Уйгурська проблема або чому Китай не підтримуватиме Росію в Україні

Аватарка

Останнім часом на території Синцзян-Уйгурського автономного району (СУАР) Китайської Народної Республіки збільшилася кількість терактів, останній з яких відбувся 22 травня 2014 року в м. Урумчі. За цими подіями стоїть Ісламський рух за незалежність Східного Туркестану, який бореться за національне самовизначення уйгурів – автохтонного етносу цієї території. На перший погляд дана проблема є суто внутрішньополітичним питанням КНР і має під собою лише ендогенні підстави. Але варто відзначити, що вона суттєво впливає на певні моменти зовнішньої політики Китаю. Особливо зараз, коли увага світової спільноти прикута до агресії Росії проти України. Прийнято вважати, що Китай і Росія – давні союзники й завжди підтримують одне одного в Раді Безпеки ООН(наприклад, резолюції по Сирії). Але варто відзначити, що ця думка не зовсім є істинною. Це можливо довести розглядаючи уйгурську проблему.

Трохи історії

Уйгурки

Уйгурки

Уйгури – тюркський етнос, чисельністю близько 10,5 млн. осіб. Більшість з них проживає на території СУАР. Уйгури мають давні традиції державотворення – починаючи з Уйгурського каганату (VII-IX ст.) та закінчуючи Східно-Туркестанською Республікою 1946-1949 рр. Варто відзначити, що всі уйгурські держави існували недовго, що відобразилося як і на процесах становлення уйгурів як окремого етносу, так і на формуванні особливостей їхньої політичної культури. В 1757-1759 рр. територія Східного Туркестану була приєднана до Цинської імперії. З цього часу і по наші дні відбувається китайсько-уйгурське протистояння. Уйгури протягом XVIII-XX століть здійснили близько 20 великих повстань і в ході деяких з них на короткий час відновлювали свою державність. На даний момент після 1949 року великих повстань не відбувалося, але уйгури перейшли до терористичних актів та підпільних методів боротьби проти китайської влади. Ситуація загострилася в ХХІ столітті й періодично світова спільнота дізнається про теракт чи сутички на території СУАР.

Китайський дракон та політичні міфи

Сунь Ятсен

Сунь Ятсен

Відомий китайський політичний діяч Сунь Ятсен недаремно у ряді своїх праць («Три народних принципи» та «Загальна програма побудови держави») писав, що Китай, принижений країнами-колонізаторами, рано чи пізно почне повертати свої території, які довелося віддати йому під натиском великих держав, а також ті, що були втрачені в ході Сіньхайської революції 1911-1912 рр. Мислитель чітко вказує, що рано чи пізно, але Східний Туркестан, Тибет, Монголія, Гонконг, Макао, Гуанчжоувань, Приморський край, Горно-Бадахшан та ряд інших регіонів будуть тим чи іншим шляхом контролюватися Китаєм. Вчений вважав це чи не найважливішим питанням  вирішення якого сприятиме відновленню китайської могутності. З часу написання ним цих праць минуло близько 90 років. Зі своїх давніх територій Китай не володіє лише Тайванню, Приморським краєм, Монголією та Горно-Бадахшаном. Власне мова йде про те, що на даний момент КНР активно втілює ідею Сунь Ятсена, а саме – збирання земель, котрими тим чи іншим чином Китай володів протягом всієї своєї історії існування. Китайська політична міфологія, не дивлячись на комуністичну владу, майже не змінилася з імперських та ранньореспубліканських часів. Справа в тому, що китайці до сих пір вважають себе жителями Піднебесної, а тому – найпотужнішої держави, перед якою мають всі схиляти свої голови.

Східний Туркестан, Тибет та Внутрішня Монголія - великі територіальні придбання Китаю

Східний Туркестан, Тибет та Внутрішня Монголія — великі територіальні придбання Китаю

Уйгурській проблемі недаремно приділяється посилена увага – на даний момент на території СУАР діє антитерористична кампанія, яка розрахована до червня 2015 року. Це можна пояснити не лише значними запасами нафти та інших корисних копалин на території СУАР, які є стратегічно важливими для Китаю(про це теж писав Сунь Ятсен), а й підтримкою існуючої політичної міфології. Все дуже просто. Якщо КНР втратить Східний Туркестан, за ним відпадуть Тибет і тоді можна розпрощатися зі своїми планами щодо повернення Тайваню і т.д., а також з політичною могутністю. На території КНР проживає 53 офіційно визнаних китайською владою народностей. Серед них лише уйгури та тибетці боряться за свою незалежність. Якщо перші або останні отримають її, це може стати початком краху офіційної китайської ідеології та вплине як на політичні міфи ханського етносу, так і на його національну ідею.

Історія засвідчує, що ханьський етнос потужно асимілював інородні елементи. Початкова етнічна китайська територія обмежується басейнами рік Хуанхе та Янцзи. Всі інші землі – приєднані не однією китайською династією та урядом.

Але Китай, на відміну від Австро-Угорської імперії, не можна називати «клаптиковою імперією». Китайська культура сприяла розгортанню потужних асиміляційних процесів. Це підкреслював Сунь Ятсен говорячи не про 53 народності, а лише про 5 великих китайських націй – хань, маньчжури, монголи, тибетці, уйгури.

Дракон ведмедю не товариш

Читайте також: Чому КНР «підтримує» РФ у ситуації навколо України або чи вдасться США погнатися за двома зайцями?

Наслідки теракту в Урумчі

Наслідки теракту в Урумчі

Але тепер головне запитання: яким чином уйгурська проблема стосується протистояння України та Росії? Перш за все, вище було згадано, що Китай претендує на певну територію Приморського краю, що належить Російській Федерації. По-друге, Китай вже має досвід відбирання територій у Росії: 1881 р. – Ілійський край; 1969 р. – о. Даманський. Напрошується висновок, що Китай – далеко не такий союзник Росії, як звикли думати «ватніки». Можна сказати, що національні прагнення ханьців одним вістрям спрямовані проти РФ. Одним словом, Китай діє в парі з Росією тільки за тих умов, коли йому це потрібно. А підтримка потуг Росії щодо східних територій України йому дуже не вигідна. І ось тут на авансцену виходить уйгурська проблема. Все дуже просто – прямо підтримавши свого північного сусіда в наче «сепаратистських» махінаціях на сході України, офіційна влада КНР дала б ідеологічний козир уйгурським елітам і тим самим сприяла б знищенню політичного міфу щодо збирання земель, що належали Китаю. Тому Піднебесна, не дивлячись на наче свою дружню та братську позицію щодо РФ, в даному випадку має зв’язані руки. Варто згадати, що потужний спалах активності серед уйгурських борців за незалежність припав саме на весну 2014 року, коли в цей час в Україні розгорталися потужні бої на її східних територіях.

Висновки

Уйгурська проблема є одним із багатьох сучасних прикладів етнополітичних конфліктів. Але його унікальність полягає в тому, що його існування таким чи іншим чином загрожує зовнішньополітичним планам Китаю та політичній міфології хань. Існує факт, що радянське керівництво в 70-х рр. ХХ століття готувало серед уйгурів Казахстану та Киргизстану спеціальні групи, які могли бути використані з метою дестабілізації ситуації в СУАР. Це лише зайвий раз змушує робити певні висновки…


comments powered by HyperComments