Оруелівські реалії в Україні: «Рай для тварин» (на основі останніх подій)

0gq616A8Z-M

Книги Дж. Оруела породили багато неологізмів, якими (фактично і тільки якими) можна описати явища, що відбуваються зараз в деяких державах. На жаль, до таких країн належить і Україна, а тим влучним словом є горезвісне «двомислення». За визначенням самого Оруела, це «здатність одночасно мати два протилежні погляди на одну річ і погоджуватися з ними обома» [Оруел Дж. «1984»]. Прикладів тому в політичній лінії нашої держави безліч, коли деклароване залишалось профанацією, народжуючись для заспокоєння душ невіруючих. Останнє і найбільш кричуще двомислення – Постанова про призупинення підготовки до підписання Асоціації з Європейським Союзом. Тут дії України могли б нагадати поведінку боязкої молодої дівчини, що, не будучи певною у необхідності відносин, намагається так би мовити «зробити паузу» у тому, що не можна призупинити: «я не впевнена, що нам треба продовжувати відносини, давай поки станемо друзями, але ти почекай, я ж ще подумаю. Я тебе не люблю, але ти мені подобаєшся. Втім, так не хочеться тебе втрачати, ну, розумієш?». Хоча тут її сумніви можна пояснити щирим незнанням «А що ж мені робити?», «А з ким бути?», напроти, політика держави визначається політичною волею вищого керівництва. Тому клянути Україну як «панянку, що відчайдушно вагається» безглуздо, треба розбиратися в питанні причин зміни геополітичного вибору. Тим паче невірно брати на розгляд дихотомію рішень Януковича-Азарова: постанова КабМіна була продиктована згідно з (неочікувано-новою) тактикою правлячої верхівки. Хоча чого варта тактика, яка так легко може змінити кут напряму.

Складається відчуття, що в Україні будується оруелівська звіроферма.

«Он настанет, он настанет

Миг великой чистоты

И людей совсем не станет

Будут только лишь скоты…»

(гімн Звіроферми «Твари Англии»)

 

У своїй знаменитій книзі Дж.Оруел показав трансформацію революційних програм і принципів, переродження «суспільства» в конструкцію експлуатації заради утримання влади і, фактично, для виробництва «корму свиням».

Переписати закони? Не проблема.

«Но через несколько дней Молли, перечитывая для себя семь заповедей, заметила, что одну заповедь животные усвоили неправильно. Они думали, что пятая заповедь звучала как «Животные не пьют алкоголя», но здесь были еще два слова, которые они упустили из виду: «Животные не пьют алкоголя сверх необходимости». Так, до заповіді «да не будуть тварини спати на людських кроватях» додали «на простирадлах», що дозволило свиням зайняти хазяйський будинок. У правилі «Тварина да не вб’є іншу тварину» з’явився припис: «без причини», а заповідь «Всі тварини рівні» перетворилася на формулу: «Всі тварини рівні, але деякі рівніші за інших».

Через що це сталося? Бо тварини не мали змогу прочитати правила, довіряли фразам-шаблонам, що активно нав’язувалися і, зрештою, не знали чи може бути краще. Здавалося б, «держава тварин» уже звучить низько і несмішливо, але вони її побудували і, навіть, жили щасливо, допоки владу не узурпували свині. Мабуть, і справді ієрархічне суспільство можливе лише на основі бідності і невігластва. Нижні щаблі в будь-якому випадку повинні бути терплячо-несвідомі, щоб терпіти над собою вагу інших. Тому стійке суспільство можливе лише за умови втримання хитань всередині цієї «основи» або шляхом побудови суспільства, де б інтереси інших вгамовувалися сповна.

 

Останнє речення «Звіроферми» не пояснює майбутню долю вже гнилої ферми, але дає їжу для розуму:

«Они переводили глаза со свиньи на человека, с человека на свинью и снова со свиньи на человека, но угадать, кто из них кто, было невозможно».

Нове керівництво, яке вони обрали проміж себе і що теж ходило на чотирьох ногах, зрівнялося з віковими загарбниками і експлуататорами.

До речі, свині в період розквіту своєї тиранічної влади вступили у зовнішні зв’язки з людьми (звісно, перед тим провівши роз’яснювальну роботу, що люди, виявляється, відтепер зовсім і не вороги). Результатом їхнього кидання зі сторони в сторону: від містера Калмінгтона до містера Фредеріка у пошуках більшої вигоди, став напад одного дня на ферму. Тож обрати визначений геополітичний курс, напевно, таки важливо.

Хоча брати до уваги ситуацію треба виважено, керуватися необхідно очікуваннями народу. Бо це схоже на чергову перевірку витримки: «взбісяться люди чи не сильно?». Сподіваюсь, взбісимося. Таки у нас не держава тварин. Вихід один – перестати нам бути ними. Згода? 


comments powered by HyperComments