Чергове переписування історії України: історія «Порошенка»

переписування історії

Так сталося, що Україна дуже нестабільна держава і протягом всієї своєї незалежності вона тільки намагається віднайти оптимальний шлях розвитку, звідси постійні коливання і кидання то в сторону Росії, то в сторону Європи, то в минуле, то в майбутнє. Відповідно до цього у нас час від часу переписується історія. Ні, не в прямому сенсі, суть історії на 99% залишається тієї самої: ті ж самі факти, дати, події, особистості нікуди не діваються, проте їх подача буває різною. Найчастіше в Україні історію «переписують» через елементарну підміну понять, типовий приклад цього – називання війни 1941-1945 то Великою Вітчизняною, то радянсько-німецькою. По суті змінюється лише назва, але ж як це впливає взагалі на розгляд цих речей! Якщо війну називати Великою Вітчизняною, то відразу відчувається весь радянський пафос історії цієї війни: «велика перемога», «героїзм», «вітчизна» — приблизно такі конотації відразу приходять в голову, коли чуєш ці два слова. А от назвемо цю річ радянсько-німецькою війною – асоціації виникають уже зовсім інші: зникає пафос, більше відчувається цинізм цієї війни, її холодність. Аналогічно відбувається із іншими речами, достатньо лише підкоректувати їхназву – і зміниться вся суть.

Сьогодні автор цих рядків натрапив на такий цікавий документ, як Таблиця пропонованих змін до програми з історії України  (10 -11 класи), розміщений на сайті Міністерства освіти і науки України.

Як зазначається на сайті МОНу, зміни були запропоновані в результаті громадського обговорення і ще мають бути схвалені Колегією Міністерства освіти і науки України.  Але навіть ще незатверджений варіант дуже гарно демонструє чергове переписування історії України. Найбільше коригувань зазнала сучасна історія України (від 1941 року).

Що ж ми тепер маємо?

1. Голодомор знову став геноцидом.

Колишній міністр освіти Дмитро Табачник дуже настійливо заперечував факт геноциду українців, а особливо любив пояснювати трагедію «надмірними хлібозаготівлями» (до речі, замість них тепер говоритимуть про «чорні дошки» в селах). Колишній президент України Ющенко дуже палко боровся за визнання Голодомору геноцидом (у цій справі він був дуже старанним), тоді як його наступник цією темою не переймався та і про річниці трагедії забули, очевидно, тепер цій темі присвячуватимуть більше уваги.

2. Велика Вітчизняна війна знову стала радянсько-німецькою.

За Ющенка діти в школах вчили радянсько-німецьку війну, за Януковича Велику Вітчизняну, за Порошенка, скоріш за все, знову вчитимуть радянсько-німецьку. Тема назви війни 1941-1945 дуже болюча в українському суспільстві. З одного боку побутує думка, що війну треба називати так, як називають її учасники, тобто Великою Вітчизняною. З іншого боку, така назва «пахне» совком: радянським переможним пафосом та «колорадськими» стрічками, тому кращою буде «нейтральна» назва «радянсько-німецька». Про це можна багато сперечатися, але якщо ми хочемо позбутися «совка», то кращий другий варіант.

Крім цього, в темі війни знову говоритимуть про Проголошення Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 р. та діяльність похідних груп, а також про польсько-український конфлікт (та сама «легендарна» Волинська різня, очевидно данина дружнім відносинам з поляками).

3. Кримських татар знову депортують, а не примусово виселяють.

Що цікаво, греків та вірмен, як і раніше, виселяють, а от татар депортують. Чим депортація відрізняється від примусового виселення я для себе толком не уяснив, наприклад, у Вікіпедії ці поняття називаються тотожними. Можливо, це данина кримським татарам, відносини з якими зараз для нас так важливі в плані повернення Криму – вони трагедію 1944 року вважають депортацією. Плюс до того, назва «депортація» все ж надає події відтінку злочину, геноциду, чого не робить дефініція «примусове виселення».

4. Знову говоритимемо про ОУН.

Українофоб Табачник так сильно боровся проти «бандерівців», що навіть не допустив згадки про ОУН у старій програмі з історії України для 11 класів. Типове замовчування фактів – ще б рік-два і про УПА теж би ніхто не говорив, принаймні у програмі такого б не було. У проекті програми ОУН згадується в плані боротьби з окупантами.

5. Реабілітація жертв сталінських репресій тепер часткова.

Можливо, відсутність перед словом «реабілітація» означення «часткова» у старій програмі була випадковістю, недопрацюванням, а, можливо, злісним замовчуванням – лише частина жертв репресій була реабілітована, не було реабілітовано бійців УПА, українських націоналістів та багато інших. Та і постать Сталіна не була остаточно засуджена, неосталінізм процвітає і досі.

Крім цих змін є ще й інші, менш помітні: тепер говоритимемо про українських дисидентів, про повстання у сталінських концтаборах, а національний рух стане націонал-демократичним.

Здається, ці зміни – дрібниці, але це хибне уявлення, це фундамент нової української державної ідеології, яка вбиватиметься в голови дітям. Як говорив залізний канцлер Отто фон Бісмарк, «битву при Садовій виграв прусський шкільний учитель», тому не треба недооцінювати вплив таких дрібних змін у шкільній освіті.


comments powered by HyperComments

Vladislav Lubensky
2014-08-16 20:15:48
Дуже жовта назва. До чого тут Порошенко, він немає впливу на освіту. Тим більше, що там зараз людина з майдану.
Roman Kyrychenko
2014-08-16 20:22:05
Спеціально для цього "Порошенко" стоїть в лапках. Під цим розуміється, радше, ера Порошенка, час Порошенка. А те, що не впливає - спірне питання. Чомусь у нас переписують історію зі зміною президентів, вас це не насторожує?
Vladislav Lubensky
2014-08-16 20:38:10
В лапках не в лапках, а по всьому інтернету в репостах однозначно буде прочитано, як історія саме Порошенка. Не уряду, не пост-майдану, не чорта лисого, а саме Порошенко, хоча і в лапках. Раніше у нас зміни президента були разом зі змінами усієї влади. А тут по часу збіг, я думаю. Власне, нема нічого поганого в тому, що тут названо переписуванням історії. Вводити своє трактування історії -- це така традиція будь-якої влади. Фішка в тому, щоб воно було в тему до подій в країні. На мою думку, такі зміни нормальні. Воно звісно, історикам треба цим займатися, але виглядає, ніби радянський варіант історії (ну дуже цензурований) наразі переглядається і це круто.
Roman Kyrychenko
2014-08-16 21:25:33
Це однозначно добре, що совкова історія переписується, головне, щоб так було і далі.