Довгий 2014 рік

2014

В історії існує така словесна конструкція, як «довге століття», яку застосовують відносно ХІХ століття. Якщо розмірковувати історично, а не чисто формально, то воно почалося з Великою французькою революцією у 1789, а закінчилося з початком Першої світової 1914 року.  Відносно 2014 року, гадаю, можна застосувати схожий вираз: він почався для нас з початком Євромайдану і закінчиться, певно,  з кінцем війни на Донбасі. Мабуть, саме тому автор цих рядків не відчуває ніякого новорічного настрою, бо довгий 2014 рік для нього ще не скінчився.

2014 рік (якщо розглядати його в традиційних часових рамках) залишив по собі двояке враження: з одного боку наче відбувалися позитивні зрушення, з іншого – дуже негативні. Мустафа Найєм рік тому написав в одному із своїх блогів, що «ми навіть не уявляємо, наскільки поганий рік нас чекає».  Не стану стверджувати, що його слова стали пророчими: важкість 2014-го тоді розуміли в принципі всі, хто активно спостерігав за подіями в Україні. Але тут же потрібно зробити уточнення: причини «важкості» тоді здавалися іншими. Рік тому країна перебувала вже в тривалому внутрішньому протистоянні. Саме близько нового року воно вступило в свою статичну фазу, коли ні провладна, ні опозиційна сторони не робили активних дій. Активні дії опозиції на початку грудня не принесли і близько бажаного результату. Під кінець 2013 року на фоні наступу влади перспективи Євромайдану ставали все туманнішими. Здавалося,  нас задавлять, проте Янукович виявиться дрібницею, яку ми відносно легко здолали, але це ми говоримо так вже з висоти часу. Навряд чи хтось прогнозував початок війни в Україні і Мустафа, коли писав вище процитовані рядки, безперечно, мав на увазі інші речі.

Кінець 2013 року подарував нам надію на те, що все буде добре. Масові виступи громадян дійсно надихали, вони свідчили про готовність до змін, з якими традиційно люди пов’язують настання нового року. Але чим ближче був 2014 рік, тим більше позитивний настрій змінювався на негативний: Майдан не переміг так швидко, як в 2004-тому та і взагалі він був близьким до поразки. В 2014 рік ми вступали як у якусь невідомість. Майже кожного дня Євромайдану я задавав знайомим одне і теж питання: «Що буде далі?» Тоді ніхто не міг дати відповідь на це питання, точно так само ніхто його не дасть і зараз.

2014 рік починався у сонливо-святковому настрої, Євромайдан прогнозовано деградував у цей час. Але протистояння залишалося гострим, ще один різкий рух – і настав би новий вибух. І він дійсно настав. Цю сонливу атмосферу початку року розбудив парламент, приголомшивши своїми «диктаторськими законами». Верховна Рада по суті запропонувала суспільству два варіанти: або заткнутися і виконувати волю правлячої більшості, або повстати. Через три дні було обрано другий варіант, протести вступлять в найактивнішу фазу, особливо це буде помітно в регіонах. Перші вбивства на Грушевського запустять маховик масових убивств 2014 року. Протистояння, попри перемир’я між владою і опозицією, ставало все більш антагоністичним, тому кривава кульмінація 18-20 лютого була прогнозованою.

Далі відбувся сценарій 2004 року, коли одна еліта змінила іншу, проте вже без ейфорії в народу. Ейфорії не могло бути після розстрілу Небесної сотні. Але на ній масові вбивства не припинилися. Не встиг Янукович втекти з країни, а нова влада утвердитися, як починається окупація Криму. Без жодного вистрілу відбувся аншлюс Криму Росією. Але криваве протистояння останньої і України буде ще попереду, у березні вже всі розуміли, що Кримом Путін не обмежиться. 12 квітня з появою зелених чоловічків під Слов’янськом починається війна на Донбасі. З кожним місяцем вона ставала все жорстокішою і навіть попри перемир’я ні на день не припинявся вогонь. За час в іншій, невоєнній реальності відбулися президентські і парламентські вибори. Вони не принесли очікуваних реформ, під кінець року навіть з’явилося розчарування, підтримане падінням гривні та інших економічних показників.

І от зараз люди задаються питанням: «А що це було? Чи в правильному напрямку рухалася країна?». На це зараз відповідей нема. На жаль, 2014 рік не закінчився, і  далі продовжуватимуться вбивства, і далі наше суспільство перебуватиме у постійній напрузі. Кривава кульмінація війни на Донбасі ще попереду, це потрібно розуміти. На жаль, важко бути зараз оптимістом, але інакше краще не буде. 2014 рік ще триватиме довго, як це не боляче визнавати.


comments powered by HyperComments