Пратхет Тхай – країна тайців, країна свободи

nfq

Короткий історичний опис

Таїланд – єдина держава Південно-Східної Азії, яка ніколи не була навіть напівколонією. На відміну від своїх сусідів – Лаосу, Камбоджі, М’янми та Малайзії, які належали Франції та Англії. Пратхет Тхай(офіційна назва Таїланду)налічує понад  750 років історії своєї незалежності, чим, на жаль, не може похвалитися наша держава. Але варто відзначити, що більшу частину свого існування Таїланд був абсолютною монархією. Лише в 1932 році відбулася Сіамська революція, яка встановила парламентаризм[1]. Таким чином, з цього часу можна говорити про зародження демократії в Таїланді, якій довелося йти тернистим шляхом до свого становлення та розвитку.

Парламентарна монархія та військові диктатури

Вище було зазначено, що з 1932 року й понині формою державного правління Королівства Таїланд є парламентарна або конституційна монархія. Але цей елемент форми держави говорить лише про порядок формування та принципи взаємодії вищих органів державної влади, тобто не відображає функціональну характеристику. Її репрезентують політичний та державний режим. Якщо форма державного правління у своєму вигляді не змінювалася жодного разу, то політичний та державний режим змінювалися багато разів. Свідченням цього є те, що королівство на даний момент живе за 18-им конституційним законом(Конституція 2007 року), а також значна кількість військових переворотів, наслідком яких,зазвичай, і ставала зміна основного закону.

Перший військовий переворот в Таїланді відбувся 21 червня 1933 року й до влади прийшов генерал-полковник Пхахон Пхаюхасена[1]. Наступні зміни державної влади насильницьким шляхом відбулися в 1947, 1948, 1951, 1957, 1958, 1971, 1976, 1977, 1991 та 2006 роках. Як можна побачити, поняття «парламентарна монархія» не завжди рівноцінне поняттю «демократія». Відповідно урядові кризи для Таїланду є звичайною справою.  Але довгий час вони були відображенням суперництва між різними елітами та кланами й зовсім не стосувалися народу. Більше того, військові режими та урядові махінації не вирішували багатьох проблем королівства, а навіть навпаки – створювали їх. Прикладом чого є виступи проти підтримки політики США у В’єтнамі урядами маршала Саріта Танарата(1958-1963рр.) та маршала Танома Кіттікачона(1963-1973рр.)[1]

Початок ери тайської демократії 

В 1973 році вперше в історії Таїланду відбулося потужне студентське повстання, що призвело до повалення уряду Танома Кіттікачона та ознаменувало закінчення ери військової диктатури[1]. Тайці вперше заявили про себе як про єдиного носія суверенітету.  В 1976 році знову насильницьким шляхом повалено легітимний уряд , але «зерна демократії» були глибоко посіяні у тайській свідомості й повільно, проте впевнено проростали й вкорінювалися в політичну систему королівства.

 

Прорив у свідоме – прагнення свободи

Таксін Чинават

Таксін Чинават

З 1976 по 2006 рр. Таїланд переживає не одну зміну уряду внаслідок військового перевороту  або урядової кризи. Але в країні не відбувалося таких масових виступів, які мали місце в 1973 році. Все кардинально змінилося в 2006 році, коли тайці вийшли на вулиці,протестуючи проти  політики масових репресій мусульманської меншості в країні, яку проводив прем’єр-міністр Таксін Чинават(2001-2006рр.). Тоді вперше військові виступили на боці народу, здійснивши переворот й усунувши главу уряду від влади[3]. Надалі вони стабілізували ситуацію в країні й передали владу цивільним. Але після парламентських виборів 2008 року до влади приходить Самак Сунтхаравет, який був пов’язаний з колишнім прем’єром. Це призвело до масових акцій громадянської непокори і розколу суспільства на два табори:

Рама ІХ

Рама ІХ

«жовтосорочників»(прихильників короля Рами ІХ (1946-н.ч.) і «червоносорочників» — прихильників уряду. Політична криза продовжувалася до 2010 року. Її наслідками були кровопролиття та погроми, але тайці досягли своєї мети – уряд Сунтхаравета впав, а новий прем’єр Апхісіт Ветчачіва(2008-2011рр.)вимушений був рахуватися з новою внутрішньополітичною ситуацією. Таким чином, відбулося ствердження демократії в королівстві.

Йинглак Чинават

Йинглак Чинават

На порозі нової революції

Майже синхронно із зародженням Євромайдану в Україні почалися масові акції протесту в Бангкоці, ціллю яких є відставка діючого прем’єр-міністра Йинглак Чинавати(перша жінка-прем’єр в історії Таїланду). Демонстранти аргументують свої вимоги тим, що державою фактично керує її брат, раніше згаданий Таксін Чинават. Прем’єр відмовилася виконувати вимоги демонстрантів. Більше того, було видано ордер на арешт віце-прем’єра Сутхепа Тхаугсубана – лідера опозиції, який координує дії незадоволених мас. Це призвело до того, що 27 листопада тайці оточили й захопили будівлі ряду міністерств.

Сутхеп Тхаугсубан

Сутхеп Тхаугсубан

28 листопада уряд Йинглак Чинават отримав вотум довіри[4]. Фактично парламент протиставив себе волі народу – типова ситуація для країни з міністеріалізмом. Тому дії тайців, яких намагаються позбавити суверенітету, радикалізувалися. 29 листопада демонстранти увірвалися в штаб-квартиру армії з метою її залучення на свою сторону, але через дві години самостійно залишили будівлю[5,6]. Прем’єр відмовилася від проведення дострокових виборів.

Демонстранти в Бангкоці

Демонстранти в Бангкоці

Таким чином, кількість демонстрантів на даний момент вже перевищила  400 тисяч чоловік. Вони взяли під контроль ряд урядових будівель в 33 із 77 провінцій[7]. Було введено надзвичайний режим, але поліцейські та військові не здатні стабілізувати ситуацію[8,9]. Масові протести переростають в революцію. Лідер опозиції Сутхеп Тхаугсубан заявив, що 1 грудня тайці підуть на штурм резиденції прем’єра – почнеться революція[2,10]. Фактично вона вже набирає оберти. Важко щось конкретно сказати  — в політиці хоч і діють закони, але важливим в ній є й ірраціональний суб’єктивний чинник.  Все залежить від характеру дій влади та демонстрантів. Король Рама ІХ має обмежені повноваження, але може впливати на державну політику, як це він зробив під час перевороту 2006 року підтримавши військових. Але зараз йому 85 років й імовірно він чекає подальшого розгортання подій. Його сила – в праві призначати прем’єр-міністра. Відомо лише одне – тайці знову підтвердили самоназву своєї держави – Пратхет Тхай, що значить «країна тайців», а етимологічно – «країна свободи».

 

1.Берзин Э.О. История Таиланда, Издательство «Наука» Главная редакция восточной литературы М.1973

2.http://24smi.org/article/12890-protesty-v-tailande-mogut-pererasti-v-revolyuciyu.html

3. http://news.bbc.co.uk/hi/russian/international/newsid_5361000/5361164.stm

4.http://lenta.ru/news/2013/11/28/vote/

5. http://lenta.ru/news/2013/11/29/peacefully/

6. http://lenta.ru/news/2013/11/29/thai/

7. http://russian.rt.com/article/18961

8. http://ru.euronews.com/newswires/2236172-newswire/

9. http://www.newizv.ru/lenta/2013-11-28/193295-v-tailande-protesty-pererosli-v-stolknovenija-s-policiej-est-ranenye.html

10.http://www.vesti.ru/theme.html?tid=78753


comments powered by HyperComments