Російський неоімперіалізм

путі

Про російський авторитаризм написано уже не мало, при чому у різних його проявах і різних його етапах розвитку. Проте тепер важко утриматись від того, щоб не взятися за цю, здавалося б, «заїжджену» тему.

Росія є прикладом країни, в якій ніколи не було демократії, більше того: там навіть зараз нема і близько передумов її появи. В останні роки вона стає від подібного шляху ще далі і далі.

Події, які супроводжували анексію Криму іще раз показали, що ця країна не відмовиться від свого імперського минулого. Попри те, що у 1991 році у неї з’явився шанс зробити це.

Тепер ми стали свідками неоімперіалізму.

Неоімперіалізм  

Неоімперіалізм Росії — особливе явище, так як

а) він є у рівній мірі внутрішньо- і зовнішньополітичним фактором;

б) спостерігається в ідентичних імперіалізмові ХІХ століття виявах.

Неоімперіалізм можна використовувати, на мою думку, як термін для позначення пануючого зараз в Росії режиму.

Особливостями російського неоімперіалізму є:

— його звязок з історією

Росіяни часто проводять історичні паралелі — чого варте лише порівняння Дмитрія Кисєльова ситуації в Україні з ситуацією 1709 року. Через ці паралелі тримається віковічна ідея імперії. Щоб стати демократичною Росії необхідно відмовитися від свого імперського минулого, на кшталт того, що зробила у свій час демократична Німеччина — фактично відмовитись від своєї історії.

Після 1991 року в Росії було засуджено радянське минуле, проте засуджувався фактично лише комунізм, але аж ніяк не імперія. Більше того: імперське минуле ( і фактично сьогодення) є предметом гордості росіян. Це видно і в підручниках з історії, і в кінофільмах, і в літературі, і в новинах, і, як наслідок, і в думках росіян.

— його зв’язок з капіталом

В 1991 році Росія відмовилася від комуністичної імперії, але тепер ми можемо впевнено говорити про те, що її замінила імперія капіталістична — не менш небезпечна по своїй природі, якщо і не ще страшніша.

Домінування в суспільстві олігархів сприяє сильному контролю його ними. У них є весь інструментарій для цього: медіа, фінанси та інше. Існування олігархії значно полегшує управління державою Путіним. Так як контроль над олігархами забезпечує йому контроль над державою.

Зовсім не випадковим було те, що на початку свого правління Путін розібрався у першу чергу з олігархами та сепаратистами — це дві його головні небезпеки.

У зв’язок імперії та капіталізму дуже гарно вписується екстенсивний шлях розвитку Росії. Екстенсивність — це головний принцип функціонування російської імперської системи. Що олігархам, що імперії вигідна наявність великих ресурсів у Росії. Вони використовують їх лише в двох цілях: цілях власного збагачення та цілях утримання народу під надійним контролем (ресурси дозволяють забезпечувати в Росії певний рівень життя).

— його зв’язок з свідомістю

Імперіалізм росіян закладений у свідомості. Ще б пак — вони завжди жили в імперській країні. Цим пронизана вся їхня історія.

Дуже гарно в цей контекст вписується міф про старшого брата, який так люблять росіяни. Це такий собі історичний месіанізм росіян — лізти у справи «менших братів».

Свідомість росіян є абсолютно правою, певно, не знайдеш такої країни, де настільки великим є примат державного, національного над особистим.

Росіян мало турбує те, що важко знайти гроші на харчування, на житло, на певні особисті потреби, проте їх завжди турбує Америка, російські меншини в інших країнах, справи інших держав. А приєднання Криму є  таким великим святом, що за ним забуваються всі біди.

Свідомість росіян є мілітаристською, так як їх країна завжди вела загарбницькі війни, які, знову ж таки, є предметом гордості росіян. І тут навіть не варто згадувати одну з небагатьох оборонних воєн — проти Німеччини.

Ця свідомість активно підтримується ТБ, пресою, кіно, де армія зображується у дуже пафосних і патріотичних барвах.

— його відеoкратизм

Російська імперія — це ще й імперія відеовлади. Майже всі ЗМІ є заангажованими і виконують свої ідеологічні завдання.

ТБ є дуже ефективним засобом ідеологічної обробки населення Росії.

— його добровільність

Російський імперіалізм є добровільним: він не нав’язувався. Він є зумовленим історично та спритно підтриманий режимом.  Маніпуляції з інформацією направляють цей імперіалізм простих росіян у потрібне режиму русло.

Путінізм як зовнішня оболонка неоімперіалізму

Попри активну боротьбу з проявами фашизму на теренах сусідніх держав Росія на теперішньому етапі підійшла найближче до такого сценарію розвитку подій.

Путінізм — це певна суміш російського імперіалізму (коріння якого сягають давніх часів) з елементами фашизму (феномену ХХ століття), створена на основі безмежної особистої влади Путіна.

Це безпосередній вияв неоімперіалізму в Росії.

Його елементами є:

1) вождизм (Путін безперечний авторитет)

2) демократія в клітці (опозиція наче є, але насправді її можливості впливу обмежені абсолютно)

3) недемонстративний праворадикалізм (правий курс не проголошений офіційно, проте здійснюється на практиці, як результат — анексія Криму)

4) стабіліцизм (стабільність — головна цінність росіян)

5) імперіалізм (як форма свідомості та політики)

6) духовні скрепи (консервативна політика в галузях цінностей, втручання держави в справи церкви)

7) мілітаризм (великий розвиток армії)

8) поліцизм (міліція — один із важливих елементів порядку)

9) русскій мір (як ідеологія зовнішньої експансії)

Отже, зараз в Росії сформувався доволі специфічний агресивний авторитарний режим, своєрідний феномен новітнього часу.

Мета цього режиму, як і в усіх імперій, однакова — розширювати свою територію.
Але і доля така сама — руйнація.

А от чи винесе Росія з цього уроки — питання дуже велике.


comments powered by HyperComments