Олег Ляшко: герой передвиборного часу

ляшко

Один із двох героїв

Якщо Петро Порошенко почав свій президентський шлях із ковша «бульдозера» на Банкові, з чого, власне, і почалося фантастичне зростання його рейтингу, то шлях Олега Ляшка почався із автобуса на Грушевського. Мине час – і Ляшко стане найпопулярнішим із кандидатів у президенти в соцмережах, принаймні це видно з всіляких опитувань у євромайданівських групах, де Ляшко значно випереджає інших конкурентів, звісно, результати цих опитувань не репрезентативні, проте зростання рейтингу Порошенка почалося аналогічним чином: спочатку ріст спостерігався лише в соцмережах, що було підмічено в одному із наших матеріалів (Гра тіней Петра Порошенка: яка роль шоколадного олігарха в політичних баталіях 2014 року?), а потім він уже спроектувався у масштаби всієї країни. Ні для кого не є секретом, що Ляшко не володіє такими ресурсами, як Порошенко, щоб розвинути успіх, проте і без них у нього є всі шанси стати вагомим політичним гравцем (самостійним чи ні – це вже інше питання).

Опитування з групи "Ми патріоти України" (клацніть, щоб збільшити)

Опитування з групи «Ми патріоти України» (клацніть, щоб збільшити)

Здавалося б, такі різні дії у схожих ситуаціях ( якщо Порошенко намагався зупинити побоїще на Банковій, то Ляшко 19 січня на Грушевського навпаки його підбурював), а такий схожий результат – значне зростання рейтингу. От настільки змінилася кон’юнктура за півтора місяці – це видно з цих двох прикладів.

Зараз авторитет Ляшка дуже великий. У соціальних мережах про нього найпозитивніші відгуки, картинки з його зображеннями та цитатами збирають море «лайків» — усі інші кандидати можуть цьому лише заздрити.

Хто ж він, Олег Ляшко і як так сталося, що він настільки популярний зараз?

Біографія Олега Ляшка – дуже цікаве поле для роботи істориків, чого лише варте відео з людиною, схожою на нього, яка розказує про інтимні стосунки з «Борисом».

Життя його таке лихе, як і 90-ті роки, в які він закладав фундамент для політичної кар’єри. На шляху до депутатства Ляшко пройшов дитбудинок і в’язницю. З таким «набором» люди в нашій країні (і, маю підозру, в багатьох інших) далі тракториста-алкоголіка не йдуть. Проте, як писав усім відомий класик, «у кожного своя доля і свій шлях широкий…». Так чи інакше? цей шлях повів Ляшка в політику.

В Україні так трапляється часто: в політику він потрапив як журналіст-розслідувач. Власне, через таку журналістську діяльність він неодноразово мав проблеми із законом. Зокрема, через «наклеп» на  Дурдинця він навіть судився в Європейському суді з прав людини, де, до речі, виграв справу проти України. Ляшко був редактором двох газет – «Політика» та «Свобода».

Перший похід у владу Ляшко здійснив у 1998 році, коли йшов по Чернігівському 209-му округу, проте тоді він зняв свою кандидатуру. У 2002 році Ляшко намагався прорватися в Раду через  217 округ (Оболонський район міста Києва), проте мав лише 3-тій результат. Проте журналістська діяльність дала йому цілий ряд важливих зв’язків (зокрема Михайло Бродський стверджував у 2007 році про тісні зв’язки Ляшка з Турчиновим) через які у 2006 році Ляшко отримує «прохідне» 26 місце у списку БЮТ (через рік він матиме 29 місце), що дозволяє йому потрапити у стіни Верховної Ради України.

Перший (та він же і другий) прихід у Верховну Раду зробив йому імідж такого собі «українського Жириновського». Постійні скандали (зокрема, «гей-скандал» та «Морозгейт»), бійки у стінах Ради (за цим показником він, до речі, один із рекордсменів), манера висловлюватись посприяли тому, що він став сприйматись у народі як епатажний «обезбашений» політик. Епатажу йому явно не бракувало: то корову в Раду приведе, то землю за трибуною почне їсти – багато чого такого можна пригадати.

Бійка з Адамом Мартинюком (клацніть, щоб збільшити)

Бійка з Адамом Мартинюком (клацніть, щоб збільшити)

Плюс до цього, постійні вибрики в голосуванні, яке не завжди співпадало з партійним, за що, власне, він і був виключений з лав «Батьківщини».

Проте такі люди не можуть загубитися в українській політиці, не дарма ж його «Фокус» вважав його одним із найперспективніших молодих політиків. Виключення з Батьківщини йому лише допомогло, тепер він міг стати не просто рядовим членом парламентської фракції, а й взятися за свій партійний проект.

Вила напоготові

Гострити вила Ляшко почав до виборів 2012 року. Саме тоді про Ляшка дізналося чимало людей, особливу роль в цьому зіграла його оригінальна реклама. Кампанія Ляшка і його партії цілком відповідала його епатажному образу «народного політика». Це виражалося і в його рекламі (чого варта лише фраза «Україна починається з корови») і навіть списку його партії (де можна було зустріти все: і вагітну студентку, і доярку). Власне, сам Ляшко пішов по мажоритарці (здогадайтесь, чому), пояснивши у своєму фейсбуці це тим, що «там він може відчути дух змагання». Боровся він у 208 окрузі на Чернігівщині.

з вилами

Кампанія Ляшка була дійсно дуже активною, складалася з дуже багатьох візитів. Візитною карткою Ляшка були його вила, які не просто стали символом його кампанії, а довершували його епатажний образ. Дуже активно відображав він свою кампанію у своєму Facebook. Власне, саму кампанію я б не назвав дорогою, особливо якщо порівнювати з «мрією» Наталії Королевської.

Саме з кампанії 2012 року на зміну розмовам про «гейське» минуле Ляшка (вони і зараз часто виникають) прийшли розмови про Фірташо-Льовочкінське «походження» проекту Ляшка.

Власне, прямих доказів такого походження немає (особливо якщо зважити на той факт, що українські політологи схильні майже все, що вони не можуть пояснити, називати проектом Фірташа-Льовочкіна). Проте є факти, які дають підстави про це стверджувати. Перший факт озвучив у свій час політолог Сергій Гайдай (саме з його посту на фейсбуці поширилася думка щодо про владності Ляшка):

«Я один час думав — це продукт чиєїсь звичайної політичної дурості. Яка так часто присутня в українській політиці. На жаль — ні. Це тонкий і розважливий задум. Такий собі гомункулус вирощуваний в пробірці в чиїйсь таємній політичній лабораторії… Судячи з масштабу, безперервної вже рік, інформаційної кампанії з великою кількістю наружки — гроші інвестори виділяють не малі. Такі гроші можуть в Україні сьогодні бути тільки у фінансово-промислових груп близьких до влади. А значить фінансування йде за згодою влади. Куди складніше питання — а навіщо?», — написав політтехнолог.

Припускаючи, навіщо владі подібний політик, Гайдай порівняв Ляшка з «каналізатором» будь-якої ідеї.

«Ляшко може девальвувати будь-яку ідею, будь-який рух або будь-якого політика. Якщо міцно його обійме, «возглавіт», або просто стане поруч. Моя версія звідки гроші — швидше за все вірна. Прослідкуйте, кого, які рухи і які ідеї за минулий рік «очолював», підтримував, брав участь, ну і відповідно, каналізувати цей діяч. Чорнобильців, селян, пенсіонерів, афганців, вчителів, борців за українську мову. Всіх тих, хто виступав проти влади і міг для цієї влади створювати репутаційні незручності. І нинішня кампанія тому підтвердження. У його гасла винесені всі ті соціальні запити, які можуть і повинні бути використані опозицій та іншими протестними рухами», — зазначив він.

Тобто, простіше кажучи, Ляшко як проект мав на меті дискредитувати всі опозиційні рухи через свої «дурощі». Кому це тоді було вигідно – всім відомо. Ну, і традиційне «відбирання» голосів за конкурентів ніхто не відміняв.

Другим фактом були часті відвідини Ляшком програми «Шустер live» на «Інтері». Про це писав Сергій Лещенко на Українській правді:

«Зрештою, є ще одна людина, яку непублічно підтримує Льовочкін – це Олег Ляшко. Час від часу вони спільно проводять дозвілля, граючи у волейбол. А в політиці на наших очах відбувається дійство, коли із діяча з нульовим рейтингом старанно ліплять політика загальноукраїнської відомості. Роблять це дуже просто — запрошуючи Ляшка на ток-шоу Шустера, гостьовий склад яких визначає російський політтехнолог Ігор Шувалов – радник Сергія Льовочкіна. Функція Ляшка в сценарії Банкової – троллінг опозиції.»

Ляшко у "Шустера"

Ляшко у «Шустера»

Звідки відомості про спільне проведення дозвілля – я ніде знайти не зміг. А от версія щодо ток-шоу дуже імовірна, вона, власне, і підтвердилась, бо у грудні 2013 року в інтерв’ю Громадському ТБ Савік Шустер скаже, що Ляшко запрошувався через Банкову для того, щоб критикувати Яценюка. Сам Ляшко у своєму фейсбуці звісно заперечив це, сказавши, що це, можливо, і дійсно так, так як всі знають його критичне ставлення до Арсенія Петровича.

Так чи інакше, в одному Лещенко помилився точно: у Ляшка (принаймні зараз) далеко не нульовий рейтинг, за останнім опитуванням КМІСу у нього 5,4% «чистого» рейтингу, що робить Ляшка доволі вагомою фігурою, попри всі розмови.

Власне, «політтехнологічність» того чи іншого кандидата чи сили в Україні не має сприйматись, як щось жахливе, так уже сталося, що кожен олігарх має своїх представників ледь не в усіх парламентських фракціях, така українська політика і від майдану ніхто не застрахований, тому це свого роду необхідність для постійного впливу на владу.

Та і всі проекти, отримавши деяку електоральну підтримку здатні виходити з-під контролю своїх босів. Так чи інакше, питання про те, хто спонсорує Ляшка все ж відкрите, особливо зараз: чи ті самі канали спонсорують його президентську кампанію, що і парламентську, чи інші?

Через Євромайдан до президентства

Ляшко доволі давно заявляв про бажання балотуватися на вибори, ще до Євромайдану, але останній лише посилив це бажання.

Ляшка доволі довго не пускали на трибуну Майдану, очевидно, побоюючись дискредитації його ним (все за схемою, описаною Гайдаєм), проте потім він став з’являтися доволі часто, хоч і пізніше 3-х богатирів. Можливо, це викликано тим, що було знято з посади голови АП Льовочкіна, якого, як було вище зазначено, вважають протеже Ляшка, а, можливо, якимось іншими факторами.

Власне, в час Євромайдану добрими друзями Ляшку слугували соціальні мережі, в яких він веде активну діяльність, зокрема у Facebook, де він є серед українців одним із найпопулярніших персон в Україні (він на 3 місці за кількість «фоловерів»). Через них він активно відображав свою діяльність.

Так, зокрема, всі побачили, як він намагався зупинити «Тигр» у Василькові чи як з авто майданом їздив у Межигір’я.

Незабаром почали спостерігатися зміни у сприйнятті образу Ляшка: ні, сам Ляшко змінився мало в своїй поведінці – епатаж і популізм лишилися при ньому. Проте змінилася кон’юнктура, в якій Ляшко уже виглядав (і виглядає) цілком адекватним типом.

19 січня стало роковим для опозиційної трійки – саме тоді Ляшко виявився адекватнішим ситуації, ніж вони, за що були справедливо освистані натовпом. Натомість заклики Ляшка до рішучих дій були щиро підтримані.

Саме тоді натовпу був потрібен лідер «з вилами», Ляшко був найбільш близьким до нього.

Буде помилково стверджувати, що відразу після цього рейтинг Ляшка моментально зріс, він лише почав зростати.

На Грушевського Ляшко відзначився своїми діями: вила привіз, коктейль у «Беркут» кинув, все це засняв і виставив у мережу – вуаля! І ми маємо дуже гарну піар-акцію.

У справі ведення кампанії в мережі Ляшко. На мій погляд, не має собі рівних в Україні. Ляшко зміг на Майдані діяти так, що створювалось враження реальної участі  в подіях («той, хто діє») та реальної близькості до народу. Він діяв дуже багато і дуже точково («то тут щось зробить, то там») та, що найголовніше, дуже гарно це подавав для численних підписників у мережі.

Найважливіше те, що він зміг діяти так, що це не виглядало дешевим піаром. Того, що він реально ходив на передову на Грушевського, заперечити не можна (інша справа, коли це і за яких умов було), тобто реально певна близькість до народу була, за що він і отримує тепер дивіденди у вигляді рейтингу.

Вирішальним для авторитету Ляшка було 18 лютого – день «мирного наступу» Майдану і подальшої спроби «зачистки» Майдану. Власне, він тоді не зробив нічого особливого – просто залишився на Майдані в ніч розгону, хоч і стояв на сцені, проте в очах людей «він їх не зрадив», на відміну від тих, кого в ту ніч не було там.

Після тих подій було оголошено дострокові вбори президента і одночасно з цим відбулося «захоплення» Ляшком соцмереж.

Президентська стратегія

Ляшко не відмовився, як обіцяв колись, на користь Юлії Тимошенко від участі у виборах і навіть у другому турі її не підтримає, якщо вірити його словам. Ще б пак! Хоч його рейтинг дуже навряд чи допоможе йому отримати щось від президентських виборів, проте він є хорошою базою для просування своєї Радикальної партії (тим паче, що запит на «нові» політичні сили є), а таким гріш куди-попало розкодуватись! Тому, очевидно, він його собі прибереже, не підтримавши у другому турі, якщо він, звісно, буде, нікого. А Ляшко, до речі, був одним із найактивніших борців за «вільну Юлю» і вся критика Яценюка у нього спиралася саме на тому факті, що наче останньому це було вигідно (хоча цілком ймовірно, що так).

Стратегія Ляшка на виборах мало відрізняється від його звичної стратегії піару: дуже якісна робота в соціальних мережах, максимум різноманітних дій і їх максимальне відображення в мережі (про це трохи згодом).

У Ляшка типова «однотемна» кампанія, простіше кажучи, вся його агітація спирається на максимальній увазі до однієї теми. У випадку Ляшка ця тема з’явилася сама по собі, а не була штучно вигадана, це тема російської військової агресії. Він по максимуму намагається її «розіграти».

Ляшко з автоматом

Ляшко з кулеметом

Чого варта лише його діяльність у складі «чорних чоловічків» та «батальйон Ляшка» — він активно себе показує як борця з сепаратизмом, навіть допитував їх лідерів.

Білборди у нього доволі цікаво виглядають у порівнянні з однотипними «бігмордами» конкурентів. А військова тематика та стилістика Ляшку пасує значно більше, ніж Яценюку в 2010-му.

Білборд Ляшка

Білборд Ляшка

Але не білбордами сильна кампанія Ляшка, а вже згаданою роботою у мережах. Власне, якщо подивитися сторінки Ляшка, то, порівнюючи з іншими політиками, він здається значно «ближчим до народу» — це одне із джерел його популярності саме в мережі.

Другим джерелом є те, що Ляшко (чи його команда) уміє правильно подавати контент у мережу: ледь не щодня з Ляшком з’являються нові цікаві відео, які, в силу його епатажності, дуже швидко розповсюджуються мережею, бо «це весело, прикольно». Ляшко постійно проводить якісь точкові дії, які обов’язково фільмуються, фотографуються і викладаються в мережу, тому контенту з Ляшком зараз море, пошукайте лише у Вконтакті.

Третім джерелом є той образ Ляшка, який сформувався остаточно в останній місяць Майдану – образ радикального (це видно зі схильності до рішучих закликів) народного (активний популізм, часто навіть хороший популізм у поєднання з «народною» мовою) і сучасного (активна робота в мережах) лідера. По суті ці три складові зробили з Ляшка політика-мема. Картинки з ним активно поширюються в мережі, його цитують, Ляшко став таким собі ідолом, як я вже сказав, мемом.

ляш

Ляшко-мем

Це, звісно, плід нашої інтернет-епохи, в цьому феномен Ляшка. Ляшка не сприймають як всіх інших кандидатів, він не такий у сприйнятті інтернет-середовища. Такого рівня сприйняття з інших кандидатів ніхто і близько не має. У соціальних мережах (особливо у євромайданівських спільнотах) критика Ляшка стала соціально неодобрюваною дією, посяганням на щось святе (висвітлення Ляшка в «чорних» тонах зазвичай супроводжується агресивними коментарями прихильників Ляшка).

Раніше зі слів Ляшка всі сміялись, тепер активно з ними погоджуються, хоч і зміст їх не змінився. Згадати хоча б його слово про недоцільність паузи у роботі Верховної Ради.

Ляшко про недоцільність паузи в роботі парламенту

Ляшко про недоцільність паузи в роботі парламенту

Проте, тут варто зазначити, що хоч і авторитет Ляшка здається тут безмежним, цього явно замало для перемоги. Проте Ляшку уже є чим гордитись, він дійсно став політиком нового типу. Не просто політичним «клоуном», як багато хто вважав раніше, а політиком-мемом, якому, аналогічно до мережевих родичів, активно народ роздає лайки, активно коментує. Проте головних у його житті «лайків» у виборчих бюлетенях йому точно для перемоги не вистачить, як би він не старався.

Популярність Ляшка – це одна із ознак необхідності українців у «нових обличчях», без цього вона не була б можливою.

 

Погляд у майбутнє

Про джерела фінансування Ляшка можна лише здогадуватися.

З одного боку – це можуть бути старі джерела (той же Льовочкін). А з іншого боку – кола близькі до Тимошенко. Останній варіант, на мій погляд, більш  ймовірний: має ж хтось відбирати голоси у Порошенка для Тимошенко (і нічого не значать тоді заяви Ляшка про не підтримку Юлі), хоча це все теорія.

Справа в тім, що не залежно від джерел фінансування Ляшка рейтинг 5% дозволятиме йому бути і надалі «самостійним», більше того – це йому куди вигідніше у перспективі, ніж підтримати когось і піти у владу.

Звісно, стартові позиції Ляшка непогані, але він дуже сильно ризикує стати заручником самого себе. Політик-мем може бути популярним, але не більше того. Якщо Ляшко і піде у владу, то це вже станеться в іншому образі. А от чи не постраждає його рейтинг від зміни образу та чи готовий (здатен?) він до цього – зовсім інше питання, на яке дасть відповідь лише час.

Так чи інакше, у Ляшка зараз «зоряний час» і в нього є всі шанси забезпечити сіяння своєї зорі ще на довгі роки.

 


comments powered by HyperComments

Nekto S.
2015-05-26 10:41:19