Корисне протистояння. Таємна історія співпраці Саудівської Аравії та Ізраїлю

Ілія Куса - 11.04.2015
таємна співпраця саудівської аравії та ізраїлю

Ті, хто уважно слідкують за ситуацією на Близькому Сході, будуть здивовані, почувши про співпрацю між двома давніми ворогами – Ізраїлем та Саудівською Аравією, які сьогодні постали перед спільною загрозою з боку ядерної програми Ірану та терористів з «Ісламської держави».

У листопаді минулого року міністр енергетики Саудівської Аравії Алі Аль-Наїмі висловив намір продавати нафту Ізраїлю, якого королівство ніколи офіційно не визнавало. «Його Величність король Абдалла завжди був прихильником дружніх відносин між Саудівською Аравією та іншими державами, — розповідав журналістам Аль-Наїмі під час конференції у Відні. – Ізраїль не є виключенням». Кілька місяців до того керівник саудівської розвідки принц Туркі Аль-Фейсал опублікував статтю в ізраїльській газеті «Haaretz». Хоча в ній Аль-Фейсал лише продублював традиційну позицію Ліги Арабських Держав стосовнл арабо-ізраїльського конфлікту, але сам факт публікації його статті в ізраїльській газеті говорить сам за себе. Ці події викликали хвилю обговорень навколо можливості спільного координованого ізраїльсько-саудівського удару по ядерним об’єктам Ірану.

Незважаючи на розмах  цих дискусій, неофіційна співпраця Ізраїлю та Саудівської Аравії навряд чи може вважатися чимось безпрецедентним. Вже у 1960-х роках Ізраїль та Саудівська Аравія знаходили спільну мову у питаннях протидії тим країнам чи рухам, які загрожували існуванню обох держав. Вони не лише виробляли спільні стратегії, але й вдавалися до спільних тактичних дій.

Упродовж 1960-х років такою загрозою для них був президент Єгипту Гамаль Абдель Насер – лідер Арабського націоналістичного руху та один з найпопулярніших політиків на Близькому Сході. Його політичні промови та інтерв’ю слухали в усіх арабських країнах, а Ізраїль, Саудівська Аравія та Велика Британія були найчастішими об’єктами його критики.

Коли у 1962 році група націоналістично налаштованих офіцерів повалила теократичну монархію в Ємені, Насер відправив їм на допомогу 70-тисячний єгипетський військовий контингент, який воював проти прихильників старого режиму. Крім того, Насер обіцяв перекинути революцію ще далі: до Саудівської Аравії на півночі та британської колонії в порту Аден на півдні.

Між тим, Саудівська Аравія почала фінансувати сили монархістів, а Британія відправляла своїх найманців в Ємен для підтримки місцевих анти-єгипетських сил у війні з Насером.

Оскільки ні Лондон, ні Ер-Ріяд не мали бажання відкрито виступити на підтримку монархістів, їм потрібен був посередник, який би зумів організувати «повітряний міст» через ворожу територію. Тоді вони звернулися до Ізраїлю, який був єдиним, окрім Саудівської Аравії, який мав що втрачати від перемоги Єгипту в Ємені. В свою чергу, ізраїльські лідери вважали, що своєю участю у війні в Ємені посилять ізраїльсько-єгипетське протистояння на Синайському півострові, що остаточно зв’яже Насеру руки та не дозолить Єгипту організовано атакувати Ізраїль.

Відповідальність за цю місію поклали на відомого пілота Ар’є Оза, тодішнього керівника Міжнародного ізраїльського ескадрону 120. Між 1964 та 1966 роками його «Boeing Stratocruiser» здійснив 14 польотів до північних регіонів Ємену, доставляючи силам роялістів зброю та амуніцію, яка врешт-решт допомогла перевернути хід війни на користь останніх. Задля безпеки та таємності операції, вона була прихована від саудівської та єменської громадськості. Один з лідерів повстанців в Ємені розповідав своїм колегам з інших племен, що «спорядження падатиме нам з неба». За свідченням одного з британських агентів, один з племінних вождів вигукнув: «Дивіться! Навіть Бог допомагає імамам».

Громадянська війна завершилася у 1968 році. В результаті укладення низки угод, обидві сторони погодилися на створення Єменської Арабської Республіки у північних регіонах. Якщо тоді Ізраїль та Саудівська Аравія зуміли  відкласти вбік свої протиріччя, вони можуть зробити це й сьогодні. І Саудівська Аравія, і Ізраїль вбачають у ядерному Ірані загрозу – таку саму, якою колись для них був Єгипет в Ємені. Іранська загроза є дуже актуальною і може підштовхнути їх до певних спільних тактичних дій, особливо по мірі того, як Іран все ближче підходить до створення ядерної бомби.

Більше того, після спільних саудівсько-ізраїльських «повітряних мостів» в Ємені, неофіційні зв’язки між країнами залишилися. Роками саудити закривали очі на імпорт до королівства ізраїльських товарів, а ізраїльтяни, в свою чергу, дозволяли саудівським бізнесменам скуповувати нерухомість у Тель-Авіві через третіх осіб. Тривають спекуляції навколо таємних контактів у сфері дипломатії та безпеки.

Сьогоднішні сигнали про покращення відносин між країнами не є чимось новим. І так само не буде дивним, якщо ці відносини розвиватимуться й надалі, знаменуючи початок ери нової регіональної співпраці.

foreignaffairs


comments powered by HyperComments