Протестний рух в Росії (2011-2013 рр.)

болото

Поки в Україні масово звільняють затриманих активістів Майдану, в Росії виносять звинувачувальні вироки за участь у акціях протесту  на Болотній площі.

«Болотна справа» стала симптоматичною для Росії. Вона розпочалася з розгону поліцією акції протесту 6 травня 2012 року, арештом більш ніж 400 осіб, та завершилася вироком 24 лютого 2014 року, за яким різним фігурантам дісталося по-різному – від домашнього арешту до 4 років ув’язнення.

Метою цієї статті є згадати та проаналізуватиза класичними індикаторамиросійські протести, що вилилися у так звану «Болотну площу», але не переросли у революцію.

Мітинг "За чесні вибори" на Болотній площі. 10 грудня 2011

Мітинг «За чесні вибори» на Болотній площі. 10 грудня 2011

Хронологічні межі. Протестний рухв Росії тривав з грудня 2011 до липня 2013.

Почався після виборів до Державної думи VI скликання 4 грудня 2011 року. Особливого розмаху протест досяг навесні 2012 у зв’язку з проведенням 4 березня 2012 президентських виборів, на яких В.В. Путін офіційно переміг у першому турі. Фінальними «акордами» вважаються масові акції за звільнення з під-охорони «болотних в’язнів» в червні-липні 2013.

Виступи носили відкрито антипутінську і антиурядову спрямованість.

Керівник країни (диктатор): прихід до влади, скільки років при владі. 31 грудня 1999 у зв’язку з достроковим відходом Єльцина у відставку В.В.Путін стає виконуючим обов’язки президента Російської Федерації. О 12 годині дня, екстрено перервавши ефір, телеканали транслювали новорічне звернення Єльцина, в якому він повідомив про свою відставку і призначення наступника.З 26 березня 2000 В. Путін став обраним президентом Росії, вступив на посаду 7 травня 2000. В.В. Путін є президентом Російської Федерації у сукупності 9 років (2000-2008), у 2012 році вибраний на третій строк, набравши 63,6 %. Фактично знаходиться на чолі держави і керує державними процесами 14-тий рік.У 2008-2012, на наступний день після інавгурації Д.Медведєва,був назначений головою уряду РФ, бо згідно Конституції РФ одна і та ж сама особа не може обіймати посаду Президента Російської Федерації більше двох термінів поспіль. Партія «Єдина Росія» з 2003 року впевнено формує парламентську більшість, з 2007 – конституційну більшість. З 2004 року мерів найбільших міст і губернаторів регіонів почали призначати з Кремля.

Мітинг на проспекті Сахарова. 24 грудня 2011

Мітинг на проспекті Сахарова. 24 грудня 2011

Чи мав протестний рух конкретного лідера? Лідера-організацію? Протестний рух в Росії не мав конкретного лідера, інституціоналізації і політичної програми. Серед ораторів, які вербалізували суспільні настрої, можна виокремити декілька груп:

А) Опозиційні політики (Борис Нємцов, Володимир Рижков, Гаррі Каспаров, Михайло Касьянов, Григорій Явлінський, Сергій Удальцов, Геннадій і Дмитро Гудкови, Ілля Пономарьов, Віра Кічанова тощо)

Б) Громадські активісти (Олексій Навальний, Євгенія Чірікова, Єлизавета Глінка, Тетяна Лазарева тощо)

В) журналісти(Сергій Пархоменко, Леонід Парфьонов, Ольга Романова тощо)

Г) представники творчих професій: поети, письменники, музиканти (Юрій Шевчук, Борис Акунін, Дмитро Биков, Артемій Троїцький тощо)

Що дуже цікаво, згідно з опитуванням Левади-центр, на питання «кому з переліку громадських діячів/лідерів опозиції ви більше всього довіряєте?» Олексій Навальний отримав 36%, за ним не відстає Борис Акунін з 35% і Юрій Шевчук 34%, що свідчить про домінування світоглядного чинника над політичною необхідністю змін у протестувальників.

Основні лінії розколу в суспільстві (портрет протестувальника). Протестувальники відрізнялися від більшості російського населення: за своєю активністю (вже тому, що вийшли на мітинг), за високим рівнем освіти (62% заявили, що мають вищу освіту, ще 8% — дві та більше вищих освіти, 13% — незакінчене вище), рівню включення у різноманітні комунікативні мережі (56% узнали про мітинг з Інтернет-видань і інформаційних порталів, 33% — з інших джерел Інтернету). Ті, хто вийшов на вулиці, відрізняється рівнем добробуту, достатньо високим матеріальним становищем і політичними уподобаннями (демократи 38%, ліберали 31%, у той час як консерваторами себе назвали лише 3%). Останнє виражається не лише у підтримці різних партій і політиків, але і в різному розумінні влади. Для одних (більшості) репресивний характер влади є нехай вимушеною, але прийнятною формою існування, більше того, лише така влада здатна навести порядок, забезпечити прожитковий мінімум (у відповідності зі скромними запитами), який потрібен для виживання. Інші (протестувальники) знайшли в собі сили організовано і публічно заявити про своє неприйняття авторитарного російського режиму.портр

Крім того, масова протестна активність має чітко окреслену географію: лише великі міста з високим рівнем життя та високою густотою населення («головні театри» — Москва та Санкт-Петербург)

Протестний рух в Росії в 2011-2013 рр. назвали «революцією ситих» — невдоволення виражали люди переважно інтелектуальної праці, «креативний клас», «яппі» тощо, об’єднані спільним неприйняттям ситуації. Активний сегмент протестного руху складали люди віком від 18 до 28, пік припадає на 22-25 роки.

Всеросійський центр вивчення громадської думки склав портрет мітингувальника 4 лютого на Болотній площі — це молодий чоловік з вищою освітою і середнім або високим достатком.

Сторони конфлікту. Владна партія «Єдина Росія» і «пропутінська» пасивна більшість VSосвічений урбанізований «середній клас», який висуває запит на громадянські та політичні права.

Найбільш активними організаторами акцій були екологи, ОДР «Солідарність», партія «Яблуко», об’єднання прихильників соціалістичного розвитку «Лівий фронт», незареєстрована російська політична партія «Інша Росія». Саме цей ряд організацій разом з незалежними публічними фігурами (Борис Акунін, Сергій Пархоменко, Володимир Рижков, Олексій Навальний, Леонід Парфьонов тощо) стає організаційним ядром масових грудневих акцій і руху «Громадянська дія», створеного в січні 2012 р.

Інфраструктура протесту складала 3 напрями протестних дій, що розвивалися паралельно, взаємодоповнювали і циркулювали один в одного: політичний протест (мітинги, ходи, пікети); нові форми громадської взаємодії (білі кільця, прогулянки з символікою білих стрічок, «бродячі табори» і «Окупай Абай»); спостереження на виборах як самостійний масовий рух, який об’єднав, за різними оцінками, від 25 до 30 тисяч людей по всій країні.

Приводи для початку стали вибори до Державної думи VI скликання 4 грудня 2011 року і їхня «наперед визначеність». Перші масові протести почалися у вечір того ж дня, після закриття виборчих дільниць у Москві та Санкт-Петербурзі. Представник руху «Русские» Олександр Бєлов оголосив про початок кампанії «Путін, йди!», але його акція протесту була розігнана ОМОНом. Багатотисячний мітинг пройшов у Москві 5 грудня 2011 року на Чистопрудному бульварі під гаслами «Вибори — фарс!», «Повернемо країні вибір!», «Повернемо народу владу!»

За рахунок поширення інформації в LiveJournal , Twitter і Facebook , зібрала за різними оцінками від 2 до 10 тисяч учасників.

Роль і підтримка зовнішніх сил. 14 грудня 2011 Європейський парламент прийняв резолюцію , в якій закликав російську владу організувати нові «вільні і справедливі» вибори депутатів і провести «негайне і повне» розслідування всіх повідомлень про порушення. У резолюції наголошується, що існуюча в Росії процедура реєстрації нових партій серйозно порушає права на свободу об’єднань, політичну конкуренцію та плюралізм. Європарламент закликав Росію провести «нові вільні і справедливі вибори після реєстрації всіх опозиційних партій». «Депутати Європарламенту вітають демонстрації в Росії , як вираження прагнення російського народу до більшої демократії та засуджують придушення поліцією мирних демонстрацій».

Закон про мітинги, який підняв штрафи за проведення несанкціонованих акцій протесту та створив перешкоди в узгодженні їх проведення, а також поправки, внесені до закону про некомерційні організації, в жовтні 2012 р. були засуджені Парламентською асамблеєю Ради Європи.

Акція «#ОккупайАбай» (у назві – поєднання назви Нью-Йоркських акцій «OccupyWallStreet» та ім’я казахського поета  Абая Кунанбаєва, цитата якого «Лишь бездарный покоряется судьбе» набула значного поширення і стала символом протесту)

Акція «#ОккупайАбай» (у назві – поєднання назви Нью-Йоркських акцій «OccupyWallStreet» та ім’я казахського поета Абая Кунанбаєва, цитата якого «Лишь бездарный покоряется судьбе» набула значного поширення і стала символом протесту)

Жертви. Всі акції мали мирний характер, але, всупереч цьому факту, багато людей було затримано за «порушення суспільного спокою». За 9 місяців 2011 року, згідно з даними Московської Гельсінкської групи, в Росії було зафіксовано 702 публічні акції, в яких брало участь 97043 чоловік. Під час публічних акцій були затримані 1417 громадян. Уряд послідовно взявся за переслідування своїх політичних противників – учасників і організаторів акцій протесту (судові процеси над учасниками протестних акцій 6 травня, дівчатами з групи PussyRiot, Олексієм Навальним, Таісією Осиповою, позбавлення депутатського мандата Геннадія Гудкова, відставка керівництва і зміна формату декількох незалежних ЗМІ тощо). За вимогою уряду 1 листопада 2012 року Росію залишило американське агентство USAID, яке підтримувало багато некомерційних організацій в країні.

Чим закінчилось? Необхідно констатувати, що, не дивлячись на небачений за останні 20 років масштаб протестних дій, вони не призвели до зміни влади і не запустили політичну реформу.

Багато хто не вірив в серйозний революційний потенціал російських протестів і можливість сутнісних змін, впевнені в бутафорії протестів або відсутності майбутнього для них через монополізм і силу правлячої еліти, міцність владної вертикалі, відсутність альтернативи у вигляді серйозної опозиції або політичних конкурентів.

Після початкового ступору до лютого 2011 влада змогла організувати співставні за масштабом акції на свою підтримку. Уряд взяв курс на посилення жорсткості законодавства і  «закручування гайок» (у сфері ЗМІ, регулювання Інтернету і електронних платежів; закони про наклеп, діяльність НКО, проведення мітингів, дій добровольців і незалежних спостерігачів; закони про образу почуттів віруючих, пропаганду гомосексуалізму тощо). Обіцяні реформи багато в чому обернулися імітацією. Прослідковується наступна логіка поведінки сторін: розгубленість – перехват ініціативи – закручування гайок.

Мітинги і реакція влади призвела не до реформування системи, а до її подальшої консервації, що загрожує новими і новими проявами суспільного невдоволення.

Замість висновку. Протестний рух в Росії (2011-2013 рр.) мав своєю динамікою масової активності синусоїду:періоди затишшя і втрати інтересу чергувалися з епізодичними, але масовими політичними своєї незгоди з результатами виборів сигналізує про необхідність приведення політичних інститутів у відповідність до нових соціальних умов заради збереження стабільності політичної системи в цілому. По суті, влада обрала найбезпечніший для себе шлях реакції і «закручування гайок», не захотівши сприйняти рух протесту як класичний модернізацій ний виклик, з яким необхідно рахуватися, або країну очікує хаос та стагнація.

Використані джерела:

  1. Parliament resolution of 14 December 2011 on the upcoming EU-Russia Summit on 15 December 2011 and the outcome of the Duma elections on 4 December 2011 // http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?pubRef=-//EP//TEXT+TA+P7-TA-2011-0575+0+DOC+XML+V0//EN&language=ENEuropean
  2. Resolution 1896 (2012) Final version// http://assembly.coe.int/ASP/XRef/X2H-DW-XSL.asp?fileid=19116&lang=EN
  3. 10 декабря: хроника // http://lenta.ru/chronicles/protest/
  4. «В Болотном деле – более 300 свидетелей и потерпевших полицейских. И все они врут» // http://www.telekritika.ua/kontekst/2014-02-24/90780
  5. В Москве суд огласил приговоры восьмерым фигурантам «болотного дела» // http://focus.ua/foreign/298514
  6. Навальный — новый Жириновский («Nowa Europa Wschodnia«, Польша) // http://inosmi.ru/russia/20130730/211430364.html
  7. Опрос на проспекте Сахарова 24 декабря // http://www.levada.ru/26-12-2011/opros-na-prospekte-sakharova-24-dekabrya
  8. Портрет участника митинга на Болотной площади //http://ria.ru/infografika/20120216/566678147.html
  9. Почему Болотная не Таксим? // http://slon.ru/russia/pochemu_bolotnaya_ne_taksim-952662.xhtml
  10. Протестное движение в России: проблемные вопросы и уроки для украинской оппозиции  //http://inosmi.ru/russia/20130222/206217897.htmlЧеловек из автозака: политические задержания в Москве. Годовой доклад ОВД-Инфо за 2012 год// http://reports.ovdinfo.org/2012/report/


comments powered by HyperComments