Нові вибори в Раду: на що можуть розраховувати головні герої гонки?

вибори

24 липня 2014 року уже стало дуже протирічливим днем в історії України: розпад коаліції, а тим більше відставку уряду Яценюка сприйняли двояко. Тим не менш всі очікували, що рано чи пізно це станеться, бо надто всім хотілося повного перезавантаження влади.

Порошенко, хоч як би нам не хотілося забігати наперед, майже зробив те, чого не змогли досягнути його попередники – розпустити парламент, насамперед тут мова йде про Ющенка. Цим самим він фактично запустив механізм чергової передвиборчої гонки, хоч і зробив він це голосами УДАРу та Свободи. Для кого ці вибори є шансом? Кому вони вигідні? І які шанси мають політичні сили на них? На ці питання я спробую дати відповіді у своїй статті.

Пєтя Всемогутній

порошенкоПетро Порошенко дійсно феноменальна постать в історії української політики. «Був ніким, а став усім». Звісно, Порошенко не був «ніким», проте ще рік тому його політичні позиції не дозволяли йому мріяти навіть про пост мера Києва.

Його аномальне зростання рейтингу, яке почалося в грудні минулого року (про що я писав у лютому), дозволило вже в травні перемогти ще в першому турі президентських виборів. Проте за умов парламентсько-президентської республіки, до якої ми повернулися в лютому, це не подарувало йому абсолютну владу. За неї йому ще треба поборотися: один з інструментів цього – парламентські вибори. Проте і до них він може багато чого підім’яти під себе. Власне, парламент вів себе, попри свій строкатий склад, на диво слухняно – багато хто пояснював це тим, що не бажаючи йти на перевибори депутати будуть ладні голосувати за все, що їм пропонує президент. Ще до початку своєї кампанії Порошенко отримав у Раді могутнього союзника – фракцію УДАР, тепер же за її допомогою він зробив те, чого не могли досягти його попередники – розпустити парламент. Хоч по факту цього ще не сталося, проте дуже навряд чи буде створено нову коаліцію (в яку тепер треба долучати регіоналів і комуністів). Єдине, що може відмінити вибори – втручання Росії.

Крім нових парламентських виборів ще одним наслідком подій вчорашнього дня стала ліквідація штучної гегемонії Батьківщини в парламенті. Після подій лютого 2014 року якимось дивом фракція, що має близько 80 мандатів у Верховній Раді на деякий час отримала майже абсолютну владу над країною. «Батьківщина» отримала посади прем’єра, президента, спікера більшість посад в уряді – такий набір мала лише партія регіонів (проте ж і депутатів у них було значно більше!). Президента вони втратили 25-го травня, прем’єра вчора, спікера, скоріш за все, втратять уже після виборів, але не станемо забігати наперед.

Тепер уряд фактично очолює Гройсман (ще один жидобандерівець при владі) – колишній мер Вінниці, близький до Порошенка.  Яценюк вчора завдав удару у відповідь, заявивши про відставку, він не захотів ставати під час виборів цапом-відбувайлом, тепер він готовий вести свою політичну гру. Порошенко тепер в умовах зовнішньої агресії змушений брати відповідальність на себе, формувати технічний уряд, робити те, чого не побоявся у свій час Яценюк – брати на себе відповідальність, от чи зробить він це? Чи готовий він до непопулярних дій?

Думаю, можна сміливо говорити, що на час до виборів (тобто 26 жовтня) всю владу в своїх руках сконцентрує Порошенко, точніше йому її накинуть політичні конкуренти – в українських умовах статус провладності рідко приносить дивіденди.

Але якщо говорити про Порошенка, то головне питання: у якому форматі він піде на парламентські вибори? Чи це буде підтримка УДАРу (формат єдиної сили УДАР+Солідарність), чи це буде шлях свого проекту (формат окремого походу Солідарності та УДАРу)? З одного боку вигідніший перший варіант – УДАР має свої кадри, свою структуру, яких не має Солідарність. З іншого боку – попри відсутність у Солідарності всього, окрім напису в дужечках «лідер — Петро Порошенко», вона має найбільший рейтинг, який конвертується за останніми даними в 27% підтримки на виборах. Але час над цим подумати в Порошенка ще є.

Рейтинг групи Рейтинг (клацніть на зображення, щоб збільшити)

Рейтинг групи Рейтинг (клацніть на зображення, щоб збільшити)

Прихована сила Батьківщини

Багато говорилося про те, що майбутні вибори невигідні для Батьківщини, проте я не поділяю таку думку. Якщо «Батьківщина» обере правильну стратегію дії, то навіть може взяти міні-реванш за президентські вибори. Для цього вона має використати всі свої сильні сторони, плюс дещо переформатувати свою партію.

«Батьківщина» – надзвичайно могутня партія за своїми кадрами, дарма, що поруч з людьми, які б непогано себе почували і в лавах Партії регіонів, там багато надзвичайно авторитетних і політично грамотних особистостей. Леся Оробець, Андрій Парубій, Арсеній Яценюк – це далеко не всі, хто є силою цієї Батьківщини.

Головне чого не має робити «Батьківщина» – будувати свою кампанію навколо особистості своєї лідерки, її ніхто ще не забув, вона викликатиме асоціації з минулим. Натомість гарним кроком було б звернути увагу на іншого свого лідера – Арсенія Яценюка.

яценюкЯценюк після Майдану, де він виглядав не дуже впевнено, витягнув кулю з лоба, поправив окуляри і не побоявся відповідальності у такий нелегкий час взяти владу до своїх рук, чим значно покращив особистий імідж. Що цікаво, після падіння особистого рейтингу на Майдані, зараз Яценюк має гарний рейтинг довіри, більше половини українців йому довіряє – дані одного з останніх соцопитувань Рейтингу. Взагалі «Батьківщина» може апелювати до того, що вони є силою, яка не боїться відповідальності – це вигідне позиціонування у наш час, зокрема це підтверджує рейтинг Яценюка. Людина, з якої на Майдані насміхалися, за короткий час значно покращила свій імідж фактично лише за рахунок того, що не побоялася взяти в руки відповідальність, аналогічно можна говорити і про Турчинова.

Нинішня «Батьківщина» – це не БЮТ, що був під час президентства Ющенка. Одне із свідчень цього – рейтинг Батьківщини зараз більше, ніж рейтинг Тимошенко (на рівні 17%). Тепер інші особистості дарують партії рейтинг. Якщо «Батьківщина» зможе конвертувати їх рейтинги, то може розраховувати на багато. Тим паче, що сили, які обганяють зараз Батьківщину за рейтингом дуже слабкі кадрово. Хтось може назвати членів партії Солідарність чи Радикальної партії Ляшка, крім, власне, їх лідерів?

Соцопитування КМІСу

Партія Рейтинг
Радикальна партія Ляшка 22,20% 
Батьківщина 17,40%

УДАР 11,50%
Гомадянська позиція 11,50%
Солідарність 11,10%
Свобода 6,90%
Сильна Україна 5,30%

Переможці і переможені

Уже зараз можна говорити про те, хто виграв, а хто програв від розпаду коаліції і можливих парламентських виборів.

ляшкоОднозначним переможцем уже можна називати Радикальну партію Олега Ляшка. Звісно, ще рано робити висновки щодо її кінцевого результату (зараз соціологи дають цій силі 1-2 місце в перегонах), проте вже більш-менш однозначно можна говорити, що ця сила буде присутня в новому парламенті. Інша річ – які «коти» ховаються в мішку дітища Олега Ляшка та, як говорять, Сергія Льовочкіна.

Невідомо на що сподівається ВО «Свобода» – її рейтинг навряд чи буде таким високим, як на останніх парламентських виборах – запити в суспільства уже інші. Так само це стосується УДАРу, якщо він піде самостійно на вибори. Проте якщо ці дві фракції спеціально для перевиборів вийшли з коаліції – значить, знають, на що сподіваються.

От кому точно ці вибори невигідні, так це регіоналам та комуністам, які ризикують не потрапити в парламент, останні взагалі зараз на межі заборони.

Олігархічні перспективи

Новий імідж Сергія Льовочкіна - вишиванка

Новий імідж Сергія Льовочкіна — вишиванка

Багато хто говорить зараз про перспективи потрапляння в парламент нових сил Льовочкіна та, можливо, Ігоря Коломойського. Якщо Льовочкін поспішив уже створити нову партію, то Коломойському варто це ще зробити. Його особистий рейтинг та зростання впливу сприятимуть можливому проходженню його сили до парламенту. Ще один перспективним олігархом є Тігіпко, «Сильна Україна» якого має потенціал проповзти у парламент.

Але олігархи можуть сконцентрувати свої зусилля і на інших проектах: Льовочкін, який так красувався своєю вишиванкою у Львові на Суперкубку з футболу, може зробити ставку на проект «Ляшко», а Коломойський повернутися до роботи з «Свободою».

 

Резюме

Хоч новину про розпад коаліції зустріли неоднозначно – багато хто писав, що цьому дуже раділи в Держдумі, парламентські вибори мають бути. Необхідність перезавантаження влади нікуди не поділася, це ще одна із вимог Майдану, тому вибори – швидше хороша новина, головне, щоб сили не постаралися в своїх агітаційних діях нашкодити стабілізації ситуації на Сході України.

Говорити про шанси  політичних зараз важко. Ще навіть точно не відомо, чи вибори таки будуть (мало які сюрпризи готує нам Путін). Тим паче реалії Української політики такі, що розклади більш-менш стануть однозначними в останній день реєстрації партій на вибори (хтось може знятися на чиюсь користь). Ще ми не знаємо, як відбуватимуться вибори на мажоритарних округах і чи взагалі відбуватимуться. Нам не відомий ще формат цих виборів.

Зараз про все це можна говорити на рівні догадок та припущень. Більш-менш однозначно можна буде оцінити шанси вже на старті передвиборчої кампанії.


comments powered by HyperComments