Чи є життя після короля?

Ілія Куса - 06.01.2014
н5еа

Після Нового року відзначаємо 4 місяці з початку масових антиурядових протестів у Таїланді (Про це ви можете почитати тут). Країна зустріла Новий рік у стані невизначеності та розгубленості. Після тривалої боротьби на вулицях Бангкока та захоплення протестувальниками ряду урядових структур, їх лідер – голова опозиційної Демократичної партії – Сутхеп Тхаугсубан закликав до «остаточного повалення режиму Таксіна» для оновлення політичної арени країни у новому році. Здається, протести досягли своєї мети. Прем’єр-міністр Йінглак Чиннават оголосила про розпуск парламенту та призначила нові вибори на 2 лютого, аби «народ сам міг вирішити, яким шляхом має піти країна». Однак радіти такому рішенню опозиційні лідери не налаштовані, а народ розходитися й не збирається. У таких умовах 2014 рік напевно буде визначальним для долі Таїланду та у питанні виживання його політичної системи.

Криза старих часів

Сьогодні при владі в країні формально знаходиться Йінглак Чиннават, а фактично – її брат Таксін, який знаходиться у вигнанні у Дубаї. У 2006 році його було усунуто з посади прем’єр-міністра та звинувачено у корупції, тероризмі та зловживанні владою, після чого він емігрував. Багато хто в суспільстві бачить в ньому злочинця, який втік від справедливого суду. Однак лише завдяки широкій підтримці аграрних півночі та північного сходу країни партія Таксіна «Пхиа Тхаї» й досі знаходиться при владі, хоча й без нього самого. Зовсім недавно здавалося, що прем’єр-міністрові вдалося порозумітися із усім істеблішментом. Однак після законодавчого фіаско пані Чиннават, пов’язаного із провалом голосування в Сенаті по закону про амністію, який голова уряду намагалась пробити через парламент, ситуація вийшла з-під контролю. Даний закон міг би забезпечити братові Йінглак тріумфальне повернення на Батьківщину, проте він зустрінув величезний спротив не лише в опозиції, а й серед прихильників самого Таксіна, які стверджували, що «все зайшло надто далеко». Тим часом рішучі спроби опозиції відправити уряд у відставку через Конституційний суд завершились ще більшою поляризацією суспільства. В результаті сотні тисяч демонстрантів заполонили вулиці Бангкока та паралізували весь урядовий квартал, вимагаючи, щоб пані Чиннават «нарешті пішла». Влада, в свою чергу, організувала свій «майдан», традиційно шукаючи підтримки у північних частинах країни, де їх популярність й досі велика. Варто наголосити, що у цьому хаосі, який скував Таїланд ще у 2006 році, вина покладається не лише на опозицію та діючу владу. Особливе місце у «списку винних» відводиться монархії, специфічному інститутові влади, до якого неодноразово звертаються обидві сторони конфлікту в пошуках власної легітимності та підтримки. 5 грудня незмінний монарх «Пратхет Таю», найстаріший глава держави у світі, король Пхуміпон Адульядет (Рама IX) святкував своє 86-ліття. З нагоди такого свята опозиція та влада об’єдналися задля належної організації святкувань та вшанування поважного короля. Така всенародна повага до цієї особи ясно віддзеркалює якість його правління, яке почалися 67 років тому. Та чи справді воно послужило на благо країні та що буде після завершення епохи правління Пхуміпона?

Королівський демарш

Прихильники діючого уряду тримають в рука портрети прем’єр-міністра Йінглак Чиннават та її брата Таксіна

Прихильники діючого уряду тримають в рука портрети прем’єр-міністра Йінглак Чиннават та її брата Таксіна

Зайнявши трон у 1946 році під іменем Рама IX, молодий монарх мав всі можливості для побудови здорової демократії та міцного конституційного устрою в країні, особливо у роки політичної кризи після Другої Світової війни. Король був гідним стати всенародним тайським лідером, заповнивши собою політичний вакуум, але натомість він вирішив поділити місце із колишніми «яструбами» старого режиму, яких згодом змінила армія. Звісно, уникати суворої реальності було неможливо, так як Таїланд зі своїми збройними силами був важливим плацдармом для Сполучених штатів у роки «холодної війни». Це автоматично вирішило долю армії в державі та питання їх ролі у політичному житті Таїланду. Союз монарха та генералів влаштовував Вашингтон, а сам Пхуміпон не нехтував використовувати армію при будь-яких проявах політичної кризи чи спробах обмежити його владу, гальмуючи таким чином розвиток парламентської демократії в країні. Більше 10 разів король, спираючись на армію, вирішував внутрішньополітичні конфлікти.  Це стосується й останнього інциденту з поваленням військовими уряду Таксіна Чиннавата у 2006 році. З іншого боку, активність короля та його жага до модернізації суспільства, позитивно вплинула на подальший розвиток Таїланду як передової азійської країни та створила приємний імідж її монархові, якого й донині шанують усі тайці. Однак фінального кроку у відродженні країни монарх здійснити не зумів, а саме – забезпечити відхід від старої моделі управління та віддати владу громадянському уряду. Натомість, зберігши старий фундамент, король намагався збудувати на ньому абсолютно новий сучасний будинок, але він, здається, почав давати тріщини. Протягом всього правління Рами IX нерідко на політичній арені з’являлися громадянські політики, які вбачали в зміні системи благополучне майбутнє для Таїланду. Та військовики разом із королем кожного разу відрікались від них, давши зрозуміти, що їх, роками вмонтованій, системі жити ще багато років. Пхуміпон й сам не раз висловлював власні політичні уподобання, покладаючи всю вину за провали на політиків, але ніколи не критикуючи всевладних генералів. Недалекоглядність, надмірна залежність від військових інститутів, а пізніше у купі із похилим віком та хворобливим станом перетворили короля в одного з винуватців сьогоднішніх подій у Бангкоці.

Антиурядова демонстрація перед будівлею парламенту

Антиурядова демонстрація перед будівлею парламенту

Таксін Чиннават був останнім з політиків, хто кинув виклик монархічно-військовому союзові Таїланду. Та його сліпа віра у власні капітали та переоцінка своїх можливостей у зрушенні більше ніж півстолітньої системи призвели до ганебного вигнання. Порівнявши себе із «реформатором нової ери», Таксін кинув величезні ресурси на розхитування усталеної системи. Зокрема це проявилося у фінансуванні численних фондів, потреб королівської родини, просуванні власних людей в армії тощо. Особливу перемогу Таксін здобув на аграрній півночі країни, де роками задобрював місцеве селянство матеріальною допомогою. Для значної частини населення цей амбіційний мультимільйонер був тим, хто реально міг стримувати вплив військових. Більше того, для багатьох тайців він був не найгіршою альтернативою наступникові Пхуміпона – принцу Ватчиралонгкорну, який своєю репутацією відвернув від себе народ. З погляду ж короля, це була пряма загроза трону й владі самого монарха. Ейфорія тріумфальної перемоги Таксіна на виборах 2005 року довершила справу, і вже наступного року безкровний військовий переворот відправив молодого політика куди подалі.

Ілюзія влади

Очевидно, що непопулярний про-військовий уряд довго при владі не протримався, і вже на наступних виборах люди знову обрали все ще функціональну партію Таксіна на чолі із його сестрою – Йінглак. Але сьогоднішні протести на вулицях показують всю складність ситуації та неможливість узгодити політику різних сторін. Підривна діяльність Таксіна з-за кордону, маніпулювання політикою через свою сестру, намагання аби-що повернутися до влади розглядається багатьма освіченими тайцями як банальне егоїстичне прагнення «повернутися до кормушки». Лише жителі півночі зберігають прихильність до колишнього магната, згадуючи його «підтримку та допомогу». Так чи інакше, ні король, ні армія, ні навіть опозиція сьогодні не мають інших альтернатив на виборах. Рішення Йінглак про дострокові вибори є стратегічно правильним з боку її партії, так як вона впевнено переможе на них знову. Для опозиції такий хід подій є катастрофічним. На фоні демонстрацій багато опозиційних політиків склали свої мандати, аби бути поближче до народу. Чи вірять вони у свою перемогу, чи ні, але той факт, що найближчі вибори можуть стати їх останнім політичним дефіле, залишається прикрим, але фактом. Та залишається відкритим питання майбутнього Таїланду. Король доживає свої останні дні. Ніхто не знає, скільки йому ще залишилось царювати, але підсвідомо люди відчувають, що період Рами IX завершується. Пхуміпон вже не такий активний яким був раніше. Останні роки він та його дружина королева Сірікіт живуть за містом і майже не показуються на публіці. Виснажливі хвороби і старість вже беруть своє, і по мірі того, як наближається «час X», питання про престолонаслідування та передачу влади піднімається все частіше. Принц Ватчіралонгкорн, якого за деякими даними, навіть власний батько не поважає, не має достатньої легітимності та елементарної поваги в очах населення, надто як символ єдності тайського народу. Ясно лише одне: після смерті Пхуміпона новому королю залишиться створена майже 70 років тому система, в якій армія та трон нерозривно пов’язані між собою, а ідея парламентської демократії, втілена у Конституції ще у 1932 році, й досі не реалізована.

Нові виклики

Можливо, найбільш вірним рішенням для монарха буде посилення співпраці із урядом Й. Чиннават з тим, щоб ізолювати Таксіна у вигнанні та привернути до себе новий уряд його партії, змусивши їх повірити у недоцільність зусиль з повернення колишнього магната на рідну землю. Крім того, такий союз може стати ефективною протидією армії, яку з часом вдасться стримувати та обмежити у владі, поступово розбудовуючи суто громадянський уряд. З іншого боку існує можливість укладення певних угод між Таксіном та принцом, враховуючи колишнє фінансування мільйонером його потреб. Малоймовірно, що такий союз буде реалізований, але він є дуже ризиковим з огляду на репутацію цих двох у Таїланді. В будь-якому разі, найближче майбутнє країни залишається в руках двох амбітних чоловіків, які мають подібні страхи втрати своєї влади, а тому загальна картина їх відношень залишається непередбаченою для Таїланду.

 

Використані джерела:

  1. http://www.foreignpolicy.com/articles/2013/12/06/thailand_dysfunctional_democracy_king_bhumibol#sthash.nwUTh1rC.dpbs
  2. http://www.foreignpolicy.com/articles/2013/11/20/now_the_social_revolution_can_begin
  3. http://www.cfr.org/thailand/can-thailand-break-its-coup-addiction/p32013
  4. http://www.cfr.org/thailand/thailand-s-crippling-dj-vu-all-over-again/p31965
  5. http://blogs.cfr.org/asia/2013/12/09/demise-of-the-democrat-party-in-thailand/
  6. http://blogs.cfr.org/asia/2013/12/19/thailands-political-crisis-not-so-unique/
  7. http://blogs.cfr.org/asia/2013/12/02/the-u-s-response-to-thailands-unrest/
  8. http://www.theguardian.com/world/us-embassy-cables-documents/245161


comments powered by HyperComments