Майдан: антиміліцейський аспект

мсмсмсмс

Сьогоднішні будні українців насичені подіями, які стосуються в більшій частині лише того, що відбувається на Майдані. Майдан став одним з факторів суспільного життя, майже нема, згідно з соціологічними дослідженнями, людей, які не слідкують за новинами з Майдану. Я пропоную розглянути Євромайдан у дещо іншому ключі, ніж це зазвичай робиться і робилося в матеріалах, присвячених цій тематиці. Очевидний факт, що Євромайдан за своїм характером є неодноманітним: це і антивладний, і проєвропейський, і антисистемний рух.

Проте я пропоную розглянути Євромайдан як антиміліцейський бунт. Цим я не заперечую багатоманітність Євромайдану як протестного руху, розглядатиметься лише одна, проте дуже важлива із сторін майдану — антиміліцейська.

Передумови

Я не є прихильником конспірологічних теорій, тому вважаю, що всі процеси по-своєму взаємопов’язані. Євромайдан виник не на пустому місці, причини для появи руху такого розмаху були, зокрема для антиміліцейського руху.

Щоб їх зрозуміти, треба звернути увагу і на деякі попередні події. Зокрема, 3 липня – бунт у Врадіївському районному відділку міліції – бунт проти перевертнів, що отримав великий резонанс в Україні. Акцентую увагу на цій події, зокрема тому, що це не поодинокий випадок спротиву народу. Українці не витримують свавілля міліції та виходять на масові акції протесту, вимагаючи розслідування резонансних справ та покарання винних, проте цей приклад є найпоказовішим.

Така хвиля протесту суспільства проти правоохоронних органів є закономірною, зазначають соціологи. Як свідчать дані Центру Разумкова, за минулі вісім років суспільна підтримка міліції і суду різко скоротилася. Якщо на початку 2005 р. діяльність міліції не підтримували 31.5%, то на початку 2013 вже 54%! А минулорічної весни інститут соціології НАН визначив, що лише 1% українців повністю довіряє міліції. Це, до речі, найнижчий показник серед усіх державних інститутів. Так за даними досліджень 2012 року, які проводив фонд «Демократична ініціатива», кожен 5-й опитаний вважає, що в українських умовах самосуд — єдиний спосіб чинити правосуддя.

Чому так склалося ? Можливо, тому що немає прецедентів, коли справи за участю можновладців чи правоохоронців були вирішені справедливо? Адже навіть наявність відеозапису правопорушення, в якому бере участь високопосадова особа чи її діти, ще не гарантує, що винних покарають і призначать їм справедливі , а не умовні терміни. Прикладів, які підтверджують ці слова, є вдосталь, на жаль. Це і справа Лозінського, і вбивство Ігоря Індили та безліч-безліч інших. Все частіше такі резонансні справи викликали обурення маси наших громадян, яким набрид такий «безпредєл».

Таким чином, Україною вже давно ширилися антиміліцейські бунти, проте всі вони мали локальний характер і не переростали в широкий народний рух.

Євромайдан як антиміліцейський рух

Ні для кого вже не секрет, що у тому вигляді, в якому він є зараз, Майдан став можливим лише після подій 30 листопада 2013 року. Саме побиття Беркутом студентів додало потужності протесту.

Про це свідчать і дані соціологічних досліджень. Зокрема, за даними Фонду Демократичні ініціативи у 70% випадків мотивом для виходу на Майдан було саме побиття студентів 30 листопада, це найбільш поширений мотив. Навіть лише цей факт може говорити про антиміліцейську спрямованість руху.

Більше того: справа про побиття так і досі не була розслідувана, а за побиттям і подальшими подіями настала хвиля масштабного терору проти учасників акцій протесту.

Бездіяльність правоохоронних органів стала і однією з причин подальшої ескалації конфлікту, так як замість покарання винних протестувальники отримали репресії.

З 30 листопада в суспільстві лунають голосні заклики боротьби з поліцейською державою, на віче 1 грудня була гаряче підтримана антиміліцейська риторика.

Водночас треба зазначити, що антиміліцейське спрямування Майдану є до певної міри його об’єднуючим фактором, який має потенціал зробити рух ще більш широким, адже, наприклад, прихильність до євроінтеграційних процесів не є настільки поширеною.

Плюс, антиміліцейська риторика дуже добре зрозуміла жителям східних та південних регіонів України. Що на Заході, що на Сході населення бачить часто в міліції небезпеку, що абсолютно перечить її декларованій функції. Недовіра до правоохоронних органів притаманна всім регіонам України.

Майдан дуже багато уваги приділяє безчинству міліції та інших органів внутрішніх справ.

Досить показовим у цьому плані є проект «Не бути скотом», у якому збираються дані зокрема і про перевертнів у погонах. Після подій 30 листопада та 1 грудня мережею активно поширювалася інформація про причетних до побиття беркутівців. Подібну інформацію поширюють і зараз.

Події під Святошинським РУВД стали ще одним свідченням абсолютної недовіри населення до правоохоронних органів.

Висновок

Таким чином, Майдан став на даний момент кульмінаційною точкою недовіри до органів правопорядку. Якщо після нього не буде вжито ніяких заходів щодо реформування органів МВС, суспільне напруження лише наростатиме, а останні лише втрачатимуть свою легітимність, так як їх функції перебиратимуть на себе формування на кшталт Самооборони Майдану, до яких довіра буде значно вищою. Проте це створюватиме ситуацію двовладдя в системі правопорядку, що загрожує лише подальшим поглибленням системної кризи. Пігулка у вигляді перезавантаження влади лише тимчасово зніме напругу в цій сфері, проте не ліквідує її причин, отже, перетвориться у вибухівку сповільненої дії, яка от-от знову вибухне.

Потреба реформування органів МВС, як ми бачимо, викликана не лише подіями Майдану, вони є лише черговими (так само рядовими) доказами цієї необхідності. Отже, невирішення цього питання після Майдану призведе до нових загострень суспільного життя у майбутньому, що в свою чергу актуалізує й інші нагальні потреби.

Антиміліцейська спрямованість нового Майдану є досить зрозумілою і природною, проте не є особливістю Майдану як протесту, адже протягом 2010-2013 років протести проти безчинств правоохоронних органів були дуже частими, а в 2013 році за даними соціологічних досліджень, зокрема моніторингу Центру дослідження суспільства взагалі їх було найбільше за роки досліджень.

Отже, реформа МВС — дуже важлива умова майбутнього реформування українського суспільства.


comments powered by HyperComments