Боти як передвиборча технологія: історія знайомства

бот боти

Гортаючи стрічку новин у Facebook все частіше можна побачити звинувачення, що хтось є чиїмось ботом. Навіть відповідна класифікація вже є: порохобот, кремлебот, кличкобот…  цей список можна продовжувати безкінечно. Чим частіше ми ці слова зустрічатимемо, знайте, тим ближчими будуть вибори. Як тільки вони пройдуть, побачите, все моментально зникне.

Штрих-code знайомий із роботою ботів у час виборів та сам уже встиг наразитися на бот-атаку, про що вирішив розповісти у цьому матеріалі.

Чому використання ботів ефективне?

В журналістиці є класичним питання про різницю між інформацією та новиною. Остання відрізняється від першої тим, що викликає якесь особисте ставлення в читача. Це ставлення порою заміняє саму новину: людям часто цікава реакція інших людей на якусь подію, ніж сама подія. Не погодитесь?

Згадайте, як самі читаєте матеріали на сайті. Пролистуєте швиденько текст, ловите суть написаного… і так, читаєте коменти. Бо вам цікава думка не лише автора (цієї незнайомої вам людини, що пише в інтересах свого хазяїна), а й простих обивателів, таких же, як ви. Ви порівнюєте свою думку з думками інших і тестуєте її таким чином на «нормальність».

З появою соцмереж ця схема діє ще простіше: інколи людина не переходить за лінком, прочитавши його заголовок та опис, відразу переходить до коментів.

Так, ця схема не є універсальною, хоча б тому, що буває достатньо новин, які взагалі ніким не коментуються. Бувають «гурмани» читання, які детально розжовують текст, намагаються самостійно щось проаналізувати. Але швидше за все ви читаєте тексти саме так, як описано вище.

Ділитися думками з іншими, намагатися сперечатися з автором, робити зауваження – це все гарна штука. Якби не одне але. Негідники також в курсі всіх переваг сучасних технологій, у тому числі можливості коментування новин.

Що спільного в ботів і тітушок?

Стало заїждженим писати, що інтернет-технології все більше впливають на соціальне життя, але з цим важко посперечатися. Ми самі в цьому не так давно пересвідчилися, коли через обурення у Фейсбуці було звільнено міністра екології.

Політтехнології не стоять осторонь цього, активно освоюючи інтернет-простори. Імітація підтримки – це не лише проплачені мітинги чи куплені активісти в палатках, це і інтернет-юзери.

Саме тому з кожними виборами все активніше використовуються боти.

Якщо раніше важелем впливу на маси було те, що сказали по телевізору. Тепер все вагомішим стає те, що пишуть в інтернеті. Особливо те, що пишуть, здавалося б, прості користувачі, такі як всі.

За останні два роки не один раз піднімалася тема платних мітингів, масовок тощо. Всі вони спрямовані на імітацію підтримки. З такою ж самою ціллю тільки вже в інтернеті використовуються боти.

Використання ботів, хоч і має однакову ціль із використанням проплачених мітингів, але технічно значно різниться.

Різняться ці технології і у висвітленні ЗМІ. Якщо про проплачений мітинг всі адекватні ЗМІ напишуть у той же день, то бот-атаки не помічаються, якими б вони масовими не були.

Боти паразитують на любові людей читати коменти, таким чином узгоджувати свою думку з іншими думками.

Боти – дешевший і ефективніший політ технологічний інструмент, ніж масовки. Він куди краще маніпулює масовою свідомістю.

Як Штрих-code познайомився з роботою ботів

Минулої осені український сегмент фейсбуку пережив справжнісіньку бурю з ботів. Точніше пережили топ-100 політичних блогерів, в яких була відкрита можливість коментування дописів. Те, що це пережили сам топ-100 пишу з абсолютною впевненістю, сам на власні очі бачив список блогерів, яких потрібно було коментувати.

Двоє моїх знайомих стали учасниками тролінг-кампанії проти Тимошенко і Яценюка. Судячи з результату, завалити вдалося лише Тимошенко.

Працювали вони десь один місяць. 5 днів на тиждень. Слід було виконати кожного дня робочу норму: 100 коментів.

Техніка роботи досить проста:   реєструвалася електронна почта в яндексі (вона, настільки я зрозумів, на той час не потребувала мобільного підтвердження). Далі на цю адресу реєструвався аккаунт у фейсбуці. Для зовнішньої переконливості на сторінку додавалися певні дані про роботу, місце проживання, освіту. Обов’язково була фотографія. Вона бралася із банку безкоштовних фото. Фото віддзеркалювали через Пейнт і ставили на сторінку. Лише після цього можна було починати роботу.

Відкривався вже згаданий список із топ-блогерів та топ-сторінок, відкривався список посилань та картинок, які потрібно було писати із короткими коментами до них. Ну, і ось уже тоді починалася атака.

Список блогерів був улаштований не безладно, за пріоритетом. Першими йшли найпопулярніші дописувачі фейсбуку. Ціллю №1 був Мустафа Найєм.

Робота була монотонна, хлопці самі нічого не створювали, а тільки вставляти потрібні посилання на потрібні сторінки. І так кожного робочого дня. Автор сам за нею спостерігав, сидячи на лекціях.

Сторінку, звісно, доводилось створювати нову, бо справедливим результатом її праці був бан.

Звітували за роботу досить просто – робили скріпи кожного комента. За 500 коментарів щотижня отримували 100$, якщо вірити їх словам, що досить непогано для голодних студентів. При чому робота ззовні має ознаки цілком пристойної: це ж не в палатці з ідіотською футболкою стояти чи листівки роздавати – це ж справжнє хакерство :)

Роботу не можна назвати надто інтелектуальною, їм не потрібно було вигадувати кожен комент, а просто вставляти вже те, що є. При цьому навіть в такій монотонній праці виникали веселі епізоди. Особливо їх веселило те, як людина з 50000+ фолловерів присвячувала цілий пост зверненню до них чи просто закривала можливість коментування.  Однією з таких людей був Вахтанг Кіпіані, прізвище якого вони так і не змогли мені нормально вимовити. Словом, вони в реальному житті не є активними користувачами фейсбуку.

Влаштували їх через знайомство, я так і не вияснив, що то була за компанія, судячи з всього рекламна, нанята однією із політичних сил на період передвиборної кампанії.

Тільки 27 жовтня фейсбук видихнув з полегшенням: строк роботи цих хлопців завершився, але є чудова можливість нагадати про себе вже цієї осені. Цією можливістю є місцеві вибори.

Як Штрих-code познайомився з ботами або Сальма Хайєк та Ліндсі Стерлінг на службі у «Руху за реформи»

Місцеві вибори ще не так скоро, але маловідомі проекти-одноденки вже активно діють. Про один із таких Штрих-code уже писав. Ви можете ознайомитися з цими матеріалами.

«Рух за реформи»: партія під прикриттям громадської організації

Сергій Думчев: в Київраду на гроші «сімейних» банків?

Вони встигли вже привернути достатню увагу з боку самого «Руху». Про що свідчить активність начебто прихильників «Руху» під цими дописами. Можна припустити, що публікації обурили киян, які так палко підтримують благородний «Рух за реформи» та їх лідера Сергія Думчева. Все це можна було б повірити, якби всі ці «кияни» не сиділи з однієї айпі-адреси (46.182.81.38).

боти рух за реформи

Перший із ботів Ельвіра Андрущенко (із фотографією Сальми Хайєк)  завітав на сайт ще в середині липня, згадавши про Кличка там де можна і не можна було це зробити. Технічно бот хороший, старий, прикормлений. Очевидно використовувався не тільки в службі «Руху».

бот руху за реформи

Як виявилось потім, Ельвіра разом із іншим нашим любим гостем Ангеліною (з фотографією Ліндсі Стерлінг) є ядром цілої бот-мережі «Руху за реформи».

бот руху за реформи

Саме ці дві сторінки коментують майже кожну кожну новину на сторінці «Руху» (живих людей на їх сторінці реально мало). При цьому постійно здійснюють атаки на новинні сайти, такі як Цензор.нет чи Газета.юа

Приклад активної роботи ботів "Руху за реформи" на сайті Обозреватель

Приклад активної роботи ботів «Руху за реформи» на сайті Обозреватель

Навіщо це все робиться? Для створення альтернативної реальності, реальності, в якій «Рух за реформи» дійсно впливова і підтримувана  киянами політична сила, а Кличко є не просто поганим мером, а цілим породженням пекла, реальності, в якій Сергій Думчев є не чудом з рогами і копитами, яке зненацька вирішило, що може когось карати і садити, а талановитим бізнесменом, відповідальним киянином, здатним захистити інтереси громадян.

Успішне створення цієї реальності і охоплення нею частини киян може принести «Руху» успіх на виборах. Принаймні керівництво їх кампанії докладе зусиль: аж боляче багато грошей уже викинуто. При цьому витрати на команду копірайтерів, яка завідує ботами – страшенна дрібниця.

Штрих-code обов’язково продовжить свої розслідування «Руху» та їх лідера Сергія Думчева. Партія сама по собі є масштабним ботом: відкрите питання про реальне існування більшості її активістів, про яких так багато пишуть їх ресурси.

Попри те, що партія давно веде кампанію, лишається дуже багато питань щодо їх фінансування. Варіанти тут є два: або ми чогось не знаємо про бізнес Сергія Думчева, або за ним стоять більш могутні фінансові покровителі невідомого нам (золотобатонного?) походження.


comments powered by HyperComments