Пропаща нація

ватнік

Когнітивний дисонанс

В Росії користується популярністю один доволі стильний сайт — Adme.ru. Сам він доволі гарний і дійсно цікавий, сам іноді там сиджу, але не в цьому справа. Цей сайт відомий ще тим, що веде постійно рубрики із назвами «Маразми місяця», «Маразм дня», де висміюються (що гріха таїти — справедливо!) проколи рекламістів. Росіяни там дружно сміються із дійсно смішних прорахунків вітчизняних маркетологів, дивуються, як такі ляпи в рекламі можна взагалі було допустити.

Але як тільки закривається цей сайт і вмикається  телевізор, ці навики розпізнавання ляпів кудись у них зникають. З екранів зомбоящиків їм щодня транслюють тони маразму, проте вони вірять в правдивість цієї інформації. Думаю, якщо б Новини в них називалися Маразмами дня, подібно до вищезгаданого сайту, то б ефект був зовсім інакшим, ну, аж зовсім-зовсім інакшим! А так маємо те, що маємо.

Така близька паралельна реальність

Одного разу я із другом спробував подивитися Підсумки тижня з Дмитрієм Кисєльовим, я витримав всього 16 хвилин із 66.  Маразму мені вистачило на все життя. Просто бридко стало. Не від підлої брехні про Київ, про Україну. Стало погано від маразматичності інформації, від її ідеологічного перенавантаження. Чесне слово, слухати записи промов Сталіна набагато простіше.

Ми дивилися більше для того, щоб посміятися. Але тепер не смішно, не смішно, бо в це вірить ціла нація, нація, яка тепер готується роздерти нашу країну, вірячи в свою священну місію. Ще півроку тому я б не повірив, що стану свідком того, як буквально поруч відбуватиметься мілітаристська істерія, подібна до тої, яка була в Третьому Рейху. Але тепер це реальність. Реальність, в якій відбуваються мітинги за війну, реальність, в якій сажають за пацифізм.

Мені пощастило. У мене нема родичів в Росії. Чому пощастило? Бо у моїй сім’ї нема драм через цю війну, чого не скажеш про багатьох моїх знайомих.

Традиційна історія моїх знайомих спілкування із російськими родичами/друзями (це загальна модель): спочатку останні, подивившись черговий випуск КисельовТБ, перелякано пишуть/дзвонять вам, розказуючи про якусь коричневу чуму, що завелась у нас, переживають за ваше здоров’я і безпеку, бояться, щоб бендерівці не спалили вас за вашу російську мову; а потім, коли ви намагаєтеся їх заспокоїти, виявляється, що ви вже заражені коричневою чумою, що ви бендерівець; розмова закінчується в кращому випадку посилом вас «займатися чимось корисним».

Діагноз

Але це все ще квіточки.  Вчора зранку прочитав історію одного «майданівця». Хлопцю 22 роки, поїхав на Майдан після перших вбивств. Розказує:

«Батько у мене помер, коли я служив у армії. А мама в мене — віруюча російської православної церкви. Вона вважає, що жінки, що тут чай розносять – повії. А ми усі – бандити і неонацисти. Вона від мене відмовилась. Сказала, коли я сюди їхати збирався, що краще б вона у 92му році зробила аборт, або щоб мені руки повідривало, чи осліпило. Я до неї не повернуся. Хай там кажуть, що матір є матір, але після такого…..я в неї на світ не просився, щоб вона мене народжувала!! У мене є бабуся — до неї і поїду.»

Вірний пес путінського режиму патріарх Кірюша може потирати руки, гарні «духовні скрєпи» він своїм віруючим привив.

Але з усім вище сказаним я б ще міг змиритися. Я б зміг змиритися з кисєльовщиною в Росії (все ж не всі росіяни в це вірять, а ті, що вірять, не зовсім у цьому винні). Я б змусив себе не повірити у цю історію, піддав би її сумніву, запідозрив би у фейковості. Якби не одне але.

Аналогічна історія трапилася і серед моїх знайомих. Я не буду її переповідати з етичних міркувань, тим паче, що суть та сама.

Путін може гордитися собою, він зробив із своїх громадян вірних рабів. Могутність його пропаганди настільки велика, що вона поборола навіть сімейні цінності, батьківську любов.

У будь-кого можуть бути ідеологічні конфлікти з батьками, але ніяка ідеологія не має вбивати любов до ближнього, до рідного. Але путінізм зміг вбити, зміг поставити рідних по різні сторони барикад, він увірвався, як і будь-яка тоталітарна ідеологія в сферу приватного життя. Це діагноз. Путінізм сьогодні став поруч із нацизмом і комунізмом.

Лікування

Кожна тоталітарна диктатура погано і дуже боляче закінчує. А якщо і умудряється не закінчуватися, то полинає у колосальну стагнацію.

Путін вже майже створив таку диктатуру, свідченням чого є його підтримка на рівні 67%. Скоро стане все ще сумніше. І не важливо, чи буде війна. Важливо, що суспільство хоче війни. Вони щиро ненавидить нас, бандерівців, за те, що ми змогли, змогли встати з колін, змогли скинути бандитську владу (і, якщо треба, зможемо це зробити ще!). Тепер же вони займаються повсюдним тролінгом наших мереж, просто від своєї слабкості і рабської природи.

У нас є нація, вона народилася тут, на барикадах, і цьому не стали на заваді мовні та регіональні бар’єри. Я гордий, що є її представником.

У Росії нації немає, є лише купа рабів, рабів Путіна. Вони навіть цього не розуміють. А це головна умова встановлення тоталітарної диктатури. Це буде диктатура нового типу, але її диявольська суть лишається незмінною.

Росію чекають сумні сторінки історії. Диктатури помирають надто болісно. І Росії ніхто не допоможе стати на вірний шлях, як Західній Німеччині в 1945-му. Проте імперсько-месіанський ідеологічний фасад впаде надто пізно. А ненароджена нація буде помирати у конвульсіях від почуття всезагальної ганьби, так і нічого не зрозумівши.

 


comments powered by HyperComments

Дмитрий Тютюнник
2014-03-10 03:20:34
^лікування - это, боюсь, неизлечимо. Знаю, о чем говорю, мне 42, киевлянин и мое счастливое советское детство тут ни при чем. Важно не вестись - когда охмуряют, например, в комсомол - не вступать и все, до конца. А с этими зомбоватниками - печально, что так. И печально, что они зомбированы уже насквозь, с пеленок неосталинизмом, молодняк российский нашпигован этим, печально, но факт. И они пойдут под пули за Путина, пойдут за просто так, потому что с пеленок смотрят расейский телекран. Информационная машина Путина еще войдет в историю, Геббельс по сравнению с ним - лягушонок.
Олег Мазяр
2014-03-12 00:00:54
Не оскорбляйте Гебельса. Гебельс преступник. Но его считают большим вруном именно потому, что он-то как раз сказал правду об СССР. Опровергнуть эту правду было невозможно, потому что она подтверждалась фактологически. Проще было обозвать его вруном и вообще не слушать. "Это же сказал Геббельс! Нашли кого слушать!"