Інформаційний аспект тероризму та переговорний процес із терористами

Ілія Куса - 15.02.2014
куса

Тероризм як засіб досягнення цілей зародився дуже давно. Від іудеїв до ісмаїлітів, від анархістів до ісламістів – всі застосовували терор задля задоволення власних потреб, інтересів, політичних цілей. З розвитком суспільства терористична діяльність також еволюціонувала. Сучасний тероризм – це унікальний феномен, який сьогодні є чимось на кшталт відомого бренду завдяки інформатизації, якій піддається світ з початку 1990-х років. Тому інформаційний фактор став невід’ємною складовою тероризму як суспільно-політичного явища, а дослідження останнього ускладнюється зростаючою кількістю особливостей, якими він обростає з кожним кроком людства до постіндустріальної епохи.

Інформаційний фактор у терористичній діяльності

Зростання ролі інформації та комунікації за останні декілька десятків років сприяло глобальній зміні людського суспільства та світового устрою, відбившись в усіх сферах життєдіяльності людини. На жаль, впровадження та активне застосування нових інформаційно-комунікаційних технологій та інших здобутків «нової інформаційної епохи» внаслідок цього процесу мало і негативні сторони. Зокрема, це стосується терористичної діяльності.

Особливістю сучасного тероризму є активне застосування, у якості важливого елемента маніпуляції, інформаційно-психологічних технологій для впливу на людську свідомість та суспільну думку, із можливістю використання глобальних комунікацій. Такі дії терористів розраховані, в основному, на виклик своїми діями інформаційно-психологічного шоку серед великих мас, що має забезпечити таким чином досягнення зловмисниками своїх цілей. Вміло враховуючи здобутки інформаційної епохи та існування глобальних ЗМІ, терористи зробили своєю основною зброєю та інструментами впливу телебачення та кіберпростір. Як зазначає відомий російський дослідник І.Панарін саме ЗМІ, «готових висвітлити будь-які «терористичні сенсації», відводиться ключова роль каталізатора певних терористичних дій та їх морально-психологічних наслідків [2]. Надзвичайна роль ЗМІ в наш час характеризується можливістю їх впливу на політичні події, свідомість громадян, донесенням інформації до величезної кількості людей та роллю чинника формування громадської думки. Саме через ці причини ЗМІ стали основним каналом зв’язку між терористами та звичайними людьми, які в такий спосіб мають змогу пропагувати свої власні ідеї та публічно діяти.

Під час подій у Москві у жовтні 2002 року, коли театр в районі Дубровки був захоплений групою чеченських бойовиків, російські телеканали допомогли сформувати образ непідготовленості та непрофесійності силових структур Росії, постійно наголошуючи на провал операції з штурму будівлі, в результаті якого загинуло 174 заручника. Таким чином, російський уряд та спецслужби втратили довіру та авторитет серед громадян. Більше того, телеканали новин, такі як ТВ-6 та НТВ, показували в своїх випусках кадри з переміщення та дислокації спецпідрозділів міліції, стаючи, фактично, співучасниками злочину, так як терористи мали вільну змогу дивитися це по телевізору.

Усама бін Ладен, Афганістан

Колишній засновник та лідер «Аль-Каїди» Усама бін Ладен в Афганістані. 1980-і роки.

Нерідко ЗМІ стають «трибуною» для терористів, з якої вони закликають інших долучатися до своєї діяльності або впливає на людей, підштовхуючи їх до здійснення злочину [2]. Так, 5 лютого 2005 року відомий британський телеканал «Channel 4» випустив в ефір інтерв’ю з відомим міжнародним терористом Шамілем Басаєвим, що викликало обурення з боку Російської Федерації. Цим було досягнуто одну з головних задач сучасного тероризму – потрапити у міжнародний інформаційний простір з метою пропаганди своїх ідей. 17 квітня 2012 року засновник «Wikileaks» Джуліан Ассанж поспілкувався у прямому ефірі з Хассаном Насраллою – лідером шиїтського радикального угруповання «Хезболла». Було розглянуто багато питань світової політики, в тому арабо-ізраїльський конфлікт, проблема Палестини, війна в Сирії і т.д. Це інтерв’ю було показано у ЗМІ, розлетілось в мережі Інтернет, давши змогу майже всім людям ознайомитись з ідеологією цього руху. Іншим яскравим прикладом надання тероризму інформаційного фундаменту та можливості донесення своїх думок та ідей до світу є численні інтерв’ю американських журналістів з лідером міжнародної терористичної організації «Аль-Каїда» Усамою бін Ладеном. У 1997 році, коли саудівський мільйонер оголосив «Джихад» (Священну війну) проти США, телеканал CNN взяв одне з перших інтерв’ю з цією людиною, яка вже була занесена до списку міжнародних терористів. Під заголовком «Ексклюзивне інтерв’ю з відомим терористом» відео, в якому Усама бін Ладен розмірковує над проблемою Сполучених Штатів та пояснює їх недоліки та злочини, було показано у прямому ефірі телеканалу [3].

Терористи часто використовують й інші новітні засоби комунікації для полегшення процесу планування операцій, проведення зборів, встановлення зв’язку, отриманням та передачею оперативної інформації тощо. Під час війни в Сирії у 2011-2012 роках сирійські бойовики користувались мультимедійними  смартфонами Iphone, що пізніше стало причиною їх заборони урядом країни.

Райдер

Герой Джона Траволти – терорист Райдер з фільму «Небезпечні пасажири потягу 1 2 3».
Представник антисоціальної та депресивної типів (за класиф. Д. Фусельєра).

Особливим засобом здійснення інформаційного тероризму є використання злочинцями мережі Інтернет. Загалом, за допомогою Інтернету терористи поширюють дезінформацію, розповсюджують агітаційні матеріали, створюють веб-сайти, на яких розміщують інформацію про терористичні рухи, їх цілі, ідеологію, теракти, переваги, проведення зустрічей. Як вже було зазначено, використання бін Ліденом Інтернету та телебачення для пропагування свого кредо «Вбивати всіх американців» є вдалим прикладом цьому. Експерт та професор Інституту Близького Сходу О. Костіхін підкреслює, що терористична діяльність у віртуальному просторі в основному націлена на активних членів з їх подальшим інструктажем, міжнародну громадськість для формування суспільної думки та своїх ворогів з метою їх деморалізації. Наприклад, терористи з організації «ХАМАС» створили власний сайт з відеогрою для дітей, сюжет якої – боротьба з ізраїльтянами. Одною з головних функцій сайту ісламістської організації «Ан-ніда аль Іслам» є засудження анти-терористичної діяльності США та їх пропагандистського апарату [4]. Крім того, вчений приводить дані дослідження неурядових американських організацій, згідно яких 28% американців, користуються Інтернетом, активно відвідують сайти, які містять пропагандистські матеріали терористичних організацій та сцени терактів та страт, які недоступні традиційним ЗМІ. За думкою американських дослідників Джона Арквілли та Девіда Ронфельдта, спеціалістів у галузі міжнародної політики та безпеки: «Тенденція розроблення комунікаційних мереж, використання інтернету та інформаційних технологій характерна для терористичних організацій нового покоління. Технології інформаційної епохи дають терористам дійсно великі переваги» [5].

Особливості переговорного процесу з терористами

Аналізуючи проблему тероризму у сучасному світі, варто згадати такий комунікативний процес, як переговори з терористами. До цього питання дуже серйозно підходять в усіх країнах світу, адже справа стосується, зазвичай, звільнення заручників або викрадення людей.

Хіт Леджер у ролі улюбленого усіма Джокера у «Темному лицарі». Представник параноїдальної та неадекватної особистостей (за класиф. Д. Фусельєра).

Хіт Леджер у ролі улюбленого усіма Джокера у «Темному лицарі».
Представник параноїдальної та неадекватної особистостей (за класиф. Д. Фусельєра).

Всього виділяють чотири основні стадії переговорного процесу з терористами: підготовка та збір інформації; обговорення варіантів розвитку подій та встановлення контакту з терористами; ведення переговорів, торги та психологічна боротьба; завершення переговорів, звільнення заручників шляхом задоволення вимог терористів або ж проведення силової акції правоохоронцями. Переговори зазвичай ведуть декілька осіб — фахівців, при цьому обов’язкова присутність психолога. Іноді бувають ситуації, які потребують залучення до процесу сторонніх осіб – друзів та родичів злочинців, представників громадськості, духовні особи, перекладачі. В процесу переговорів необхідно дотримуватись чотирьох базових правил поведінки: завжди говорити в позитивному та стверджувальному значенні, постійно підтримувати контакт, не давати оцінку особі терориста, не заставляти довго чекати.

Проте в процесі переговорів виникають деякі труднощі, які пов’язані з особистостями терористів та специфічності спілкування з ними. Терористи часто використовують різноманітні методи комунікативного тиску (ультиматуми, імітація переговорів, апелювання до расових обвинувачень тощо), можуть затягувати переговори або ж взагалі «спілкуватись заради спілкування» чи тільки для того, щоб зменшити агресію. Така поведінка властива, в основному, для людей з хворою психікою. За даними російського конфліктолога Л. Почебута 52% злочинів із захопленням заручників здійснюються особами з «ментальним розладом»[6].

На базі цих тверджень, спеціальний агент ФБР Дуейн Фусельєр виділяє в межах психології тероризму наступні чотири категорії злочинців із слабкою психікою [1]:

  • Антисоціальна особистість
  • Депресивна особистість
  • Параноїдальна особистість
  • Неадекватна особистість

Перший тип являється звичайним для більшості злочинів. Така особа не має життєвих цінностей, моралі та почуття вини. Вони дуже імпульсивні та вимагають негайної реакції. Фахівці з переговорів не повинні обіцяти того, що не зможуть виконати, але постійно підтримувати контакт з терористом для запобігання його переключення на заручників. Крім того, слід бути дуже обачним та обережним у спілкуванні з таким типом, адже будь-яка образа, тонка іронія, невиконання його потреб, нерозуміння його ідей і т.д. можуть привести до вибуху емоцій та, вірогідніше всього, жертвам серед невинних людей. Такі характеристики були притаманні в свій час американському грабіжнику банків та вбивці Чарльзу «Красеню» Флойду, який значився у списках ФБР як «ворог держави №1».

Алан Рікман грає терориста Ганса Грубера у «Міцному горішку». Депресивна та антисоціальна особистість (за класиф. Д. Фусельєра)

Алан Рікман грає терориста Ганса Грубера у «Міцному горішку».
Депресивна та антисоціальна особистість (за класиф. Д. Фусельєра)

Депресивні злочинці – це, в більшості своїй, розчаровані своїм буденним життям та роздратовані навколишнім середовищем люди, які поставили собі за мету доказати всім їх неправоту або помститися всій системі. Таким чином, здійснюючи злочин, вони самореалізуються. Особа такого типу часто може знаходитись поза контактів з реальністю. Такі люди довго думають та розмовляють, концентрують всю свою увагу на своїй «непотрібності» світу. У переговорах з ними варто робити наголос на їх цінності суспільству, наприклад – перевести русло розмови у його інтереси, хобі та захоплення. Яскравим прикладом такої ситуації виступає інцидент із невдалим американським бізнесменом Семом Біком, який, не зумівши налагодити своє життя та дійти «американської мрії», задумав у 1974 році вбити президента США Річарда Ніксона, захопивши літак та направивши його у будівлю Білого Дому. Злочинцю вдалося захопити у свої руки транспорт з пасажирами на борту, але згодом він був убитий поліцейським через вікно ілюмінатора.

Параноїки захоплюють людей, перебуваючи у своєму світі думок та фантазій, щоб здійснити певний «грандіозний» план. Такі особи мають інтелект вище середнього, тому не рекомендується застосовувати обман та інші хитрощі. В такому випадку, фахівцю важливо поринути у світ терориста, в його ідею та символічний образ, запевнити, що цінності терориста є спільними та істинними для них обох. У 1982 році в Арканзасі автобус з людьми був захоплений групою з трьох чоловік, які вважали, що виконують волю Бога і саме про них було зазначено в Біблії: «Прийшов час смерті і через три з половиною дня вони воскреснуть. Після тривалих переговорів всі заручники були звільнені, однак терористів не вдалося умовити здатися поліції і вони покінчили життя самогубством [1].

Нарешті, неадекватна особа характеризується відсутністю логіки в розмові та переговорах, часте вдавання до методів комунікативного тиску, маніпулювання, імпульсивності. Йдучи на злочин, вони прагнуть довести всім, що здатні на все.

Переговори вважаються успішними, коли жодна із сторін не понесла жертв, заручники були звільнені, зберігалося мінімальне число емоційних інцидентів тощо. При цьому  не варто забувати деяких особливостей при встановленні фізичного контакту з потенційним злочинцем. Перед початком переговорів, фахівець повинен договоритись, що йому ніхто не зашкодить. Дуже ризиковано вести переговори більше ніж з однією особою. До встановлення міцного контакту а довіри, фахівець не повинен повертатися до терориста спиною та взагалі вести переговори «face-to-face». Коли настав час зустрічі з терористом, слід дотримуватись прямого візуального контакту та не дозволяти йому наводити на вас свою зброю, адже таким чином зростає психологічне навантаження навколо ситуації та рівень тиску один на одного.  Крім того, важливо, щоб був сформований план по спасінню на випадок провалу переговорів.

Історія знає безліч випадків захоплення заручників та успішного і провального вирішення таких ситуацій. Більшість цілеспрямованих масштабних акцій терору здійснюються ультра-націоналістичними, ісламістськими та радикальними організаціями з релігійним та ідеологічним підтекстом. Підкріпленням цього твердження виступають, наприклад, захоплення 14 червня 1995 року групою чеченських бойовиків місцевої лікарні міста Будьоновськ із 1500 заручниками, напад іранських федаїнів 4 листопада 1979 року на американське посольство, яке терористи утримували в своїх руках 444 дні, численні захоплення кораблів, лайнерів та нафтових танкерів сомалійськими піратами, захоплення в заручники журналістки Анхар Кочневої сирійськими бойовиками у грудні 2012 року [7].

Прикладом провалу переговорного процесу внаслідок порушення правил комунікації з терористами був теракт на Мюнхенській Олімпіаді 4-5 вересня 1972 року, коли члени воєнізованого палестинського угруповання «Чорний вересень» захопили в заручники ізраїльську олімпійську команду. В даному випадку саме зрив переговорів та провал урядового плану ФРН щодо обману терористів та насильному звільненню заручників призвели до загибелі всієї ізраїльської команди та більшості терористів. Більше того, жертви понесли і німецькі правоохоронні органи.

У випадку захоплення заручників можливе формування так званого «стокгольмського синдрому»  — психологічного стану, коли заручники симпатизують злочинцям. Цей термін є однією з важливих особливостей  практики переговорного процесу. Він пов’язаний із захопленням шведами Яном Улссоном та Кларком Улофссоном одного з шведських банків. Вони взяли в заручники 3 жінок та 4 чоловік. Через два дні поліція штурмувала будівлю, всіх заручників звільнили, однак останні заявляли, що боялися більше поліції, ніж грабіжників. Більше того, на суді вони за свої власні гроші найняли обом адвокатів. Ян Улссон був засуджений до 10 років, і отримував у в’язниці багато захоплених листів від жінок.

Отже, переговорний процес необхідний для використання навіть у галузі контр-терористичної діяльності, що дозволяє, таким чином, сприяти дипломатичному та мирному врегулюванню кризових ситуацій.

 

Використані джерела:

  1. Почепцов Г.Г. Теория Коммуникации / Г.Г. Почепцов // — М.: Рефл-бук, 2003. – 656 с.
  2. Панарин И. «Информационные аспекты терроризма» [Електронний ресурс] // Первая Международная Конференция «СМИ и терроризм», Гелленджик, 24-28 октября 2005 г. – режим доступу: www.panarin.com
  3. Exclusive Osama bin Laden interview – first ever TV interview [Електронний ресурс] // — режим доступу: www.youtube.com
  4. Костихин А.А. Интернет как інструмент исламистских и екстремистских организаций в психологической войне [Електронний ресурс] // — Rus – Stat – 11.07.06 —  режим доступу: www.iimes.ru
  5. Арквілла Д. Мережі та мережні війни / Джон Арквілла, Девід Ронфельдт // — К.: Києво-Могилянська академія, 2005. – 346 с.
  6. Почебут Л. Социальная психология толпы / Л. Почебут //  — М.: И-во «Речь», 2004. – 240 с.
  7. Сирийские боевики обьявили ультиматум и угрожают казнить Анхар Кочневу 13 декабря [Електронний ресурс] // В мире – 10.12.12 —  режим доступу: www.argumenti.ru

 

 


comments powered by HyperComments

Kostiantyn Moharychev
2014-02-16 10:42:15
Я теж вивчаю тероризм і маю сказати, що терористи не є психопатами чи людьми з нестабільною психікою, як тут намагаються висвітлити. Вони люди абсолютно РАЦІОНАЛЬНІ, більше того, людина з психічними розладами не може бути терористом, бо ремесло бойовика потребує неймовірної зконцетрованості, інакше весь теракт накривається "мідним тазом". Звісно, все це стосується лише членів терористичних угруповань і аж ніяк не стосується одинаків-"стрільців".
Iliya Kousa
2014-03-07 21:14:56
Я не захищаю тут тезу "Всі терористи божевільні", абслютно згоден з тим, що всі вони рацоінальні. Тут йдеться скоріше про певні емоційні зрушення, які керують ними і змушують ставати тими, хто вони є) Крім того, тут не йдеться конкретно про розгалужені терористичні мережі типу "Аль-Каїди", радше про одинокі особистості та групи людей. Але знову-таки, теза "всі терористи психопати" в статті не звучить, я лише навів окрему класифікацію особистостей як приклад)