Чому не треба боятися Путіна

путін страх

Володимира Путіна не треба боятися: це не має ні практичного сенсу, ні раціональних підстав. Страх лише шкодить нам у ході інформаційної війни з Росією.

Слово «Путін» останні півроку з зайвим є, мабуть, найуживанішим в Україні. З ним пов’язаний, у першу чергу, страх зовнішньої агресії та загальна зневага. Але Путін в конфлікті на Сході України — більше, ніж просто людина. Це ще і ідеологічний образ, який конструюють медіа та ми самі.

За цей час ми звикли говорити про Путіна так, наче знаємо його особисто. Тисячі «експертів» розмірковують над його планами, деякі (найупевненіші в собі) навіть дозволяють собі заявити, що знають, чого і чому він хоче. Проте, насправді, це все лише здогадки. Так, можна цілком аргументовано доводити, що «план Путіна» — знищити Україну, спираючись на історичний досвід та психологічні й ідеологічні особливості Путіна і самої Росії. Але і тут 100% правди не знайдеш.

Читайте також: Кого слухає Путін і що це означає для нас

Але у нас є і маса таких людей, які дозволяють собі в своїх міркуваннях про Путіна заходити в таку глибину, що аналізують ледь не кожен його крок під призмою агресії проти України. Дуже часто ці міркування сповнені певним містицизмом, суть якого — в наданні образу Путіна «диявольської непереможності». Вся діяльність Путіна часто розглядається в якомусь фаталістичному ключі, який повернутий то в сторону його краху, то в сторону його абсолютної перемоги.

Ось в таких міркуваннях дуже часто конструюється уявний образ Путіна. Він має декілька складових.

Перша складова – це всемогутність Путіна. В аналітичних матеріалах чи репліках дуже часто можна зустріти щось на кшталт «Путин всех переиграл».  Дуже часто зараз можна зустріти повідомлення, в яких Путін виступає в образі «жандарма Європи», що контролює її через газову трубу. Так само в ситуації з Україною начебто тримає все під контролем, а просування російських військ залежить лише від його волі, а не ходу військових дій.

Але ж ми знаємо, що це не так.  У цих розкладах чомусь не враховують фактор української армії.

Читайте також: Хто захищає зараз Україну?

Друга складова – непередбачуваність Путіна. Президент Росії в аналітичних розкладах виступає дуже непередбачуваною персоною, при чому її причиною є хитрість і розум Путіна, а не його невпевненість. Ми не знаємо про плани Путіна, скоріш, не тому, що він такий крутий і хитрий, а, мабуть, тому що він і сам не знає, чого хоче. Але в аналітичних розкладах Путін, все що б він не робив, робить з певною метою, навіть якщо нічого не робить, то він «вижидає».

Складається враження, що всі міркування про Путіна зараз виходять з тієї передумови, що все йде за «планом Путіна», навряд чи їм варто довіряти, хоча б тому, що мало хто сидячи за своїм комп`ютером може щось знати про них.

Але це одна сторона питання, нехай навіть хтось і володіє даром феноменального стратега і вбачає в конкретних подіях реальний задум Путіна. Але з цієї величезної кількості догадок про Путіна менше 1% претендують на правду, хоча б в силу своєї різноманітності. Усі інші займаються лише конструюванням його всемогутнього і страшного образу, не більше того. Звісно, 99% ймовірності, що це відбувається не навмисне, але це не означає, що воно не чинить негативного впливу на наше суспільство в умовах інформаційної війни.

У чому ж негатив цього всього?

більшовицький плакат

Більшовицький плакат. Ворог постає в применшеному образі (натисніть, щоб збільшити)

білогвардійський плакат з троцьким

Білогвардійський плакат. Ворог постає в прибільшеному образі (натисніть, щоб збільшити)

Ворога, яким би він не був, невигідно зображувати в «сильному», хоч і поганому світлі. Це один з найпотужніших факторів деморалізації. Особливо чудово цей факт знали більшовики. От згадайте відомі радянські плакати часів Громадянської та радянсько-німецької війни, як там зображували ворога? Якщо не пригадуєте, то нагадаю: що білогвардійці, що пізніше німці в них зображувалися не як грізна і темна сила, а як якась дрібниця, з якою має розправитися могутній радянський солдат. Тоді як, наприклад, білогвардійці навпаки зображували більшовиків як всемогутнє всесвітнє зло. Так, чисто об`єктивно це була брехня, але з точки зору інформаційної війни та пропаганди дуже правильна стратегія. Очевидно, вона неабияк допомогла радянським солдатам.

Але є і раціональна причина боротися з таким образом Путіна.

Насправді, майже ніхто не знає, що відбувається за кулісами, і що Путін робить, коли, на думку «експертів», він «вижидає». І ситуація тут до болю нагадує ситуацію листопада-лютого в Україні.

Тоді тисячі «експертів» говорили/писали про суперхитрі стратегії Льовочкіна-Фірташа-Клюєва по «зливу» Майдану. Кожного дня «волали» про те, що опозицію «розводять як котят» і тому подібне. І скільки було подиву, коли ці феноменальні стратеги менше, ніж за місяць розвалили всю владну та партійну систему, яку будували близько 10 років. Якимось дивом найпотужніша партія в історії незалежної України (і, здавалося, наймонолітніша) розвалилася на купу шматочків, і кудись поділися ці генії політтехнологій, що «розводили» народ та опозицію. Виявилося, що замість геніїв там сиділи просто бандити, які останні 4 місяці лише те і робили, що помилку за помилкою, фейл за фейлом.

Може, зараз це смішно звучатиме, але досить імовірно, що в Путіна логіка така ж тупа, як і в Януковича, а за намальованими суперстратегіями стоять досить прості примхи. У той же час вся їх потужність тримається лише на силі, яка таки не безмежна.

Просто треба зняти завісу. Путін насправді проста нещасна людина зі своїми бажаннями (нічим не краще Януковича, може, трохи розумніший). І він теж чогось боїться. Головне, щоб ми не боялися його.


comments powered by HyperComments