Чи потрібен нам третій Майдан?

третій майдан

Останнім часом посилилася критика існуючої в Україні влади, насамперед це стосується першої особи держави – президента України Петра Порошенка. Причини цього є різні: починаючи від військових невдач, закінчуючи девальвацією гривні.

Природа цієї критики визначається двояко. Частина суспільства бачить у ній нормальний стан речей, виражаючи при цьому готовність до «третього Майдану», інша частина бачить у цьому «руку Кремля», яка прагне дестабілізувати ситуацію в Україні. Але і та, й інша сторони бачать у цьому загрозу «третього Майдану», проте перша оцінює його як позитивне явище, друга – як спосіб дестабілізації України під час війни.

У цій статті ми спробуємо оцінити необхідність та ризики того, що в мережі називають «третім Майданом».

Українська анархія

Якщо спробувати підібрати епітети до словосполучення «український народ», то швидше за все цим епітетом буде волелюбний (або працьовитий, що доволі спірно). Але ця волелюбність має й іншу сторону: несприйняття будь-якої влади, ставлення до неї як до ворожої. Як наслідок, критика будь-якої влади і революційні заклики досить просто поширювалися серед українців — що тут говорити, традиції бунтарства у нас багаті.

При чому у бунту серед українців склався досить позитивний образ: заклики когось кинути в сміттєвий бак сприймаються більш охочіше, ніж піти прибрати сміття. Особливо привабливим цей образ став після двох Майданів. Але тут варто дивитися і на іншу сторону медалі.

Будь-яка революція є крайнім заходом (коли іншими засобами вже нічого не вдієш) і перш, ніж робити заклики до неї, треба ретельно обдумувати її доцільність. Консервативна частина українського суспільства вказувала на це ще під час Євромайдану: це було видно з гасел типу «дочекайтесь виборів і там все міняйте». Проте як контраргумент у цій ситуації виступав спосіб виборів, яким оперував Янукович, коли мав недостатній рейтинг, з фальсифікаціями та іншими численними порушеннями.

Але чи можна позбутися Порошенка тільки шляхом революції? І чи взагалі це потрібно? Причин цього в мережі гуляє достатньо, не буду їх  перераховувати. Але варто сказати, що велика частина із них ставиться йому у вину досить несправедливо. Чомусь за економічну ситуацію в країні перепадає більше саме Порошенку, ніж Яценюку, який начебто відповідальний за економічну безпеку країни. Оцінка ведення війни з Росією взагалі дуже складна: її можуть робити лише військові експерти, але аж ніяк не  диванні. Не знаючи реального стану справ в українській і російській арміях взагалі неможливо адекватно оцінювати український опір. Я припускаю, що дії наших військ можуть бути як абсолютно бездарними, так і геніальними, адекватними тій ситуації, яка у нас є.

Порошенко дуже часто критикується за ідеї миру та переговори з агресором. Як аргумент, вказується на те, що Путін неминуче намагатиметься знищити Україну. Але це твердження доволі сумнівне. Можна скільки хочеш посилатися на тривалу історію україно-російських відносин, але говорити про те, що в голові у Путіна, коли в тебе навіть нема з ним спільних знайомих, дуже невідповідально. Так само, як і порівнювати Путіна з Гітлером – це чиста пропаганда, принаймні зараз.

Більше того, ідея миру підтримується найбільше тими, хто найбільше постраждав від дій окупанта. Можна з дивану постійно вимагати активних військових дій, але це легко робити, коли тобі не загрожує удар Граду. Тому битися до останнього за мир – це нормально.  Активне розгортання бойових дій в цій ситуації виступає знову як крайній захід. Так само крайній, як у свій час був Майдан проти Януковича.

Українцям дуже притаманно персоніфікувати проблеми. І тоді виходить, що живемо ми так погано, бо президент (потрібне прізвище підставити) поганий, а не тому, що щось не так. І протести в нас тоді виходять не за щось (за реформи, як приклад), а проти когось. Протести проти мають сенс, коли відбуваються безпрецедентні речі, від яких життя стає нестерпним (ситуація, коли країна прямує зовсім не туди і так жити більше не можна, як от масштабна корупція при Януковичі, але, що цікаво, те, що проти нього виступити мільйони громадян, спонукало побиття студентів на Майдані, а не побудова свого Версалю біля Києва.

Отже, варто задуматись, чи дійсно життя під Порошенком є настільки нестерпним, що ось потрібно виходити на Майдан? Скажу навіть точніше: чи зробить новий Майдан так, що воно стане кращим, ніж є за Порошенка? Хто замінить Порошенка? І який сенс такої заміни, якщо проти неї будуть збирати Майдан 4.0? Вже не говорячи про інші ризики. Думаю, не варто нагадувати те, що відбувається відразу після революцій: період міжцарів’я в Україні увінчався втратою Криму. Тому в цьому плані нові протести проти влади в Україні Путіну будуть дуже на руку.

Інша сторона Майдану

Про позитивні сторони українських революцій сказано вже чимало, а от негативні прихильники і активні учасники цих подій люблять замовчувати. Зокрема робиться наголос на перемозі народу, у той час як реально події призвели лише до зміни політичних еліт з консервативних проросійських на ліберальні проєвропейські (і, може, менш корумповані та кримінальні). Гарантії, що Майдан 3.0 буде не таким і приведе до влади нових чесних лідерів абсолютно нема.

Майдан боровся більше проти когось, ніж за щось. Такий принцип може бути виправданим, але в кінці він приречений на поразку. Зміна одного лідера на іншого не призведе до змін якісних в країні, якщо боротися тільки проти першої особи. Навряд чи доведе до добра гасло «Геть Порошенка», куди кращий ефект матиме гасло «За реформи», хоча перше, смію прогнозувати, матиме, на жаль, більше прихильників. І це не тому, що Порошенко такий чудовий, просто орієнтація на негатив мало сприяє позитивним змінам, реформам тощо.

Крім цього, для країни нема нічого кращого, коли влада змінюється органічно, тобто без революцій, перевиборів тощо, так як це забезпечує певну стабільність державного механізму. Країна тоді не потрапляє в чорну діру міжцарів’я. Повалення влади, повторюсь, — крайній захід.

Ці слова не відміняють того, що владу потрібно критикувати, по ділу, але критикувати.  Так само це не відміняє необхідності протесту. Особливо зараз, коли влада доволі чутлива до нього (досвід попереднього Майдану відчувається сильно). Але ці протести мають бути за щось, а не проти когось. Тут потрібно міняти традиції: протестувати проти когось у нас охочих значно більше. Хороший приклад: початок Євромайдану, коли тривали мітинги ЗА євроінтеграцію.

Отже, зараз Майдан 3.0 не потрібен. Можливо, він стане необхідним у майбутньому, час покаже. Зараз актуальне застосування інших методів впливу на владу, менш деструктивних, ніж Майдан, спрямованих більше на позитив, ніж негатив.


comments powered by HyperComments

nex1s
2015-02-24 02:40:38
Кто назначил Гонтареву, Ярему, Гелетея, Муженка, обещал гривну по 10, зарплату военным 1000 в день, страховку на миллион, продажу рошен и т.д? Яценюк?
Sad
2015-02-24 02:45:43
Какая революция!? У нас супер-президент и супер-власть! Кому не нравится - езжайте в Россию! Надо будет голодать - будем голодать! Мы настоящие Патриоты, а не ватники какие-то!
Эльвира Андрущенко
2015-07-14 16:27:57
Так, точно!
Эльвира Андрущенко
2015-07-14 16:28:16
Кличко назначил!
Эльвира Андрущенко
2015-07-14 16:29:26
ЕслиКличко и его банда не покинет сцену КМДА, то войно у него будет с бабушками, которых он обманул! Нужно выбирать новых людей из об. движения "Руху за реформи"! Это не этих заср.