«Гуманітарне вторгнення»: яка його мета?

конвой

Новина про вторгнення «гуманітарного конвою» Росії в Україну встигла облетіти вже всі ЗМІ, проте ще досі всі лиш знизують плечима, намагаючись відповісти на питання: «яка мета цієї акції?»

Насправді, сьогоднішнє гуманітарне вторгнення Росії в Україну не є чимось незвичайним, як це своїми заявами хочуть показати наші державні органи. Відсутність перевірки митниками та Червоним Хрестом – не так уже і страшно. Чому?

Росія вже неодноразово порушувала кордони України, надсилаючи сюди досить відкрито свою бронетехніку та живу силу. Проте це не викликало настільки бурхливу реакцію в України, хоч це ну точно не менше порушення всіх існуючих принципів і норм міжнародного права. Думаю, що танки, Гради та БТР куди страшніше, ніж сіль та вода, якими росіяни сподіваються загодувати до смерті бідних луганчан. Та якщо і у вантажівка міститься щось інше, то чи це міняє кардинально ситуацію?

Тут треба мислити тверезо. Якщо у вантажівках техніка та солдати, то виникає питання: навіщо в такій формі надсилати Росії допомогу терористам із ЛНР та ДНР? Вона досить успішно робила і робить це в інші способи: прямо прориваючись колонами техніки через кордон, без жодного маскування, відео- та фотодоказів цього в мережі достатньо.Тимчук кожного тижня в своїх підсумках розказує про такі випадки. Не думаю, що після неодноразових успішних проривівкордону Росії потрібна інша форма допомоги терористам.

Можливо, терористам не вистачає провізії? Теж сумнівно, щоб це була передача їжі терористам, бо можна (і так буде куди простіше і дешевше для Росії) розграбувати ще не одне «Метро».

Що ж тоді це таке?

Мотиви дій Росії інколи передбачити практично неможливо. У цьому плані був мав рацію канцлер Німецької імперії Отто фон Бісмарк, який говорив: «Ніколи не воюйте з росіянами: на кожну військову хитрість вони відповідають непередбачуваною дурістю». У нашому розумінні «дурість» — це непрагматичні вчинки. Досить часто аналітики, які намагаються знайти логіку в діях Росії, допускають помилку, коли шукають якесь раціональне пояснення російським вчинкам. Чому так відбувається – досить зрозуміло, бо практика розвинених країн свідчить, що за кожним кроком стоїть мільйон роздумів, мабуть, тому вони і розвинені. Проте в Росії інша ситуація.

Чи буде Путін мислити раціонально, якщо він має народ, 84% якого за останніми соціологічними даними готові буквально пити одну воду і їсти одну сіль? Йому не треба так мислити, бо це не Європа, де падіння темпів росту ВВП на одну десяту вже викликає хвилювання населення.

Путін, я майже впевнений, не мислив раціонально, коли забирав Крим. Останні новини свідчать, що все це робилося заради того, щоб крикнути «Крим наш!» і не більше.

Єдине, що Путін мусить кожного дня підгодовувати, так це свою пропагандистську машину, на якій тримається його влада. Після анексії Криму вона стала ще більш ненажерливою, бо після такого могутнього пропагандистського кроку затьмарити його можуть лише потужніші кроки. Путін створив таку собі «пропагандистську спіраль», яка закручується все більше і більше.

Маю версію, що «гуманітарний конвой» також відноситься до цієї «спіралі».

Останнім часом в Росії дуже багато йде мови про дві теми: гуманітарну кризу в Україні та про санкції проти продуктів в Росії. Путінські ЗМІ щодня розказують про те, як Європа загниває від цих санкцій, а Росія, навпаки, виграє. І як зайве підтвердження такої «продуктової» могутності Росії може виступати цей конвой, мов, «бачите, як у нас все так добре, що можемо бідному Луганську допомогти і як Путін все правильно зробив» і так далі.

Картинку для Росія24 і ЛайфНьюз зробити з конвоєм дуже просто: якщо в Росії вистачило грошей на цей конвой, то навряд чи їх забракне для того, щоб організувати масовку з прапорами Росії та плакатами, яка радісно зустрічає конвой у Луганську.

Але це мета для «внутрішнього споживача».

Сумніваюсь, що для «зовнішнього споживача» (тобто України та світу) Путін має щось особливе. Звичайна провокація, проте з більшими масштабами, яка має на меті підтримку напруженості на Донбасі.  Росію ж важко зупинити, коли вона хоче «допомогти».

Читайте також: Кого «рятував» Путін?

Досить імовірно, що це і відволікаючий маневр. Доки вся увага прикута до конвою можна багато чого приховати: від нових вторгнень бронетехніки до масового стягування військ до кордону з Україною, тому треба пильнувати.

Росія своїми діями вже давно провокує Україну до більш рішучих дій. І мова тут не лише про конвой, провокацій було надто багато. Ситуація нагадує якесь вторгнення грабіжників у дім, де господар до останнього просить їх залишити помешкання, перш, ніж вдарити їм по голові лопатою.

Таке враження, що Росія так і хоче, щоб першого відкритого удару завдала Україна, спеціально провокуючи її, підводячи таким чином до межі. От чи перетне Україна цю межу? І чи треба її перетинати?


comments powered by HyperComments