Неземна плата

шева

За все в житті потрібно платити і далеко не завжди за матеріальне,духовне теж має свою ціну. Хто її встановлює — не знаю. Життя – це гра, в якій кожен грає за своїми правилами.

Він теж грав свою роль, вічну роль, яка хвилює нас вже 200 років. Він завжди знав, що не такий як всі, він завжди знав щось більше, він завжди дивився крізь свій час, на багато тисячоліть вперед. Якщо б він зараз був тут із нами, в ці часи, він, безперечно, стояв би у перших лавах майдану. У відведений йому час він йшов проти системи, він ламав її, він був по справжньому вільний, вільний для себе. А як сказав його наступник із такою ж патріотично-відданою душею, Святослав Вакарчук: «По справжньому щасливий тільки той, хто вільний».

Але чи був, той кого знає кожен українець,справді щасливим. Чи спробував він ось це земне щастя у всіх його барвах? Не знати. Говорити, про те що він був зовсім нещасним неправильно, адже його творіння і тримали його на плаву, саме вони заставляли прокидатись вранці і писати, писати. Тому що тримати в собі таке неможливо. Бог тримав його до останнього слова, до останнього помаху пензля. Але чому ж Бог не подарував безсмертному поетові хоча б крихту простого людського щастя, сім’ю?

А можливо, тому що за все потрібно платити? За свою безсмертність Тарас Григорович Шевченко заплатив досить дорого. Він так і не зумів стати хорошим батьком, чоловіком, хазяїном. Натомість отримав вічність. Але чи потрібно йому це було тоді, коли він самотньо помирав, коли не мав до кого пригорнутись, коли в нього були тільки його вірші, малюнки і розбиті надії? За все потрібно платити…

А, можливо, нам потрібно тримати баланс у своєму житті, потрібно навчитись брати від життя все, але в міру? Можливо, тобі, саме тобі не потрібне визнання світу, а всього тільки тих людей, які свято в тебе вірять,можливо тобі не потрібно, щоб на тебе рівнялись, адже всі ми рівні. А, можливо, тобі, саме тобі не потрібен сімейний затишок і кохана людина поруч, можливо, твоя половинка це і є визнання і слава. Можливо. Розберись в собі…

Тільки, що б ти не вибрав, не зраджуй собі. І не забувай у своїй сім’ї новій вольній пом’янути Тараса Григоровича незлим тихим словом.


comments powered by HyperComments