Дикобразом у системі

74347967_1482089_0007ss16

А.Шопенгауер. Притча про дикобразів.

Стадо дикобразів в один холодний зимний день лягло тісною купою, щоб, зігріваючись взаємною теплотою, не змерзнути. Але скоро вони відчули уколи від гілок одне одного, що змусило їх лягти подалі. Потім, коли потреба зігрітися знову заставила їх здвинутися, вони вдруге потрапили у минуле неприємне положення, так металися вони з однієї сумної крайнощі у іншу, поки не лягли на помірній відстані один від одного. На відстані, за якої вони з найбільшою зручністю могли переносити холод.

Так потреба у суспільстві, яка витікає з пустоти і монотонності особистого життя, штовхає людей один до одного, але їхні численні відштовхуючі якості і нестерпні недоліки змушують їх розходитися. Середня міра відстані, яку вони зрештою знаходять як єдино можливу для співіснування, – це ввічливість і вихованість. Тому, хто не дотримується належної міри у зближенні, у Великобританії кажуть: «keepyourdistance!» Хоча за таких умов потреба у взаємній теплоті задовольняється лише дуже недосконало, але…не відчувається й уколиголок.

Якщо задуматися, членам вітчизняного суспільства властиво ділитися один з одним проблемами, секретами, спільними зусиллями шукати рішення, тобто ступінь інкорпорації один у одного значно перебільшує відносну паралельність співіснування членів інших суспільств. Ніцше казав, що мораль — то лише зазнайство людей перед природою. Але мораль – це система, без якої улаштоване функціонування було б неможливим. Взагалі, чи можна назвати будь-яку систему «золотою кліткою»? Вона начебто стримує, але дає за це комфорт і преференції.Будь-яка система заснована на знанні основних законів, засад життя. Зараз досить поширеними стали заклики до руйнування існуючої системи, виходу з встановлених меж. Такий скептицизм, радикальність, агресія проти правил, суспільства вражає.

Скептицизм завжди відрізнявся безсилістю, безплідністю. Будь-яка система – це необхідне, корисне і доречне явище, що упорядковує навколишню дійсність. Це грунт, міцна засада, на якій можна стати на ноги. Люди, так чи інакше, знаходять всередині суспільства комфортні межі співіснування. Це природний плин, до якого не втрутишся штучно. Треба лише скеровувати власну свідомість у відповідному руслі.


comments powered by HyperComments