З нагоди Дня незалежності

255226

У першу чергу я вітаю всіх, хто читає цей запис, із 23-ю річницею незалежності України!

День незалежності України, як і кожен святковий день досить часто супроводжується пафосними промовами, урапатріотичними закликами, які містять в собі, насправді, тривіальні і патетичні речі.

Однією із таких речей є слова про так звану «нову країну», «відродження/оновлення України», які ми чуємо вже 23 роки. Чесно кажучи, вони пусті і це легко довести на прикладі цих же самих слів. Дуже рідко, коли мова заходить про «нову країну», ми заходимо в словах далі від звичних уже нашим вухам «рідна земля», «традиції», «мова солов’їна», «садок вишневий коло хати» і так далі. А ми ж живемо в час, коли смартфони та комп’ютери є ледь не в кожного! Та і в космосі побували вже давно… Але чомусь ми не пов’язуємо відродження (точніше народження, бо відроджувати, насправді, нічого) України з цими речами, ми кожен рік дивимось в минуле, а не в майбутнє, чи можна за таким алгоритмом побудувати могутню країну? Кожного дня незалежності ми говоримо про якусь славну боротьбу українського народу… про те, який ми багатостраждальний народ… як нам не щастило… і  знову скочуємося до шароварщини: той самий садок з вишнями і хрущами і тому подібне. Коли, насправді, як і всі успішні в нашому розумінні країни ми мали б обговорювати і роздумувати, коли і як наші космонавти висадяться на Марсі! Можливо, вам це прозвучить смішно, але так мислять успішні, вони не думають про минуле та і в сьогодення дивляться лише боком: де поїсти – проблема, що вирішується автоматично, якщо людина/країна мислить і діє майбутнім.

Не традиції, а інновації мають рухати країну вперед.

Традиції тягнуть нас в минуле. Минуле, в якому ми були бездержавним народом.

Тоді, як інновації – це те, що зараз приносить успіх, прибутки, по суті – це те, що зараз кожен хоче мати в себе в руках (від новеньких комп’ютерів до айфонів). Але чи створює щось таке Україна? Можливо, тут потрібно ставити питання: чи є в Україні умови, щоб таке створювати? Щоб був продукт, який би купував у нас весь світ? Щоб були робочі місця і люди жили заможно?

Створити такі умови і працювати – ось наша задача, яка стоїть, насправді, перед нами давно, просто ми цього не хочемо часто усвідомлювати.

Так, можна було б сказати, що сьогодні в умовах неоголошеної війни та постреволюційного часу ми стоїмо на межі. Але на межі ми стоїмо кожного дня протягом цих 23 років. Інша справа, що ми не можемо ніяк з цієї межі зрушити вперед.

Якщо ми ступимо на один крок вперед світоглядно, то існує дуже-дуже висока імовірність того, що так само ми послідкуємо і в інших сферах. Минуло 23 роки, певно, зробити це вже давно пора.

Ще раз зі святом!


comments powered by HyperComments