Коли тобі далеко за 60

60

Напевне багато хто з вас чув історію про пенсіонерів з Івано-Франківська, які пожертвували 10 000 грн на Євромайдан.
(відео ви можете побачити тут)
http://inspired.com.ua/people/euromaidan-heroes/
От. І сидячи на кухні в цієї сім’ї, дивлячись на пані Мирославу думалося: найкраще фарбує волосся час, на світло молочний колір. Що найкращі книжки не написані повністю: вони в головах наших дідусів і бабусь.
І що, я хочу по це написати, не для вихваляння чи для «показухи».
А щоб ви прочитали те, що я з Юлею Кушнір побачила і прослухала.

Питається нас ця старенька жінка, чи ми з телебачення. Бо вже приходили сьогодні, і мають їх показувати по 4 каналах.
І з болем говорить про осудження.
Про те, що пишуть в соціальних мережах, на сайтах різних інтернет-видань.
Про те, що говорять між собою.
Що передають по телефонах.
-Не треба нас ганьбити. Ми не віддали останні гроші. Чоловік і я маємо пенсію. І братова нам допомагає,що треба.
І посипалися історії.
Історії, які хочеться слухати.
І навіть записувати.
Про хвороби, роботу, чоловіка, квітів, і в*язаних платтях. Про те, як на неї оглядувалися інші люди.
-Я була не така, як зараз.
(і видніється сум в очах, що не встигнеш повернутися, як тобі далеко за 60).

Ми передали побажання людей, ми сказали, що ними пишаємося.

І наостанок Юлине :
-Слава Україні!
— і у відповідь гучне пані Мирослави:
-Героям Слава!
Залишили їх з телевізором, а самі щасливі вийшли з хати.


comments powered by HyperComments