Ave, Mandela, omnes orbis te salutant!

мандела

«Коли піднімешся на високу гору, перед тобою відкривається безліч гір, на котрі ще тільки належить піднятися» — Нельсон Мандела.[1]

В ніч з 5 на 6 грудня багато людей змогло прочитати одну новину, яка схвилювала весь світ – на 96-ому році життя помер Нельсон Мандела, 8-ий президент Південно-Африканської Республіки(1994-1999), борець за права людини, лауреат Нобелівської премії миру(1993).[3] Певно, що не всі знайомі з історією життя, політичною та громадською діяльністю Мадіби, але факт залишається фактом – все людство, кожен з нас обговорював цю подію. Когось вона дуже вразила, хтось просто схилив голову й мовчав, у когось побігли сльози по щоках, а хтось просто не хоче вірити в те, що Мандели, наочного символу свободи, вже немає. Звісно ж, є люди, які байдуже до цього поставилися. Що їм той африканський дідусь, який за щось там і десь боровся. Але навіть вони знають про цю новину й імовірно певним чином висловлювали свою позицію щодо неї.

Початок сходження «південноафриканської зірки»

Даніель Малан

Даніель Малан

Політичну діяльність Нельсона Мандели до його арешту й ув’язнення в 1962 році умовно можна поділити на два етапи: ненасильницький та етап збройної боротьби. В 1944 році він вступає до Африканського Національного Конгресу – партії, що боролася за права темношкірих в Південній Африці. Разом зі своїми друзями Олівером Тамбо та Уолтером Сісулу він засновує Молодіжну Лігу АНК та активно займається розробкою концепції африканського націоналізму. Нова організація була радикальнішою, ніж вся партія в цілому, й доволі часто вступала в ідейну конфронтацію з владою. В 1948 році парламентські вибори в Південно-Африканському Союзі виграє Національна партія на чолі з Даніелем Маланом. Ця подія вплинула на Манделу, який почав активно займатися підготовкою плану дій на випадок заборони діяльності АНК, тому що представники НП були палкими прихильниками політики апартеїду. Відчуття не підвело Мадібу: 1949 року уряд Малана забороняє міжрасові шлюби, 1951 року ухвалюється закон на заборону володіння приватною власністю для не білого населення за межами спеціальних зон – фактичне введення бантустанів та режиму сегрегації відповідно. Було покладено початок режиму апартеїду – африканерський націоналізм зіткнувся з африканським.

Олівер Тамбо

Олівер Тамбо

 

В 1952 році Мандела та його друг Тамбо створюють юридичну контору «MandelaandTambo», яка майже задарма допомагала чорношкірим. В цей період на Мадібу впливають погляди Махатми Ганді, на яких загалом будувалася діяльність АНК. Вони відповідали життєвій позиції борця за свободу. Але після процесів 1956-1961 рр.Мандела здійснює їхню ревізію. Це було також пов’язано з тим, що тодішній прем’єр-міністр ПАС Йоханнес Стрейдом(1954-1958) остаточно встановив режим апартеїду – створення окремих «кольорових» виборчих списків та репресії проти членів АНК. Радикалізацію

Спис. Кров. Нація.поглядів Мандели також можна пов’язати з розколом в АНК й виходом з її складу так званих «африканістів», котрі почали активно виступати проти влади й ставали дедалі популярнішими. Це загрожувало розпорошенням національно-визвольного руху. Постало питання про можливість АНК втратити своє лідерство й зазнати поразки.

Символ Умконто ве сізве

Символ Умконто ве сізве

В 1961 році, після закінчення серії судових процесів, Нельсон Мандела створює збройне крило АНК «Умконтовесізве»(Спис нації). Це було пов’язано з тим, що Південно-Африканський Союз отримав незалежність й став Південно-Африканською Республікою, але це не призвело до згортання режиму апартеїду, а навпаки – до його посилення за часів прем’єрства Хендріка Фервурда(1958-1966). Умконтовесізве розгорнула справжню партизанську війну вбиваючи видних діячів армії та влади. Той же таки Фервурд був вбитий в 1966 році за те, що остаточно оформив режим апартеїду та проводив репресії проти АНК та членів Умконтовесізве, в тому числі й Нельсона Мандели. 5 квітня 1962 року революціонер був заарештований. Процес тривав до 1964 року. Нельсон Мандела спочатку був засуджений до смертної кари за державну зразу, співпрацю з АНК та Південно-Африканською

Комуністичною партією, а також за терористичну діяльність. Вміло захищаючись на суді, апелюючи до маніфесту Умконтовесізве[4] та ідей АНК, Мандела фактично закладає основи подальшої боротьби проти режиму апартеїду та надихає тисячі своїх співвітчизників[5].

Для Мадіби та його соратників смертна кара була замінена довічним ув’язненням. З 1962 по 1990 роки він відбував своє покарання. В цей же час партизанська війна набула такого розмаху, що станом на кінець 80-х рр. тодішній президент ПАР Фредерікде Клерк (1989-1994) не був спроможним стабілізувати ситуацію в країні. Під тиском внутрішніх обставин та світової громадськості він видає указ про легалізацію АНК та інших опозиційних стосовно режиму рухів й Мандела отримує довгоочікувану свободу, відсидівши 27 років за ґратами.[6]

Повалення режиму апартеїду. Прихід Мандели до влади.

Мандела - президент ПАР

Мандела — президент ПАР

Протягом 1990-1994 рр. велися переговори між АНК та урядом де Клерка щодо скасування режиму апартеїду. В цей же час війська ПАР виводяться з Намібії й вона отримує незалежність. Колишня Південно-Західна Африка досягла цього не лише завдяки своїм лідерам національно-визвольної боротьби, а й Манделі та його сподвижникам. В 1993 році відбулося вбивство Кріса Хані – лідера АНК й друга Мадіби. Воно мало на меті призвести до сплеску міжрасової ворожнечі та різні в ПАР, але Мандела був вірний своїм принципам і в першу чергу собі. Він звернувся до нації з проханням зберігати спокій та терпіння. Процес переговорів був напруженим і тяжким та супроводжувався взаємними погромами й вбивствами. Але це не завадило досягнути угоди й призначити демократичні парламентські вибори на 27 квітня 1994 року. З результатом 62% голосів АНК перемагає їх й на початку травня Мандела стає 9-им президентом ПАР і першим темношкірим на цій посаді[2]. За своє правління йому довелося примирювати білих та темношкірих, щоб забезпечити поступальний розвиток держави. Було розширено соціальну допомогу, почалися проекти електрифікації, житлового будівництва, розширення телефонної мережі та охорони здоров’я. І найголовніше – Мандела скасував режим апартеїду та боровся проти його наслідків в освіті, політиці, культурі.

Вічно живий символ свободи

Купюри із зображенням Мандели

Купюри із зображенням Мандели

Мандела не один раз підкреслював, що він не расист і його дії не мають на меті завоювання влади для темношкірих та помсту білим. В першу чергу Мадіба боровся за права людей незалежно від кольору шкіри чи етнічної приналежності, за справедливість. Він подарував людям свободу, вселив в їхні серця надію та зробив багатьох щасливими. Його приклад наслідують різні національно-визвольні рухи по всьому світу. Перед Мадібою схиляють голови тисячі правозахисників, мільйони людейшанують та поважають його. Манделі при житті було поставлено не один пам’ятник, названо в його честь не одну вулицю в Африці. Більше того, він мав змогу розплачуватися південноафриканськими рендами зі своїм портретом. Бути зображеним на грошах за свого життя – неабияка честь, якої були удостоєні хіба що різні диктатори та монархи(зрозуміло чому). Як показує історія, той, хто викарбуваний на монетах чи відтиснений на купюрах, ніколи не буде забутий людством. Але Нельсон Мандела ніколи не кане в Літу. Він навчив цінувати свободу не лише громадян рідної йому ПАР, а й всю світову спільноту. І як казав сам Мадіба: «Бути вільним значить не просто скинути з себе кайдани, але жити, поважаючи й примножуючи свободу інших».[1]

 

  1. http://citaty.info/man/nelson-mandela
  2. http://floweroflife.org.ua/duhnews_ru2.htm
  3. http://lenta.ru/news/2013/12/06/mandela/?utm_source=rubrics&utm_medium=clicks&utm_campaign=ClickFromRubrics
  4. http://rapidttp.co.za/milhist/vol115rw.html
  5. http://www.ritori.com.ua/useful/speaches/detail.php?ID=312
  6. http://www.youtube.com/watch?v=s5H8bkdZy-Y


comments powered by HyperComments