Виборча шахівниця незалежної України: за досвідом парламентських кампаній

шаш

Політичне поле можна назвати своєрідною шахівницею. У класичній грі правила чітко визначені і є зрозумілою техніка, якою користуються противники.

Україна, яка у 1991 р. стала на шлях демократії, повинна була розробляти нові правила гри на своїй шахівниці. У СРСР було зрозуміло хто переможець, гра була абсолютно фіктивною, якщо не даремною.

Дуже важливим є вироблення прозорого виборчого механізму, бо від цього залежить не лиш якість влади, а подальша перспектива демократичного розвитку всього суспільства в Україні.

Внесемо термінологічної ясності. Термін «виборча система» означає порядок організації і проведення виборів до представницьких органів влади, що ґрунтується на принципах виборчого права. Тобто, це заздалегідь визначені правила гри. Але, при великому бажанні правила можна змінити, а можна і в цілому змінити гру, як це і робить український політикум останні 20 років.

Проаналізувавши зміни у вітчизняному виборчому законодавстві, можна виділити етапи еволюції виборчої системи України – шахівниці, та відповідні ігри на ній:

1) функціонування  мажоритарної виборчої системи абсолютної більшості. Депутатський корпус, що діяв до 1994 р. так і не зрозумів, як грати на шахівниці самостійно, без вказівок з Москви.

Перший в незалежній Україні виборчий закон 1993 р. був не враховував ситуації, що змінилася.Він мав відверто «антипартійний» характер, максимально ускладнивши участь партій у виборчих механізмах, наприклад, передбачав необхідність повторної реєстрації партії.

Застосування мажоритарної системи абсолютної більшості призвело до розтягнення виборчої кампанії майже до проведення наступних чергових виборів, а більш ніж 30 округів взагалі виявилися не представленими у парламенті.

Вибори 1994 р. продемонструвалинеефективність і застарілість правил їх проведення, і в результатізламали опір українських політиків, які намагалися зберегти закорінені у досвіді радянського часу традиції проведення виборів. Це свідчило про те, що нова держава і нові політичні реалії вимагають нової гри з чітко розробленими правилами.

2) запровадження змішаної виборчої системи

Відповідно, вибори 1998 та 2002 рр., пройшли за новою системою – змішаною. На виборчій шахівниці розпочалася нова гра – куточки: логічна гра на те, хто швидше переставить свої фігури на місце противника.

Виборча система різко відійшла від ідеї абсолютної більшості.Вона була покликана стимулювати розвиток партійної системи в Україні. За результатами виборів, 77% парламенту вже були членами політичних партій, тобто представництво політичних партій у Верховній Раді в порівнянні з попереднім складом парламенту зразу виросло.

Система у 1998 р. не викликала непорозумінь, і була сприйнята як справедлива. Вибори за цією системою проводилися і у 2002 р.

Але «куточки» тим і цікаві, що супротивник може ходити навколо, а виставити фігури першим на протилежний кут, ставши переможцем.

Так, за мажоритарною складовою виборів переважну кількість місць отримали формально «незалежні» кандидати, які по суті були представниками партії влади (блоку партій «За єдину Україну) – прихильниками правлячого режиму Л.Кучми, який уже проявляв суттєві риси авторитаризму. Тому основноїмети – політичного структурування самого парламенту – змішана виборча система не досягла: можна спостерігати деформацію, неузгодженість між підсумками голосування за партійними списками і «за людей».

До того ж правила гри у 2002 р. раптом знов трохи змінили, змінив кут на шахівниці: знов вдосконалення виборчого закону, що відбувалося переважно за рахунок введення додаткових бар’єрів для дрібних та маловпливових партій.

Зміни у політичній системі внаслідок подій кінця 2004 р. (прийняття закону про парламентсько-президентський устрій від 8.11.2004) закономірно призвели й до трансформації виборчої системи України та до нової гри.

3) пропорційна виборча системи із загальнонаціональними жорсткими (закритими) партійними списками.

Нова гра на шахівниці – шашки – знаєш усі правила: як ходять фігури, бачиш загрози, деякі можеш уникнути, але все ж головне – стати дамою.

Отже, результатом виборчої еволюції стало проведення у 2006 та 2007 рр. виборів до парламенту за пропорційним принципом.

До переваги треба віднести створення умов для становлення впливових і суспільно визнаних політичних партій в Україні. Зокрема, було сформовано стабільні виборчі блоки (наприклад, БЮТ, «Наша Україна»), які повторно взяли участь у виборах. Загалом зміна зумовила постійне зростання ролі партій у політичній системі.

Але пропорційні списки – це ще й данина моді: ми «чесно граємо», ми адаптували до європейських стандартів вітчизняне законодавство, в тому числі й виборче задля бажання швидше стати дамкою. Але, як відомо, дама на шахівниці може бути не одна, як з конкуруючого боку, так і у своїй команді.

4) повернення до змішаної виборчої системи

Новий президент, повернення до старих правил, згадуваннязабутої гри на місцевих виборах – змішаної виборчої системи. Хоча ні – ця гра теж нова, правила ж змінилися, порівняно з другим етапом «шахівниці»: підняття з 4% до 5% виборчого порогу для партій, заборона участі блоків та відсутність графи «проти всіх». Гра змінилася, фігури ті ж самі – шашки – граємо в «Чапаєва». Це вже навіть не логічна гра, а змагання на вправність удару. Задача – вибити(в буквальному сенсі) фігури противника з грального поля. Ще відома як гра під назвою «щелкунчик», і за принципами нагадує мініатюрний більярд.

Зміни до виборчого законодавства –явна спроба збереження чинної партійної системи«влади, що домінує», в якій доступ новим силам до парламентської діяльності обмежений, але й старі треба вибити.Ця монополія веде до ослаблення, «вимирання» політичної опозиції, підриває стимули до масової політичної участі.  Хоча події Євромайдана свідчать, що ні громадяни, ні опозиція в таку гру грати не бажають.

Дуже навряд чи, що ця гра остання. Виборча система буде еволюціонувати і далі.

Практично перед кожними виборами Верховна Рада приймає новий виборчий закон.Це абсолютно ненормально, коли закон слугує політичним інтересам.Українським політикам вигідно змінювати правила гри, а іноді й саму гру, головне «зберегтись», вже й не важливо, що скажуть спостерігачі.

В Україні нагальним питанням є прийняття єдиного виборчого кодексу. Одним із його принципів має стати використання відкритих регіональних партійних списків з процедурою відкликання депутатів, що дасть змогу позбутися такого недоліку, як закритість елітних груп і спровокує членів партійних еліт проводити більш відкриту і публічну політику.

Сподіваюсь, колись на виборчій шахівниці України все ж розіграється й партія шахів за правилами ФІДЕ.

 


comments powered by HyperComments