Штрих-code: особистий погляд

Роман Кириченко

Відкривши чергову публікацію на Штрих-code читач, певно, розчарується: тут не буде аналітики, не буде ідей, не буде критики. Тут буде доволі простенький за своєю будовою текст, не насичений масою розумних словечок, які я так сильно люблю використовувати у своїх матеріалах. Навіть стиль самого тексту буде, певно, ближче до розмовного, ніж до публіцистичного. Радше, це буде щось середнє між ними. Це буде напівсповідь і моя напіврозмова з Вами, шановні читачі.

Я не люблю простоту, завжди люблю все ускладнювати (з моїх матеріалів це видно), але сьогодні я звертаюсь до чогось більш ірраціонального (емоційного), аніж раціонального, тому сьогодні обійдемося без квазінаукового (чи як його там назвати) пафосу.

Досить дивно може здатися Вам, що такий матеріал не з’явився на сайті ще на самому початку його існування. Відповідь банальна: не дозрів він ще. Адже лише зараз, коли ми пройшли невелику дистанцію (дуже невелику!), можна більш-менш впевнено говорити “Чому я започаткував проект Штрих-code?” Отже, сьогоднішній текст буде саме про це.

Буду відразу чесним із Вами, шановні читачі, коли мені вперше “стрельнула” у голову подібна ідея, то я думав у першу чергу про перспективу заробити на сайті певні матеріальні блага (у далекій перспективі), але для цього не обов’язково було організовувати саме інформаційно-аналітичний сайт: для заробітку на сайтах є куди простіші варіанти. Я планомірно почав поволі йти до своєї мети: знайшов людей, які могли його зробити, організував підписку у vk.com… І досить скоро матеріальні мотиви моєї поведінки поступилися місцем чисто ідейним. Я перестав гнатися за примарою можливого збагачення, мною керувала тепер ідея. Ідея об’єднати такі самі, як і я, уми у рамках одного (поки невеликого) проекту, створити такий собі майданчик для висловлення думок поколінню, якому належить майбутнє нашої держави. Це була б більш благородна, на мою думку, мета. Молоді люди зможуть висловити свої оригінальні за змістом думки.

Мені зараз нелегко і вірю, що я не один такий. У неволі буденних турбот ми мало піклуємося про свій особистісний розвиток, просто губимося у своїх справах.

За останній місяць я як ніколи сильно відчув, що існуюча соціальна реальність прагне перетворити мене у щось таке, що у наш час любляють називати планктоном. Вона тисне на мене так потужно, що уже за місяць мого нового життя я ледь не вийшов із ладу. Потужна дія суспільних відносин змушує однаково чинити і навіть думати. Я шалено намагаюся протидіяти цьому, що виливається у постійні стреси. Шум вулиць ледь не вбив у мені творчу особистість, у мене ще ніколи не було так мало ідей, але я вистояв.

Я здавна любив самотність, побути на самоті для мене велика цінність. Зараз я як ніколи сильно її потребую, бо це основа творчості. Я довго роздумував над тим, де її знайти: приготував чай, увімкнув улюблену музику, взяв ручку, відкрив блокнот і полинув у роздуми. І таки знайшов!

Раніше для творчості (написання статті, наприклад) мені потрібна була самотність, без неї думки були скупі і фрагментарні. Її треба було шукати. Але я не шукав її у самому процесі творчості. Самотність у творчості. Хіба я не лишаюсь сам в процесі творчості на самоті із своїми думками? Отже, Штрих-code як майданчик, на якому розташовані мої матеріали, перейшов на новий рівень мого світосприйняття, він став куточком, де я зміг знайти свою самотність. Штрих-code – це більше, ніж просто молодіжний інформаційно-аналітичний інтернет-журнал, це щось своє для душі. Я організував цей сайт як куточок інтелектуальної самотності, інтелектуального відпочинку.

Маю надію, шановні читачі і в першу чергу потенційні автори матеріалів, що Штрих-code стане таким самим куточком і для Вас.

Приєднуйтеся до Штрих-code! :)


comments powered by HyperComments