Криза в Україні: шанси та ризики

криза

Останніми тижнями головною темою для обговорення в Україні є темпи падіння цін на нафту та обвалу російського рубля. Звісно, можна все скинути на український менталітет і порівняти це з радістю від того, що “у сусіда корова здохла”, але в нашому випадку така радість має і раціональний момент. Разом із цим дуже напруженою є економічна ситуація в самій Україні. Українці вже встигли проклясти нинішній уряд за постійні вимкнення світла та за новий план економії з радикальним урізанням “соціалки”. Уже не перший тиждень лунають заклики до звільнення НБУ Гонтарєвої, яку звинувачують у доволі відчутному падінні гривні. За рік курс гривні впав майже на 100%, а за неофіційними курсами навіть на 150%. Разом із цим суттєво підвищилися ціни на всі товари, особливо на імпортні, які закуповуються саме доларами. Отже, прогноз на 2015 рік для української економіки вкрай негативний — нас очікує подальше падіння, особливо у разі загострення конфлікту на Донбасі. Для Росії ситуація не краща — навряд чи без припинення бойових дій на Сході України послаблять санкції. Таким чином, обидві країни вже зараз очолюють рейтинги економічного падіння. У воюючих сторін населення заполонив крайній песимізм, проте не все так погано. Власне, ця стаття і є спробою переконати у тому, що нинішні події не фатальні, як мінімум, для України.

Джон Кеннеді у свій час зробив дуже популярною китайську метафору. Він говорив, що ієрогліф «криза» складається, з двох окремих ієрогліфів – «загроза» і «шанс». Та криза, у якій зараз опинилася Україна (і меншою мірою Росія) саме і містить ці дві складові. Про загрозу цієї кризи ми знаємо чудово. Це — повернення в 90-ті, катастрофічне падіння і так невисокого рівня життя, закріплення у ранзі держави третього світу. А от із шансами ситуація складніша.

Нинішня українська влада має одну хорошу рису — досить часто говорить правильні речі, але це не означає, що зі справами все так само. Так от, коли Яценюк ще в лютому говорив про “уряд-камікадзе”, то він мав рацію. Його уряд мав би робити настільки непопулярні речі, що для більшості це могло коштувати рейтингу, кар’єри, а за особливих старань — навіть життя.

Проте з тих чи інших причин камікадзе Яценюк не став. Тут можуть бути різні теорії щодо причини: чи це елементарний страх втрати рейтингу перед виборами, чи дається в знаки так і не подолана політична корупція, чи просто некомпетентність. Нам не потрібно знати цього точно, факт є фактом: нічого для здійснення болючих реформ не робилося.

Звісно, можна намагатися пояснювати все це війною, економічною блокадою Росії, але ж 93% території України ці події майже не зачепили, отже, плацдарму для реформування більш, ніж достатньо.

Доля пробачила Арсенія і подарувала йому після виборів другий шанс. Точніше він сам подарував його собі, відмовившись від радикальних заходів у час свого першого прем’єрства. За короткий час Яценюк став якимось безальтернативним політиком. Про ріст його рейтингу свідчить не стільки переможний результат Народного фронту, скільки більше, ніж 50% рейтингу як кандидата на пост глави уряду (за результатами соціологічних опитувань). Але ці цифри за рік можуть абсолютно зникнути.

Якщо економічна ситуація весною-літом 2014 року ще трималася в нормі, то ближче до зими стало тугіше. З тих чи інших намірів уряд планує урізати “соціалку” та і взагалі перевести бюджет в режим економії. Безумовно, це може бути шляхом наповнення бюджету. Але з іншого — це і ліквідація радянської системи соціального захисту. Звісно, ліквідація — не побудова нового, але це 50% справи.

Ми дійсно можемо зробити великий стрибок у розвитку. Проте це залежить від обраних нами методів подолання кризи. От, наприклад, проблема з електрикою. Зараз через втрату вугільних басейнів дуже великі проблеми з ТЕС. Традиційним шляхом вирішення цієї проблеми здійснюватиметься через закупку іноземного вугілля, але на цю проблему можна відповісти більш інноваційно. Енергетична слабкість України з іншого боку є нашою силою, так як нашій державі значно легше переходити на альтернативні джерела енергії, ніж промислово розвиненим. Отже, відповідь на енергетичний виклик має бути асиметричною. Чому це сила? Проілюструю прикладом.

На зламі ХІХ-ХХ століть у передових країнах світу тільки поширювалася електроенергія. Проте промисловий лідер того часу — Англія перейшла остаточно на електричне освітлення лише в 30-х роках ХХ століття, коли в інших країнах давно користувалися електрикою. Причиною цього був надто гарний розвиток гасового освітлення. Основні гравці ринку просто не хотіли відмовлятися від нього. В інших країнах таке освітлення не було дуже розвиненим, тому їм було нічого втрачати, запроваджуючи інноваційне на той час електричне освітлення. Таким чином, не маючи спочатку нормального гасового освітлення такі країни, як США, НІмеччина та Франція за короткий час отримали хорошу систему електричного освітлення, у той час, як колись передова Англія освітлювала свою вулиці гасом.

За аналогічним сценарієм може діяти і Україна. Таким чином, проблема дуже легко може виявитися шансом, просто ним треба уміти скористатися. Це вже залежить від політичної волі керівництва.

Дуже сумно буде, якщо всі ці скорочення, вимкнення світла виявляться даремними. Уже через рік ми отримаємо або перші здобутки від реформ, або соціальну революцію. Зміни будуть, але питання в часі та ціні. Найкраще буде, якщо їх принесе цей уряд. Соціальна революція — це ще декілька втрачених років і ці роки можуть втрачатися до безкінечності. Шлях соціальної революції — дуже поганий, але її ймовірність поки не така висока, українці готові терпіти кризу (падіння гривні сприймається в нас не так панічно, як в Росії падіння рубля). Але терпіння може лопнути навіть попри війну і наслідки цього будуть сумні.

У будь-якому випадку 2015 рік буде дуже важким. Потрібно це розуміти.    


comments powered by HyperComments