Чому нова Рада може виявитися недієздатною?

рада

Нові парламентські вибори ризикують стати фактором, що загальмує успішний розвиток нашої країни. А склад нової Верховної ради може виявитися недієздатним. І багато в чому виною цьому стане виборчий закон, за яким обиратимуться нардепи, але не лише він сприятиме такому розвитку подій: головні претенденти на прохід не мають системності в підході до формування своєї сили.

Сучасник Великої французької революції дипломат Талейран, спостерігаючи за подіями післянаполеонівської Франції (повернулися до влади дореволюційні сили), сказав: «Вони нічого не забули, але і нічого не навчилися». Спостерігаючи за перипетіями парламентської гонки 2014 можна вжити ці самі слова. Уже екс-опозиціонери намагаються поділити владу, нариваючись на небезпеку «совкового» реваншу, про який чудово пам’ятають: ще рік тому влада регіоналів здавалася непохитною.  Зараз же вони розбиті, проте це не означає, що вони не готуються до свого реваншу, вони вичікують на цей момент. Один із шляхів реваншу – агресія Росії. Принаймні, зараз він єдиний реальний. Проте якість парламенту, що буде обраний дає підстави говорити, що за умов відсутності державницького мислення в прозахідних сил він стане можливим і більш конституційним шляхом.

Сьогоднішній день порадував нас купою з’їздів, на більшості яких оголошувалися списки в Раду (очевидно, що всі хотіли показати те, які вони прихильники «відкритих списків»). А ще більше радували нас імена в цих списках: герої АТО, журналісти, громадські журналісти і тому подібне. Списки усіх провідних сил радують цим: починаючи від Самопомічі і закінчуючи БПП. Як дуже вдало зазначив Зураб Аласанія, всі списки можна узагальнити по формулі «Любе»:

1. Комбат.
2. Батяня.
3. Батяня
4. Комбат.
5. Чувак.
6-26. Журналисты.
27. И экс-депутат

Пересічні громадяни навіть можуть здивуватися, мов куди ділися всі крадії, злочинці і так далі. Можу заспокоїти: більшість із них піде по мажоритарці, пройти яку грошей їм вистачить та і партійні бренди допомагатимуть неабияк. Ось там уже ймовірність проходження особистостей типу Найєма, Лещенко, Гопко, Семенченка, Тимчука значно менша, якщо і взагалі не нульова. А мажоритарка складатиме майже половину парламенту (не було б війни – так і всю половину). Так, ми радіємо, що певний прогрес в списках є: тепер для його краси мало Ступок та Повалій – треба купу активістів, комбатів і так далі. У цьому плані дуже потужний прогрес порівняно з 2012 роком.

Але проблема мажоритарщиків лишиться і до неї додасться ще одна проблема, про яку мова піде далі.

Справа в тому, що попри прохідний бар’єр 5% на цих парламентських виборах дуже велика кількість претендентів серед партій на 225 депутатських місць. От порахуємо, Блок Порошенка, Радикальна партія Ляшка, Громадянська позиція, Сильна Україна, Народний фронт, Свобода, Батьківщина, Самопоміч, КПУ та Опозиційний блок. Навіть відкинувши чотири останні сили, виходить, що кожна партія отримає в середньому 37 місць. Уже надто сильне подрібнення. Звісно, ці висновки побудовані на результатах соцопитувань, а до виборів ще більше місяця, проте навряд чи щось кардинально зміниться за цей час, особливо в умовах, коли люди цікавитимуться більше ходом АТО, ніж виборами (вперше в історії вибори не будуть топ-темою).

Читайте також: Нові вибори в Раду: на що можуть розраховувати головні герої гонки?

Але така строкатість нової Ради буде зумовлена ще й тим, що більшість із цих сил по суті коаліційні, тобто включають в себе ще декілька партій, особливо це стосується головного претендента на перемогу у виборах. Порошенко просто майстер робити з нічого гігантський рейтинг. Цього разу він не створив надгіганта, Яценюк пішов окремо. Проте і без цього Блок Порошенка нагадує колоса на глиняних ногах.

Новостворений Народний фронт теж є доволі специфічним набором кандидатів, так само як і Громадянська позиція. А це головні претенденти на прохід! Так, є ще Радикальна партія Ляшка, але і вона є набором всього потрошку.

До чого я веду, Верховна рада нового скликання буде містити в собі просто величезну кількість дрібних депутатських груп. Це не є позитивом, бо кожна з груп має свої інтереси, отже, всім доведеться про все домовлятися, ділити якось посади, інакше – війна в парламенті.

На особливий куш претендуватиме Блок Порошенка, який, очевидно, виграє вибори. Проте без фантастичного успіху на мажоритарці ( який попри весь адмінресурс малоймовірний) самостійно створити йому уряд не вдасться. Отже, доведеться домовлятися, а також, що найстрашніше, ділити посади з якоюсь (а швидше за все з якимись) силою. Я думаю, що всі пам’ятають ту історію, з якої почався крах помаранчевої команди в 2006 році. Тоді не домовилося три сили. Зараз же, скоріш за все, доведеться домовлятися дуже багатьом силам (блок Порошенка в парламенті не буде монолітним точно), тим паче, що всі сили побрали до себе в лави пачки «нових облич», з якими теж потрібно буде розбиратися.

Читайте також: Виборча шахівниця незалежної України: за досвідом парламентських кампаній

Для парламенту фактично є лише два сценарії: або він буде підтримувати Порошенка (в більшій чи меншій мірі), або він буде нагадувати ВРУ за часів Ющенка – інший варіант малоймовірний. Звісно, мінуси в першого шляху є, але другий уможливить біло-синій (читай совковий) реванш в Україні.

Буде складно і гаряче. Але політичні гравці показали своє уміння домовлятися перед виборами, то що їм заважатиме це зробити в парламенті? Думаю, всі ми розуміємо, що: посади – це святе, як не крути.


comments powered by HyperComments