Гра тіней Петра Порошенка: яка роль шоколадного олігарха в політичних баталіях 2014 року?

Петро Порошенко - український політик, шоколадний олігарх

Політику як збірному образу важко довелося в останні 2 з половиною місяці. Євромайдан можна розглядати ще як і прояв апогею недовіри українців до політиків, яка послідовно розвивалася з 2004 року.«Без політиків» — саме таким було гасло «дорозгінного» Майдану. Трохи наівне, так як політичні проблеми неможливо цивілізовано вирішувати без  участі політиків, воно відображало ту гірку політичну реальність, яка вже досить давно запанувала в Україні.

Криза довіри до політиків водночас сприяла і сприяє появі нових чи відносно нових політичних гравців на арені боротьби за свій електорат.Особливо в цьому плані треба відзначити Петра Порошенка, який за час Євромайдану значно збільшив свій електорат.
[hana-code-insert name=’poroshenko’ /]

Довіра до політиків, очевидно, повернена буде не скоро, особливо це стосується тих, які активно діють зараз, проте це не означає, що за таких умов рейтинги політиків можуть лише падати, рейтинг Порошенка доводить протилежне — він росте. Проте постає питання, що це для нас означає і яка роль Порошенка у політичних іграх 2014 року? З цим ми спробуємо розібратись.

Трохи соціології

До 2013 року Порошенка для соціології не існувало. В рейтингах він, як і його «Солідарність» був відсутній, а якщо і був, то він був у межах статистичної похибки. Проте вже в травні 2013 року Порошенко дещо покращує свій рейтинг і до листопада він тримається на рівні 3-4%, що проте не є високим показником. Але події кінця осені змінять в цьому плані в принципі все. Ґрунт для змін був. Як показують дані літніх досліджень лише 1% українців ніколи б не проголосував за нього, що свідчить про, по-перше, «новизну» цього політика, по-друге, великий потенціал його росту.

ТТ

Як майбутній соціолог і людина, яка досить часто бувала на Майдані, я помітив трансформацію образу Порошенка в свідомості мітингувальників. Якщо думки щодо опозиційної трійки у кращому разі залишалися такими самими, як і до Майдану, то ставлення до Порошенка покращувалося. Я не раз ставав свідком висловлювань про нього у стилі «хороший і розумний чоловік», які з затягуванням Майдану зустрічалися все частіше.

15 грудня 2013 року мені довелося під час чергового віче опитувати людей. опитав я відносно небагато — 10 чоловік, але суть не в цьому. На запитання, за кого б Ви проголосували на наступних президентських виборах, троє вказали Порошенка, навіть за Кличка виступило лише двоє. Тоді я зробив сам для себе висновок, що на Майдані його підтримка справді серйозна. Це відчувається і з реакції на його виступи.

Мої спостереження щодо його рейтингу підтвердилися результатами дослідження, проведеного у грудні 2013 року Центром соціальних та маркетингових досліджень «СОЦИС» та Соціологічною групою «Рейтинг».

 

Список без Ю.Тимошенко, % від усіх

Список без Тимошенко %

Список з Ю.Тимошенко % від усіх

Список з Тимошенко %

Вiктор Янукович

20,2

28,9

20,1

28,6

Вiталiй Кличко

18,6

26,4

16,2

22,8

Юлiя Тимошенко

16,6

23,4

Арсенiй Яценюк

9,4

13,8

Петро Порошенко

7,1

10,1

5,7

8,0

Олег Тягнибок

5,1

7,5

3,9

5,4

Петро Симоненко

4,5

6,2

4,5

6,1

Вiктор Медведчук

0,9

1,2

0,9

1,2

Інший кандидат

4,7

6,0

3,6

4,4

Не братиму участь

14,7

14,7

Важко відповісти

14,9

13,9

 

Уже в грудні рейтинг Порошенка був вище Тягнибока і наближався до показників Яценюка. Серед тих, хто визначився, він був на рівні близько 10%.

Проте серед активних учасників мітингів ці показники були ще вище.

Плюс позитивним для нього був той факт, що його рейтинг з усіх є найдинамічнішим і має перспективи росту. Про це я писав ще у грудні.

Мої слова підтвердили результати січневого дослідження СОЦИСу.

 

Серед опитаних

Серед тих, хто має намір прийняти участь 

Віктор Янукович

19.8

28.9

Віталій Кличко

19.1

27.8

Петро Порошенко

10.5

15.4

Арсеній Яценюк

6.3

9.1

Петро Симоненко

4.5

6.4

Олег Тягнибок

3.6

5.4

Віктор Медведчук

0.6

0.8

Інший Кандидат

4.2

6.2

НЕ ПРИЙМАВ БИ УЧАСТІ У ВИБОРАХ

16.4

ВІДМОВА ВІД ВІДПОВІДІ/ НЕ ЗНАЮ/ ВАЖКО СКАЗАТИ

15.1

Рейтинг Порошенка вийшов на третє місце, продовжуючи зберігати свою динаміку.

Серед протестного електорату його рейтинг зараз взагалі найвищий.

Якби вибори Президента відбувались сьогодні, за кого б ви віддали свій голос?

Віталій Кличко

255

17.4%

Олег Тягнибок

126

8.6%

Арсеній Яценюк

22

1.5%

Петро Порошенко

536

36.5%

Анатолій Гриценко

234

15.9%

Віктор Янукович

64

4.4%

Петро Симоненко

10

0.7%

Леся Оробець

125

8.5%

Віктор Ющенко

26

1.8%

Юрій Луценко

70

4.8%

 

Це результати опитування в одній із груп Вконтакті, на яку підписаний в основному саме протестний електорат. Опитування на сторінках інших груп, які активно підтримують Євромайдан ситуація схожа. Звісно, опитування не репрезентативні, але певні висновки з них можна зробити, зокрема висновок про активну підтримку Порошенка серед протестного електорату, навіть Кличко тут йому поступається.

Слід за Порошенком з нічого виріс рейтинг його «Солідарності».

Серед опитаних

Серед тих, хто має намір прийняти участь 

Партiя Регiонiв

20.7

29.2

Партiя «Удар»

16.0

23.8

Партiя ВО «Батькiвщина»

13.9

20.2

Партiя «Солiдарнiсть»

6.4

9.4

Комунiстична партiя України

5.5

7.6

Всеукраїнське об’єднання «Свобода»

4.5

6.7

Радикальна партiя Олега Ляшка

0.5

0.7

Партiя «Український вибір»

0.3

0.4

Партiя «Наша Україна»

0.2

0.2

Iнша партія

1.5

1.7

НЕ ПРИЙМАВ БИ УЧАСТI У ВИБОРАХ

17.0

ВIДМОВА ВIД ВIДПОВIДI/ НЕ ЗНАЮ/ ВАЖКО СКАЗАТИ

13.5

 

На основі цих даних можна зробити висновок, що Порошенко непомітно протягом євромайдану став важливим політичним гравцем, який може зіграти вагому роль у вирішенні існуючої політичної кризи.

Проте соціологія не дає повної відповіді на питання, яким чином виріс його рейтинг, як це стало можливим (дані соцопитувань лише засвідчують про важливість цих питань). Спробуємо дати відповідь на це запитання.

Тіньовий лідер Майдану

Проблема лідера на Майдані є дуже актуальною і була такою протягом довгого часу. Умовно їх є три: Віталій Кличко, Арсеній Яценюк та Олег Тягнибок. Ця лідерська трійка сформувалася остаточно в результаті парламентських виборів у жовтні 2012 року, так як очолювані ними політичні сили пройшли до парламенту і сформували опозицію. Проте події, що сталися 19 січня поставили під сумнів їх лідерство, принаймні двох із них.

19 січня стало знаковим не тільки через перехід Майдану до силових дій, а і через остаточну втрату довіри народу до політиків. На віче було вперше засвистано  опозиційних лідерів, а вимоги натовпу щодо лідера так і не були виконані. Проте це було не випадково, розчарування в опозиціонерах наростало давно, процес росту рейтингу Порошенка відбувався паралельно з цим процесом.

Порошенко на Майдані з самого початку обрав доволі цікаву стратегію дії. Він не показує свого рвіння до лідерства, оминає його. У той же час він стабільно тримається в розширеному колі лідерів Майдану, постійно виступає на віче. Порошенко не є багатослівним і активно не афішує свої дії. Проте насправді робить усе можливе, щоб про його дії чули, знали, бачили їх. З початку Євромайдану Порошенко займався зустрічами із європейськими високопосадовцями, візитами на європейські конференції тощо. У той же час він не забував і про справи внутрішні. Порошенко з’являвся непомітно в центрі уваги: досить згадати події на Банковій 1 грудня 2013 року.

В принципі так і виглядає його стратегія: створити образ політика, який менше говорить,а більше діє. В умовах Майдану ця стратегія працює дуже гарно, так як існує великий рівень недовіри до демагогів (у цей образ гарно вписуються Яценюк та Тягнибок, які більше говорять), який поєднується великим попитом на політика, який діє. Але у Порошенка вона є ефективною ще і завдяки створюваному йому образу хазяїна-підприємця, який хоч і є олігархом, проте не донецьким. Цьому навіть сприяє його ім’я — Петро, яке в українців асоціюється з хазяйновитістю.

Про Порошенка всі згадали завдяки перепетіям навколо його Рошену, завдяки цим скандалам він отримав гарну впізнаваність серед потенційного електорату. Це важлива умова потенційного зростанню рейтингу.

Другою важливою умовою є попит на політика такого штибу, під час Євромайдану він виник.

І третьою умовою цього є розчищення його електорального  поля, яке сталося через падіння довіри до опозиційних лідерів. Його образ став лише інструментом завоювання рейтингу.

Порошенко — майбутній президент чи троянський кінь?

Зростання рейтингу не залишили осторонь всіляких експертів та політологів. Лунають різні оцінки Порошенка та його діяльності. На даний момент можна сформулювати  3 основні думки щодо його особистості у світлі майбутньої президентської кампанії:

1 позиція — Порошенко важливий гравець майбутніх перегонів, від позиції якого залежитиме їх доля (зокрема від союзу Порошенка з тим чи іншим кандидатом, зокрема говорять про перспективу союзу з Кличком).

2 позиція — Порошенко — це самостійний гравець, який може стати в потенціалі супротивником Януковича у другому турі виборів.

3 позиція — Порошенко — це троянський кінь у лавах опозиції, завдання якого посилювати її розкол.

Порошенко насправді дуже неясна постать в українському політикумі, що в принципі випливає з його заплутаної політичної біографії.

Починав він в СДПУ(о), що відома такою одіозною постаттю, як Віктор Медведчук та підтримкою режиму Леоніда Кучми, проте був він там недовго. У 2000-му році він створює свою партію «Солідарність», а в 2001 році відіграє важливу роль у створенні Партії регіонів України. До грудня 2001 року він виступає як провладний політик, проте тоді він переходить в опозицію, стає учасником блоку політичних сил Наша Україна. А в 2004 році взагалі очолює штаб Ющенка, при цьому будучи його кумом.

Саме Порошенка називають ініціатором політреформи 2004 року. Будучи на посаді Голови РНБО він відкрито конфліктував з Тимошенко, спровокувавши тим самим її звільнення і розкол у помаранчевому таборі. Велику роль він відіграв і в розколі 2006-го року, коли претендував на посаду спікера, від якої не зміг відмовитися, що стало однією із причин переходу СПУ в союз з ПР та КПУ. З лютого 2007-го очолював раду НБУ. Був міністром закордонних справ. У 2012 році був Міністром економічного розвитку і торгівлі України в кабінеті міністрів Азарова. Обраний у парламент як безпартійний.

Як бачимо, політична біографія створює ґрунт для певних сумнівів щодо щирості намірів Порошенка, дуже багато є матеріалів для його чорного піару. Проте вона хоч і спонукає до сумнівів, проте не свідчить про його ненадійність як опозиційного політика (Ющенко теж свого часу був прокучмівським політиком), тим паче, що в багатьох аспектах він проявив себе як послідовний державний діяч, зокрема це стосується його позицій щодо євроінтеграції.

Скоріш за все Порошенко намагається вести свою гру, лавіюючи між конфліктними групами, зміцнюючи свої позиції. У нього є все для цього.

У першу чергу це фінансова незалежність. Це його головна перевага над іншими опозиціонерами, які змушені шукати фінансову підтримку.

Порошенко довгий час намагався бути зв’язною ланкою між політикою і бізнесом, що йому не дуже вдавалося, проте ці спроби сприяли розширенню його зв’язків.

У нього є свій інформаційний вплив, який посилився під час Євромайдану завдяки збільшенню глядацького рейтингу його 5-го каналу.

Отже, його союзи із провладними та опозиційними силами скоріш ситуативні, так як у нього нема потреби користуватися чиєюсь допомогою, скоріш навпаки. У своїх особистих поглядах він весь час проявляв постійність, для нього ніколи не були притаманними демагогічні заяви тощо, це сприяє його респектабельному образу політика.

Проте точну відповідь на поставлене питання дати все ж неможливо, все залежить від особистих інтересів Порошенка, проте якщо в нього є бажання стати Президентом, то всі шанси у нього є, не говорячи про менш значущі пости. Країна має попит на «нового» політика. Порошенко таким може виступити, зважаючи на те, що з 2006 року не був активним політичним гравцем.

Перспективи

Про будь-які перспективи в умовах масштабної політичної кризи в Україні говорити важко, так як фактично не можливо спрогнозувати, що буде завтра, не говорячи вже про довгострокові перспективи певних політиків.

Проте некваплива стратегія Порошенка в умовах неспокійного часу забезпечує стабільне зростання його популярності. Він не робить різких дій чи заяв, свідомо залишаючись в тіні опозиційної трійці і відкидаючи весь шквал критики на них (хоча справедливої).

Але про президентські перспективи говорити поки важко, так як ніхто не знає коли будуть вибори президента і якими вони будуть.

Проте поки в Порошенка вимальовується дуже специфічна роль третьої сили, яка проте має більш опозиційне спрямування, але водночас і не асоціюється із опозиційною трійкою, стоїть дещо окремо від них. Ця третя сила, я знову повторюсь, гратиме вагому роль у подальших політичних перипетіях.

Дуже багато залежить від подальших дій Порошенка, так як він поки має лише вагомий електорат, проте навколо нього немає великої політичної команди, проте він має шанси консолідувати навколо себе вагому частину Майдану, але це, знову ж таки, залежатиме від його подальших кроків.

Порошенко може стати й інструментом вирішення політичної кризи, очоливши так званий «технічний уряд» чи ініціювавши нову політреформу. Щодо очолення ним нового уряду, то цю ідею, думаю, багато хто підтримає, як і з провладного, так і опозиційного табору. Проте отримавши таку пропозицію, він може від неї відмовитись, продовживши вести власну гру, хоча і її прийняття, дуже вірогідно, не завадить йому це робити.

Порошенко — доволі закритий політик, мотиви дій якого зрозуміти досить складно, проте ріст його популярності і, як наслідок, політичного впливу змусить його стати більш відкритим, активним учасником політичних процесів. Зважаючи на темпи зростання його рейтингу та загострення політичної кризи в Україні це трапиться дуже скоро і, можливо, незабаром буде дано точні відповіді на питання, що це за фрукт такий Порошенко і в яку гру він грає, які плани й інтереси має.


comments powered by HyperComments

Oleksandr Kyrychenko
2014-02-02 22:34:33
найс