Меркель – новий Чемберлен?

меркель і путін

У середу світову спільноту шокувала стаття британського видання Independent про те, що канцлер Німеччини Ангела Меркель та президент Російської Федерації Володимир Путін розробляли таємний план врегулювання української кризи. Однак через трагічне падіння MH17 переговорний процес було заморожено.

 

 

Як так?

Спробуємо проаналізувати події останніх півроку та зрозуміти, які саме причини змогли усадити пані Меркель за один стіл з Путіним.

Першим дзвіночком для українців стало ось що. Не дивлячись на те, що анексія Криму викликала гостру реакцію світової спільноти (в тому числі європейців), ця реакція обмежилася лише гучною риторикою та введенням міфічних санкцій.

Чому міфічних? Бо газ до Європи постачає Росія, яка водночас є ринком збуту великої кількості європейських товарів, від поношеного дизайнерського секонд-хенду до новітніх німецьких (!) автомобілів.

І тому химерні санкції та акції протесту, найпомітнішою з яких було розбирання  Південного потоку болгарами, не тільки не поліпшили ситуацію для України, а і не особливо погіршили її для Росії (на даному етапі).

В цілому, перший етап можна схарактеризувати як тотальне обурення українців та розмахування нікому не потрібним папірцем під назвою Будапештський меморандум 1994 року.

А санкції? Вони нагадали ситуацію з королем Ефіопії, який під час італійського вторгнення 6 разів звертався по допомогу до Ліги Націй, котра обмежилася лише введенням санкцій проти Італії.

І це не останнє історичне порівняння у цій статті. Тут їх напрошується дуже багато.

Другим етапом стали Женевська заява про деескалацію насилля на Сході України, прийнята 17 квітня у результаті чотиристоронніх переговорів представників Росії, США, ЄС та України.

Вимоги української делегації було проігноровано, Росію агресором не визнали,а про анексований Крим навіть і не йшлося.

Саме з того часу світові політики вперто не згадували про півострів, на котрому роздавали російські паспорти і який «легітимно» відділився за результатами референдуму (цифри останнього,  до речі, парадоксально схожі на аналогічний референдум у Придністров’ї 2006 року).

По-третє, не можна не згадати про тристоронню зустріч Росія-Німеччина-Польща, яка відбулася 10 червня у Санкт-Петербурзі. За останні кілька років ця зустріч стала четвертою у подібному форматі.

У Петербурзі міністри закордонних справ трьох країн лише обміняли думками, проте не можна сказати, що зустріч закінчилася голою риторикою. Вона дала зрозуміти Німеччині та Росії, що Польща є незговірливим та жорстким партнером.

Хоча у договорі про«велику коаліцію»між партіями, що сформували новий німецький уряд у грудні минулого року, прямо йдеться про те, що німецько-російські відносини не можуть розвиватися без тристороннього діалогу за участю Польщі, без останньої, як виявилося, домовитися простіше.

Німеччина все ще лишається локомотивом Європейського Союзу, котрий дихає на ладан та розвалюється на очах. Згадайте хоча б те, що до початку нашого Майдану, новини були переповнені інформації про економічну кризу в Єврозоні.

У цьому плані українські події пішли на руку пані Меркель, бо не лише відвернули увагу громадськості від «шпигунського скандалу» із США, а зуміли вселити друге дихання у ЄС, показавши європейцям, що у далекій Україні люди гинули за європейські цінності.

чемберлен і гітлер

Чемберлен і Гітлер

В такій ситуації канцлер Німеччини не може дозволити собі вводити жорсткі санкції проти РФ, бо вони обов’язково відобразяться на самому Європейському Союзі. Їй дійсно простіше змиритися, що у ХХІ столітті сильніша держава може відхопити собі шматок слабшої, ніж піти на кроки, які поставлять під питання лідерство Німеччини на чолі об’єднаної Європи.

Ось тут і випливає аналогія із сумнозвісним Чемберленом та Мюнхенською змовою. Якщо хто забув, то у 1938 році цю зустріч було скликано з приводу претензій Гітлера на чехословацькі Судети, а завершилася вона розчленування всієї країни. Гітлер ще заявив, що то були його «останні територіальні зазіхання у Європі», а Чемберлен сказав британцям, що «привіз їм мир на 10 років». 


comments powered by HyperComments

Андрій Рудик
2014-08-01 01:21:39
Лише мене обурило, що в Ефіопії був імператор(негус), а не король? :) І ще - порятунок потопаючого - справа рук самого потопаючого. Пам'ятається, що Бенеш та Сирови забоялися воювати з німцями...
Роман Кириченко
Роман Кириченко
2014-08-01 01:29:30
хтось не дарма готувався до екзамену з історії міжнародних відносин х)
Саид Сиражов
2014-08-01 10:37:41
мне вас жаль господа. к сожалению, тупому не объяснишь, что он тупой, только свои нервы впустую потратишь. поэтому просто пожелаю мира и добра украинскому народу, время все расставит на свои места (Богдан Хмельницкий 1654)
Well Giraffe
2014-08-01 10:37:51
Так кто же она, Риббентроп или Чемберлен? Вы уж определитесь )))
Саид Сиражов
2014-08-01 10:39:18
обращение в-первую очередь к автору статьи, который позволяет себе высказывания в адрес нашего президента.
Well Giraffe
2014-08-01 10:41:45
Это свидомость... Она такая свидомая )))
Микола Блсков
2014-08-01 13:01:20
Цікаве у цьому матеріалі те, що автор критикуючи РФ фактично поширює російські інформаційні штампи - типу загнивающийся ЄС - мовою автора "дихаючий на ладан". Усі б так на ладан дихали - за останнійми даними ВВП Іспанії у 2 кварталі цього року виросло на 0.6% + створено більше 100 тис робмісць нових. так це мало, щоби витягнути Іспанію із того жалюгідного стану, у якому вона зара є - однак проблеми ЄС чи її окремих країн це не привід для поширення інформаційних штампів російської пропаганди