ВІДСТАВАННЯ або де больова точка нашого економічного розвитку?

wwp

Досить часто, коли починаємо говорити про економічний та політичний розвиток України, ми наштовхуємося на це слово. Чому ми відстали в своєму економічному розвитку настільки сильно від провідних країн світу? Чи зможемо ми подолати це відставання? Коли настав той переломний час, після якого відставання стало неминучим? Думаю, ці питання хвилюють кожного свідомого громадянина України.

Френсіс Фукуяма "Відставання"

Френсіс Фукуяма «Відставання»

Є різні методології дослідження цієї проблеми і водночас різні її інтерпретації.

Якщо говорити про дослідження нашого відставання, то досить корисною для цього буде книга американського суспільствознавця Френсіса Фукуями «Відставання».

Хоч мова там іде конкретно про відставання країн Латинської Америки від США, сама методологія і спосіб інтерпретації може з легкістю застосовуватися і щодо положення України.

Сьогодні ми розглянемо лише причинний аспект відставання України. А говорячи простіше: даємо питання на те, що винне в цьому і що потрібно змінити, щоб це виправити. Відставання України проявляється у першу чергу у рівні ВВП на душу населення. Для порівняння:

ВВП України на душу населення: 3 000$
США: 48 000$
Німеччини: 45 000$
Південної Кореї: 24 000$
Чехії:
21 000$
Росії: 13 000$

Саме цей показник є найбільш точним у визначенні рівня відставання нашої держави. Україна відстає у 16 разів від США (або перебуває на рівні США 1880 року, простіше кажучи). Звичайно, це не враховує якісних показників економіки, але дає досить показову картину.

Навіть від Чехії, яка також має сумне імперське та комуністичне минуле, ми теж примудрилися відстати у сім разів!

ВВП України та інших країн Європи

ВВП України та інших країн Європи

Отже, проблема відставання існує, це ми вже бачимо просто розглянувши ВВП на душу населення (а існують ще й інші аспекти!). Який спосіб інтерпретації цієї проблеми запропонував Фукуяма?

Почнемо з того, що досить часто автори намагаються віднайти причини відсталості розвитку у географії чи культурі країни. Любителі геополітики зводять причини успішного чи неуспішного економічного розвитку до географічного розташування. На їхню думку, від географії країни залежить її благополуччя. У першу чергу іде мова про клімат, більш сприятливий для розвитку промисловості чи сільського господарства.

Ця стратегія є помилковою для пояснення причин відставання будь-якої країни. Так, географія здійснює певний вплив на економіку країни, на її спеціалізацію тощо, проте цей вплив не є вирішальним. Концепція географічного детермінізму досить слабка, адже не географія зв’язує воєдино комплекс певних позитивних чи негативних чинників розвитку країни, а навпаки інші чинники роблять географію країни несприятливою чи сприятливою для економічного розвитку. Географія стабільна, вона фактично незмінна (нема сенсу враховувати кліматичні чи тектонічні зміни, що тривають тисячі чи мільйони років). В Іспанії географія завжди була такою, але чомусь у XVI столітті вона була сприятливою для її успішного розвитку, а у XIX столітті — ні. Це сталося не через географічні причини, а через комплекс причин інакшого характеру. Географія відіграє важливу роль у розвитку держави, але її можна «приборкати» і змусити працювати на благо будь-якої країни.

Ще один із популярних способів інтерпретації — культурний детермінізм. Особливу популярність він отримав після вже згадуваного в одному із наших матеріалів виходу праці Макса Вебера «Протестантська етика і дух капіталізму». Вебер шукав у проблемі успішного/неуспішного економічного розвитку пояснення на ґрунті релігії та культури. З того часу окремі аналітики і їх послідовники схильні розділяти культури країн на два умовні типи у зв’язку з рівнем їх економічного розвитку: на «здібних» до господарювання і «нездібних».

Безумовно, культура важлива для всіх сфер людського життя, у тому числі і для економіки, але вона не грає у ній ключової ролі і не дає відповіді на питання полярно різних рівнів економічного розвитку країн. Спростування культурного детермінізму доволі схоже на спростування детермінізму географічного: культура у народів фактично не змінювалась (у певний часовий проміжок), а економіка натомість зазнавала небачених трансформацій. Яскравим прикладом для цього аргументу є Китай протягом 1980-х і по наш час. У порівнянні з тими ж 1940-1970-тими у Китаї не сталося фактично ніякого культурного зрушення. Отже, це культура була підлаштована під успішний економічний розвиток, а не навпаки.

Що ж тоді є вирішальним чинником у питанні успішного/неуспішного економічного розвитку? І що водночас є причиною економічного відставання України, якщо цими винуватцями не є наші географія і культура?

Фукуяма дає досить точну відповідь: інститути, соціальні та політичні (у першу чергу).

Інститути — це дещо більше, ніж нам здається на перший погляд. Вони можуть навіть не мати свого матеріального втілення (як, наприклад, влада має своїм втіленням певні органи влади) — такі як громадська думка (теж по суті є інститутом) тощо. Соціальний інститут — організована система зв’язків та соціальних норм, що виконують завдання задоволення основних потреб суспільства. Вони всеохопні.

Спосіб організації влади та суспільства, який фактично і ґрунтується на існуванні і функціонуванні політичних і соціальних інститутів відіграє ключову роль в економічному розвитку.

Фукуяма це підтверджує на прикладі порівняння статистичних даних щодо ефективності функціонування інститутів у Латинській Америці та США. Аналізувались дані щодо правових інститутів, систем поділу влади, виборчих систем, освітніх систем (у першу чергу їх ефективності), частоти і легітимності змін влади, громадської думки і т.д. (конкретні дані шукайте в його книзі).

На основі цього було зроблено висновок, що подібне відставання пояснюється саме якістю наявних інститутів усередині держави. Отже, недолугі політичні чи соціальні інститути проектуються в недолугий економічний розвиток.

Що це значить конкретно для України?

Для успішного економічного розвитку нам необхідна масштабна трансформація існуючих інститутів держави та суспільства, вони мають бути адекватними культурі та географії нашої країни. Провідні уми нашої країни мають розробити комплекс масштабних реформ, як і допоможуть вийти Україні на якісно новий рівень. Отже, простіше кажучи, реформувати необхідно самі основи нашого ладу.

Більше того: ми маємо побудувати власну систему успішного поступального розвитку, адже нам потрібно не просто досягти темпів зростання провідних держав світу, а і обігнати ці темпи, адже інакше відставання буде збережено, воно просто зафіксується в одній точці.

Нові покоління українців, скоріш за все, і будуть змушені взятися за цю трансформацію інститутів, інакше може бути вже занадто пізно…


comments powered by HyperComments