Обдурити весь світ — прихована складова теперішнього протистояння Ізраїлю та ХАМАСу

Аватарка

Зрозуміло, що вся увага світової спільноти зараз прикута до трагедії, що сталася 17 липня 2014 року – падіння малазійського літака Boeing 777 на території Донеччини, та загалом до подій на східних землях нашої держави. Проте, не слід забувати, що існує інший світ, де можуть розгортатися доволі неординарні та надзвичайні ситуації, які на перший погляд є абсолютно непов’язаними з нашою буденністю. Але якщо провести декілька паралелей та зіставити певні події між собою, то доволі часто можна отримати непередбачуваний результат. Мова піде про теперішнє протистояння Ізраїлю та ХАМАСу, а точніше, про його приховану складову.

Короткий екскурс

Прапор ХАМАС

Прапор ХАМАС

Учасниками конфлікту є держава Ізраїль, яка була утворена 15 травня 1948 року та політична партія ХАМАС, котра є правлячою з липня 2007 року  на території сектора Газа – однієї з двох складових Палестинської національної адміністрації та Держави Палестини водночас(відповідно з офіційної та неофіційної точок зору). Фактично, як відомо з історії даного регіону, це протистояння сягає глибокої давнини, а саме з активного повернення єврейського населення на територію Турецької Палестини(потім – мандатна територія Британської імперії) й отримання останнім провідних політичних та економічних позицій в регіоні за активної підтримки англійського  керівництва.

В 1967 році внаслідок перемоги Ізраїлю в Шестиденній війні, ним були отримані такі складові сучасної Палестини як сектор Газа – від Єгипту, та Західний берег р. Йордан зі Східним Єрусалимом – від Йорданії. З цього моменту можна говорити, що доля палестинських арабів стала справою їх же рук. Проте, до такого висновку палестинська інтелігенція та політичні діячі прийшли лише з 1987 року, хоча їхні політичні організації існували з кінця 1960-х рр..  В той час розпочалася перша інтифада(повстання) в ході якої 15 листопада 1988 року було проголошено створення окремої держави Палестина, за визнання котрої зараз борються її офіційні представники.

Привідкриття вуалі

Біньямін Нетаніяху

Біньямін Нетаніяху

7 липня 2014 року Ізраїль розпочав операцію «Непорушна скеля»[2] проти ХАМАС як відповідь на вбивство трьох ізраїльських підлітків, тіла яких знайшли 30 червня. Уряд країни поклав відповідальність на ХАМАС та розпочав точкові удари по інфраструктурі та основним об’єктам розташування бойовиків угруповування, а з 12 липня прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаніяху оголосив про початок обмеженої наземної операції на території сектору Газа. Тепер найцікавіше. З 14 по 21 листопада 2012 року ізраїльською армією була проведена операція «Хмарний стовп»[2]. Конфлікт розпочався за схожим сценарієм: бойовики ХАМАС напали на ізраїльських військовослужбовців, що стало приводом для нанесення серії авіаційних ударів по об’єктам ХАМАС та оголошення часткової мобілізації 20 тис. солдат Армії оборони Ізраїлю. Як прийнято вважати, уряд Нетаніяху пішов на цей крок задля демонстрації своєї жорсткої позиції стосовно «палестинського питання» — на початку 2013 року його чекали вибори в Кнесет(ізраїльський парламент), які потім його політична сила виграє та сформує з деякими правими

Прапор ФАТХ

Прапор ФАТХ

партіями новий уряд. Але не слід забувати про те, що з 2007 року, коли ХАМАС збройним шляхом захопив владу в секторі Газа, почався конфлікт між ним та ФАТХ – іншою політичною силою, котра є правлячою на Західному березі р. Йордан[3]. З того часу між обома національними палестинськими рухами йшли перемови щодо створення коаліційного уряду, до того ж цього вимагала ООН. Власне станом на 2012 рік ці переговори майже увінчалися успіхом, але стався вище згаданий конфлікт, внаслідок якого мирне урегулювання між ХАМАС та ФАТХ на деякий час згорнулися.

Зняття вуалі

29 листопада 2012 року відбулося голосування держав-членів ООН стосовно надання Палестині статусу держави-спостерігача при ООН – рішення було прийнято 138-ми голосами «за». Звісно ж, Ізраїль офіційно виступив проти таких дій та відповідно голосував «проти» й багато експертів окреслили цю подію як дипломатичну поразку Ізраїлю. Але одразу ж в очі кидається дата набуття Палестиною статусу держави-спостерігача – тиждень після припинення операції «Хмарний стовп». Слід також зазначити, що фактично отриманий Палестиною статус розповсюджується лише на політичну еліту ФАТХ, яка представляє Західний берег р. Йордан, а не всю новостворену державу. Таким чином, «поза грою» залишається еліта ХАМАС та сектор Газа. Фактично дана подія легалізувала та легітимізувала ту політичну ситуацію, що склалася з 2007 року, а саме – розпад Палестинської автономії на дві окремі національно-державні автономії. Власне, цього й домагається керівництво Ізраїлю. Це можна прослідкувати в його діях по відношенню до ФАТХ та ХАМАС – якщо з представниками першої політичної сили переговори ведуться, то з речниками другої офіційний Ізраїль говорити відмовляється. Тобто вбачається різниця акцентів та статусів.

Салям Файяд

Салям Файяд

2 червня 2013 року  на посаді прем’єр-міністра Палестини(Західний берег р. Йордан) Саляма Файяда замінив Рамі Хамдалла. Власне через обійняття першим посади глави уряду відбувся конфлікт між ФАТХ та ХАМАС, який призвів до фактичного розколу автономії. Призначення Хамдалли недаремно розглядалося як компромісне. Це підтвердилося після декількох відставок Хамдалли, які готували фундамент для майбутнього примирення між ХАМАС та ФАТХ. Рівно через рік, він стає прем’єр-міністром коаліційного уряду ФАТХ та ХАМАС внаслідок примирення двох політичних сил 23 квітня цього ж року[5]. Тобто розкол на дві національно-державні автономії був подоланий[8]. Відповідно це не входило в плани ізраїльського керівництва. Одразу ж було оголошено про згортання мирних переговорів між ФАТХ та урядом Ізраїлю. А 12 червня 2014 року з’явилася новина про викрадення трьох ізраїльських підлітків в якому. Подальше розгортання подій вже вище згадувалося[4].

А за вуаллю не все так просто   

Махмуд Аббас

Махмуд Аббас

Таким чином, чітко вбачається мета ізраїльського уряду  — унеможливити остаточну консолідацію ФАТХ та ХАМАС й залишити Палестину розколотою. Можна констатувати факт того, що це йому вдається. Наприклад в м. Хеврон, що на Західному березі р. Йордан відбулася демонстрація палестинців в підтримку ХАМАС, яка була розігнана… палестинською поліцією. Останнім часом дійсно підтримка ХАМАС серед населення даного регіону збільшується, що з огляду на найближчі загальні вибори в Палестині загрожує послабленню позицій ФАТХ. Тому починається боротьба еліт і фактично ФАТХ, як це не дивно, підтримує дії ізраїльського уряду в секторі Газа. Хоча офіційно президент Палестини Махмуд Аббас звертався до ООН та Ліги Арабських Держав з проханням врегулювати конфлікт, але насправді керівникам ФАТХ вигідно, що ізраїльська армія винищує їхніх політичних опонентів[6]. Прем’єр-міністру Ізраїлю Біньяміну Нетаніяху важливо показати себе як послідовного та рішучого захисника ізраїльських інтересів. Фактично він одурює весь світ. Він водночас забезпечує прагнення ізраїльських громадян – розправляється з ХАМАС, а також збільшує свій політичний капітал – нещодавно міністр закордонних справ Ізраїлю Авігдор Ліберман оголосив, що на наступних виборах в Кнесет його партія йтиме окремим списком від партії Лікуд, представником якої є Біньямін Нетаніяху[9]. Тобто ізраїльський прем’єр розраховує й на розширення свого електорату. Хоча вибори ще далеко, проте, як показує практика багатьох країн, політична сила, яка щойно  виграла вибори, починає одразу готуватися до нових. Слід згадати й те, що президентське крісло в Ізраїлі теж перейшло до партії Лікуд – на президентських виборах, котрі відбулися 10 червня 2014 року, переміг її представник Реувен Рівлін. Таким чином, Лікуд та його лідер Біньямін Нетаніяху зараз користуються значним авторитетом серед громадян Ізраїлю. Цьому також сприяє й триваюча на даний момент операція проти ХАМАС. Ізраїльське керівництво вирішило йти до кінця – ХАМАС набрав значної сили. Тим паче уряду Нетаніяху просто не пробачать загиблих ізраїльських солдат(яких на даний момент 27 – цифра доволі значна, враховуючи потенціал ізраїльської армії[7]), якщо він укладе перемир’я з бойовиками не розгромивши їх остаточно, як це сталося в 2012 році. В такому випадку він просто стане політичним трупом. Якщо в 2012 році суспільство потребувало маленької переможної війни, то на даний момент, за умов посилення ХАМАСу та зростання його популярності на території Західного берегу р. Йордан, ізраїльське керівництво власне й пішло на розгортання повномасштабного збройного конфлікту. Тим паче світова спільнота зараз більше звертає увагу на Україну, тому в Нетаніяху взагалі розв’язані руки. І це він вдало використовує.

Джерела

1. http://en.wikipedia.org/wiki/Operation_Pillar_of_Defense

2. http://en.wikipedia.org/wiki/Operation_Protective_Edge

3. http://ria.ru/spravka/20140423/1005161466.html

4. http://ria.ru/world/20140423/1005166864.html

5. http://rusnovosti.ru/news/314657/

6.http://www.euronews.com/2014/07/13/abbas-calls-on-un-to-protect-palestinian-territories-and-people/

7. http://www.euronews.com/2014/07/22/israeli-soldier-missing-palestinians-killed-in-new-gaza-raids/

8. http://www.gazeta.ru/politics/2014/06/02_a_6057105.shtml

9. http://www.isra.com/news/17214


comments powered by HyperComments