Воювати чи ні? Ось в чому для КНР питання. Або спроба аналізу сучасної геостратегії КНР на прикладі статті «Шість війн, в яких Китай має брати участь у наступні 50 років»

Поэтому самая лучшая война — разбить замыслы противника; на следующем месте — разбить его союзы; на следующем месте — разбить его войска. Самое худшее — осаждать крепости.
Сунь-цзы
Все на войне очень просто, но эта простота представляет трудности. Последние, накопляясь, вызывают такое трение, о котором человек, не видавший войны, не может иметь правильного понятия.
Карл фон Клаузевиц
Замість вступуОдним із цікавих текстів, що з’явився у 2013 році стала стаття під назвою «Шість війн, в яких Китай має брати участь у наступні 50 років», що була опублікована у проурядовій газеті Wenweipo[1],[2]. Поява таких ось публікацій є знаковою і відображає перш за все дискусію, яка відбувається у КНР щодо майбутньої геостратегії.Великі дебати щодо геостратегії КНРВласне основи сучасної геостратегії КНР були закладені реформатором Ден Сяопіном у так званій «формулі 28 ієрогліфів». Її суть була у тому, що Піднебесна має keep low profile on international arena – тобто уникати лідируючої ролі, не вв’язуватися у прямі конфлікти, накопичувати і не показувати свою справжню потугу[3]. Метою такої стратегії було створення сприятливих умов задля реалізації «політики чотирьох модернізацій», яка мала забезпечити не лише підйом КНР, але і в першу чергу створити основу легітимності КПК через економічні успіхи для подальшого перебування при владі.Однак одне питання залишилося відкритим – як довго офіційний Пекін має слідувати цій геостратегії? Адже збільшення можливостей(у першу чергу економічних) рано чи пізно спровокує спокусу змінити Status Quo на свою користь. Так власне і сталося, адже відсутність у наступних лідерів КНР такого авторитету, який мав Ден Сяопін, означає і неможливість нав’язати іншим своє бачення дійсності. Тому то і протягом 2000-них років у КНР розгорнулася активна дискусія щодо того, якою має бути нова геостратегія[4]. Однак єдиної лінії так і не було вироблено. При цьому постійно зростала вага фракції тих, хто вимагав посилення ролі КНР як гравця на міжнародній арені. Особливо вони стали активним після світової кризи 2007-2008 років. Тоді адвокати більш активного Китаю вирішили, що роль і місце США на світовій арені починає зменшуватися, зважаючи на кризу їх моделі соціально-економічної розвитку(так званого «Вашингтонського консенсусу»). Як гарно відмітив Генрі Кіссінджер у своїй книзі «On China» саме тоді активно у КНР почали з’являтися і обговорюватися саме книги такого змісту – «China Is Unhappy: The Great Era, the Grand Goal, and Our Internal Anxieties and External Challenges» (2009) та «China Dream: Great Power Thinking and Strategic Posture in the Post-American Era» (2010)[5]. Зрозуміло, що на офіційному рівні КНР продовжуватиме декларувати концепцію «мирного зростання»(peaceful rise)[6]. Однак як гарно відзначив автор концепції «наступального реалізму» Джон Міршаймер, професор Чиказького університету, − про можливу майбутню поведінку країни треба судити не по намірам, які вона декларує, а по можливостям які вона має[7]. Адже якщо перше завжди може змінюватися і переглядатися, то друге є більш стабільною величиною, що є просто необхідною річчю для об’єктивного аналізу. Зрозуміло, що можливості КНР постійно зростають – уже на сьогодні у них другий оборонний бюджет у світі і темпи його приросту є найбільш динамічними.Зрозуміло, що поява статті під назвою «Шість війн, в яких Китай має брати участь у наступні 50 років» є лише продовженням дискусії, яку ніхто не припиняв у КНР. Хоча з іншого боку не можна не констатувати, що такі публікації є доволі тривожними. Адже вони посилюватимуть у Вашингтоні підозрілість щодо істинних намірів офіційного Пекіну. Це у свою чергу врешті решт може призвести до того, що відносини між США і КНР потраплять у так звану «пастку Фукідіда» («Thucydides Trap»)[8]. Тобто сукупність взаємної недовіри і страху один перед одним лише посилюватиме шанс конфронтації у АТР.Усе на війні дуже просто…(с) Тепер хотілося б перейти до самого аналізу статті. Перш за все географія майбутнього конфлікту, як вона подається у статті, є доволі знаковою – фактично мова іде про майбутнє можливе! повернення тих територій, які Китай втратив під час так званого «століття приниження»(«century of humiliation»). Власне мотив щодо колишнього приниження КНР і необхідності розрахуватися із кривдниками культивується самою китайською владою[9]. Тому нічого дивного, що і автор статті обрав саме таку географію конфлікту.Однак при цьому слід відзначити, що автор усе ж таки написанням подібних статей робить для геостратегії КНР ведмежу послугу. А використання типової лінійної логіки розвитку подій(думка про те, що стратегічна ініціатива буде протягом більше 50 років в руках Китаю), а також видання бажаного за дійсне(особливо щодо відносної могутності Народно-визвольної армії Китаю) можуть призвести до серйозних прорахунків у зовнішній політиці КНР. Так уже можна говорити про фальш-старт офіційного Пекіну щодо намагань бути великою державою. Протягом 2010 року КНР займала у Азії і світі конфронтаційну позицію щодо ініціатив США по низці питань[10]. Однак така політика лише допомогла Вашингтону оголосити про стратегію «Повернення до Азії»(«Pivot to Asia»), що відразу ж знайшла підтримку серед країн АТР[11].Тобто такі ось публікації щодо «майбутніх війн КНР» є скоріше контрпродуктивними. Це не лише аргумент для так званих «яструбів» у США у їх намаганні переконати інших у агресивності Піднебесної, але і палки в колеса офіційному Пекіну, що намагається виробити із офіційним Вашингтоном «концепцію відносин між великими державами нового типу»[12].Автор статті «Шість війн, в яких Китай має брати участь у наступні 50 років» робить грубу помилку, коли вважає, що США і Японія будуть просто дивитися на намагання Пекіну військовим шляхом повернути собі контроль над Тайванем. Тут, як іще у 1997 році писав Збігнєв Бжезинський, стоїть питання про престиж США і надійності гарантій, що надані іншим країнам по всьому світу у рамках різноманітних альянсів. У ситуації навколо Тайваню офіційний Вашингтон є гарантом того, що обєднання острова із материком відбудеться виключно мирним шляхом, що закріплено у трьох спільних комюніке КНР і США(1972,1979 і 1982). Є і більш прозаїчна причина того, що США будь-яким способом будуть намагатися підтримувати Status Quo у Тайванській протоці. Фактично Тайвань є переднім краєм оборони США. Так іще у 1951 році генерал Маккартур сказав: «Я вважаю, що з нашої точки зору ми фактично втратимо Тихий океан, якщо ми відмовимося чи втратимо Тайвань»[13]. В такому разі оборону США прийдеться тримати у Каліфорнії. В той же час і Пекін не може почувати себе безпечно, якщо він не встановить контролю над Тайванем. Тобто фактично і справді маємо доволі небезпечну ситуацію, коли інтереси безпеки двох країн перетинаються у певній географічній точці.
Список використаної літератури
- http://hvylya.org/analytics/geopolitics/shest-voyn-v-kotoryih-kitay-dolzhen-uchastvovat-v-sleduyushhie-50-let.html
- http://info.wenweipo.com/index.php?action-viewnews-itemid-62404
- http://svop.ru/meeting/y2013/6042/
- 4. http://www.amazon.com/China-Goes-Global-Partial-Power/dp/0199860149 (розділ 2 — «China’s global identities», ст.11-37)
- 5. http://www.amazon.com/On-China-Henry Kissinger/dp/0143121316/ref=pd_sim_b_4(розділ 18 — «The new millenium», «The Triumphalist view», ст.503-508)
- http://www.foreignaffairs.com/discussions/interviews/beijings-brand-ambassador
- http://www.amazon.com/Tragedy-Great-Politics-Updated-Edition/dp/0393349276/ref=sr_1_2?ie=UTF8&qid=1389088802&sr=8-2&keywords=tragedy+of+great+power+politics
- http://nationalinterest.org/commentary/2014-good-year-great-war-9652
- http://www.amazon.com/Never-Forget-National-Humiliation-Contemporary/dp/0231148909/ref=pd_sim_b_5
- http://www.foreignaffairs.com/articles/138211/robert-s-ross/the-problem-with-the-pivot
- http://www.foreignpolicy.com/articles/2011/10/11/americas_pacific_century
- http://russian.news.cn/china/2013-03/09/c_132220736.htm
- http://news.google.com/newspapers?nid=1129&dat=19510504&id=mLpRAAAAIBAJ&sjid=8WoDAAAAIBAJ&pg=2229,1912076
- http://www.globalsecurity.org/military/world/china/pla-v-us.htm
- http://lib.rus.ec/b/307788/read
- http://www.project-syndicate.org/commentary/richard-n—haass-on-asia-s-need-for-reconciliation-and-integration
- http://thediplomat.com/2013/08/getting-serious-an-end-to-the-russia-japan-dispute/
- http://www.stratfor.com/analysis/russia-strengthens-ties-vietnam
- http://www.stratfor.com/analysis/moscows-ties-india
- http://www.project-syndicate.org/commentary/a-strategic-alliance-for-japan-and-india-by-shinzo-abe
- http://www.stratfor.com/geopolitical-diary/chinas-dream-its-own-monroe-doctrine
- http://www.foreignpolicy.com/posts/2013/12/02/whats_the_big_question_answer_the_us_and_china#sthash.Hz8t0Y27.dpbs
- http://www.stratfor.com/weekly/explaining-south-china-sea
- http://www.foreignpolicy.com/articles/2011/08/15/the_south_china_sea_is_the_future_of_conflict#sthash.dRcXKZgu.dpbs
- http://nationalinterest.org/commentary/countering-china’s-a2-ad-challenge-9099?page=1
- http://www.globaltimes.cn/content/833900.shtml#.Usv_k0ckQnI
- http://www.scmp.com/news/china/article/1379044/japan-and-south-korea-hold-joint-sea-drill-china-air-defence-zone
- http://nationalinterest.org/commentary/japan-land-the-rising-gun-9594
- http://www.bbc.co.uk/news/world-asia-china-24649252
- http://www.worldpoliticsreview.com/articles/13332/the-realist-prism-u-s-must-be-prepared-for-change-in-global-partnerships
comments powered by HyperComments