Людство і людяність

4ww1E1wV5QY

Є такі лектори, на лекціях яких думаєш про будь-що, крім, власне, предмету лекції. Є такі лектори, які самі говорять про будь-що, крім, власне, предмету лекції. Серед останніх є такі, які говорять про філософію, про життя, про психологію людини. Поміж них іноді зустрічаються такі, послухавши яких, дійсно замислюєшся над багатьма проблемами. З таким я і зіткнулася.

Що запам’яталося з його слів найбільше: «От кажуть же «звір, а не людина;звірство» і так далі. Але ж, панове, це не є правда! Людина — це найжорстокіше створіння з усіх звірів! Ніде в природі ви не побачите, щоб звіри робили одне з одним те, що роблять люди!» Який же він правий… Так, хижаки вбивають, але заради власного існування. Нащо ж вбивають люди? Нащо війни? Нащо така зброя, яка з кожним роком удосконалюється, тобто, фактично, набуває можливостей до знищення більшої кількості людей?

QFW8blZAK7o

 

Війни, вбивства, агресія — незмінні супутнику розвитку людства протягом століть. Зухвало, самонадіяно, необережно — братися за таку серйозну тему як агресивність людини та схильність до жорстокості, про що можна писати дисертації, книги, наукові роботи, щоб зробити маленьку замітку. Насичену емоціями, перенасичену «я» та суб’єктивізмами. Я йду проти усіх правил об’єктивної журналістики, я обрубаю це коріння, вдаючися до палкої есеїстики, бо не можу стерпіти цього болю за людство і змовчати! Хто мене знає — не дасть збрехати: емоцій мені не бракне, багато чого беру близько до серця. Одного разу, говорячи про війни на нашій планеті, про жорстокість, про злидні та несправедливість, плакала. Це ж страх, це жах, це не вкладається в голові: ЯК так можна чинити один з одним?! Подивіться на Сирію: хімічна зброя, війська, громадянська війна, десятки тисяч біженців, вбитих, загублених людей… Навіщо? Постійні теракти по всьому світу… Конфлікти, війни… Це можна виправдовувати чим завгодно, але чи можуть ці виправдання бути переконливими, якщо вони покривають вбивства, насильство, жорстокість, нелюдяність? Це ж люди… Живі люди… Щодня в новинах — загиблі. Їх кількість. Ніхто не знає їх імен. Їх забагато, щоб знати. Та і ми великої уваги на це не звертаємо. Звикли. Страшно подумати… Звикли… Усі говорять про цінності. Усі погоджуються з ними. Життя. Свобода. Щастя. Усі погоджуються та ігнорують. Який в цьому сенс?! Це навіть не гра з нульовою сумою — це гра, коли всі в мінусах! Навіщо?.. Людська природа? Складні міжнародні/державні/соціальні/культурні/тощо умови? Убогі виправдання. Усе це створили люди. Усе це вони могли б зупинити. Могли б.

Я обіцяю вам, любі читачі, серйозний матеріал. А зараз скажу одне… Господи, людство, схаменися!!! Допоки ще не пізно.


comments powered by HyperComments