У Путіна великі неприємності

admin - 24.09.2015
путін

Чи з’являться «маленькі зелені чоловічки» на Північному полюсі?

Минулотижнева заява Росії, підкріплена вельми творчим тлумаченням міжнародного права, щодо її виняткових економічних прав на майже півмільйона квадратних миль Арктичного моря, була, безумовно, несподіванкою.

Звичайно, ця територія становить цінність через свої недоторкані запаси викопного палива та судноплавні шляхи, які відкриються по мірі танення арктичного льоду. Але претензія, швидше всього, у кінцевому рахунку буде відхилена Організацією Об’єднаних Націй.

У той же час розпалювання Кремлем міжнародної кризи через Арктику, що ставить Росію проти Сполучених Штатів і Канади, може бути саме тим, що лікар прописав.

Чому? Бо Володимирові Путіну дуже необхідно здійснити новий маневр, аби переключити увагу людей на щось інше.

Лідера Кремля зараз критикують на безлічі фронтах, тому йому зараз конче необхідно запропонувати суспільству нову тему для обговорень.

Що ж робити з Донбасом?

Для тих, хто не надто орієнтується: Путін не знає, що робити зі Східною Україною.

Давні мрії про захоплення так званої Новоросії, території, що простягається умовно від Харкова до Одеси, і створення сухопутного моста до Криму вже канули в Лету. І скромніша мета, що її перед собою ставили Путін і його поплічники — розширити територію Росії шляхом, швидше всього, наступу на Маріуполь, ймовірно, теж знята з порядку денного.

Будь-яка з цих кампаній була б витратною в плані людського ресурсу та фінансовому, вона б, безумовно, спровокувала новий раунд санкцій і передбачала б окупацію чужої території. Недавня ескалація конфлікту, що відбулась цього тижня, радше схожа на демонстрацію відчаю, аніж на серйозну спробу захопити нові території.

Росія могла б, звичайно, просто анексувати території, контрольовані ставлениками Москви; або могла б заморозити конфлікт і встановити там протекторат.

Але в цьому випадку Москві довелось би взяти на себе тягар фінансування вже не економічно розвинутого анклаву, інфраструктура якого була зруйнована. І робити це довелось би в той час, коли російська економіка падає в ще глибшу рецесію.

Крім того, Росія втратила б важелі впливу на ту частину України, що залишилась би під контролем Києва,  і тоді б уже Захід не забарився. Санкції були б продовжені, а, можливо, й посилені.

Найкращим варіантом для Кремля, зважаючи на ці всі фактори, є повернення цих територій до України на умовах Москви — з широкою автономією і можливістю накладання вето на рішення уряду в Києві. Але схоже, що Україна й Захід не дозволять цьому трапитись.

Путін загнав себе в кут в Україні, і важко зрозуміти, як він збирається вийти з такої ситуації, яку ж сам і створив.

Невтішна ситуація вдома

Також важко собі уявити, як Путін збирається вийти сухим з води у себе вдома.

Кремлівський лідер потрапив у власну пастку – тепер його зв’язує ряд економічних та політичних зобов’язань.

З економікою, що все глибше занурюється в рецесію, диким ростом інфляції, цінами на нафту нижче ніж $50 за барель та  рублем, що наближається до мінімуму, якого він досяг на початку року, Путін гостро потребує послаблення санкцій, щоб дати економіці перепочинок.

Але для того, щоб це відбулося, йому довелось би піти на деескалацію конфлікту в Україні, а це крок, який би суперечив політиці його правління і розлютив би націоналістів, які є її найчисленнішими прихильниками.

Московська журналістка А. Арутюнян нещодавно написала: «Повернення Путіна в президентське крісло ознаменувало досить несподіваний поворот у бік внутрішнього націоналізму «.

“Націоналізм як державна політика та спосіб ідентифікації спочатку був запроваджений, щоб зміцнити владу Кремля, однак тепер сила, яку Кремль же створив, а тепер не в змозі контролювати, тримає  його зі зв’язаними руками та загрожує «вибухом».

Нещодавня стаття в «Новій газеті», наприклад, стверджувала, що війна на Східній Україні може «метастазувати», оскільки бійці-добровольці вже почали повертатись у Росію з великою кількістю важкого озброєння.

Протягом своїх перших двох термінів у Кремлі команда Путіна і в першу чергу її головний політичний оператор В. Сурков дуже вміло маніпулювали як ліберальними, так і націоналістичними групами.

Ця стратегія дала збій у 2011-2012, коли ліберальні невдоволення вилились у найбільші вуличні антикремлівські протести, які Росія пережила з моменту розпаду Радянського Союзу  та не залишила Кремлю іншого виходу, як орієнтуватись виключно на націоналістичні сили.

«Зважаючи на домінування націоналістичних поглядів, особливо серед членів служб безпеки, почуття зради могло мати куди більші наслідки для Кремля, аніж просто масові акції протесту», — пише Арутюнян.

Втрата енергетичного козиря

І на додаток до всього Путін має ще й  енергетичну проблему. Річ не тільки в низьких цінах на нафту, які й залишатимуться такими  деякий час;  хоча й це, безумовно, проблема.

Але реальна суть енергетичної біди Путіна носить структурний, а не циклічний характер. Правила глобальної енергетичної гри змінюються і змінюються не на користь Кремля.

Сланцевий, зріджений природний газ (ЗПГ) і поновлювані джерела енергії — три сфери, де Росія, безумовно, програє. Ось що так різко змінює ринок.
Можливість припинення санкцій відносно Ірану вводить нового потужного гравця і конкурента — третього за величиною в світі виробника природного газу — в гру.
А конфлікт з Україною та агресивна позиція Москви щодо Заходу змусили Європу — найважливіший російський ринок збуту — змінити свою енергетичну політику та шукати альтернативних постачальників.

Проте замість того, щоб шукати інший шлях, «Газпром» неодноразово ігнорував антимонопольне законодавство Європейського Союзу, а тепер уже Брюссель почав «закручувати гайки» Кремлю.

Якщо поглянути на «Газпром» як барометр  російської удачі,  то статистика говорить сама за себе: у 2008 році ринкова вартість компанії складала 360 мільярдів доларів; сьогодні ця цифра дорівнює лишень $55 млрд.

Енергетика завжди була козирною  картою Путіна. Він міг використовувати її, аби змушувати колишніх сусідів грати за його правилами  та  вдаватись до практики шантажу й підкупу європейців.

Тепер цю козирну карту він швидко втрачає.

Пропаганда не гарантує справжньої прихильності

Але принаймні Путін усе ще  виграє війну за серця й уми, правильно?

Уже понад  рік ми чуємо про те,  як російська пропагандистська машина перемагає Захід в інформаційній війні.

Москва, без сумніву, продемонструвала свою ефективність у веденні кампаній, націлених на поширення сумнівів на Заході. І Кремль вельми вдало маніпулював медіа в таких питаннях, як висвітлення подій в Україні та  збиття літака MH17.

Але знаєте що? Навіть після того, як Росія витратила близько половини мільярда доларів, щоб нав’язати світові свою точку зору, після її намагань з допомогою армії тролів «підірвати» західні новинні сайти, після запуску найбільш масштабної кампанії з дезінформації з часу закінчення «холодної війни» – міжнародний імідж Росії все одно опинився на дні корита.

За даними нещодавно опублікованого звіту Pew Research Center, тільки три країни у світі позитивно ставляться до Росії: Китай, В’єтнам і Гана.

Колумніст Bloomberg view, політичний коментатор Л. Бершидський уїдливо сказав, що «ці гроші з таким самим успіхом можна було витратити на купівлю нових годинників вартістю більше ніж $600 000 для  прес-секретаря Путіна, Д. Пєскова».

А щодо того, як ставляться до Росії в решті країн світу, то картина не надто втішна. У Європі лише 26% відносяться до  Росії прихильно, на Близькому Сході — тільки 25%. У Латинській Америці ця цифра складає 29%. У найбільш проросійських районах — Азії та Африці — ця цифра дорівнює 37%.

А якщо міжнародний імідж Росії негативний , то й відповідно імідж Путіна далеко не найкращий. У всьому світі лідеру Кремля довіряють тільки 24%. У Європі —  лише 15%.

Звичайно, пропагандистська машина творить чудеса в Росії, де популярність Путіна є захмарною, попри падіння економіки. Але постає питання: скільки ще це може тривати?

(автор – Уітмор Б. / переклали з англійської перекладачі ІАС: Бакало М., Жовтовська А., Гузар М., Шнир С.)

Джерело: BusinessInsider


comments powered by HyperComments

Tomas Morr
2015-11-23 14:00:06
круто
Tomas Morr
2015-11-23 14:00:57
можно где-то купить этот журнал в Украине на английском? vitaliy@moitabletki.ru очень надо для борьбы с ватой.