Вплив інформації на людську підсвідомість. Зомбування

Вплив інформацію на людей та людську підсвідомість

Ми живемо в інформаційному суспільстві, де ключову роль відіграє інформація. Не дарма Натан Ротшильд казав: «Той, хто володіє інформацією – володіє світом». Нині це твердження є найбільш актуальним, адже кращого стратегічного ресурсу для досягнення власних цілей назвати складно, хоч і сперечатись з цього приводу можна безперестанку. Інформацію використають з різними цілями. Одна з них – це вплив за її допомогою.
Існує багато різновидів методу ведення інформаційно-психологічної війни та соціального впливу. Обробка підсвідомості людини або групи людей за допомогою навіювання чи спеціальних технічних засобів і прийомів, завдяки яким вони програмуються на беззастережне підпорядкування будь-чиїм наказам, на вчинення будь-яких дій, або на сприйняття якогось навіювання політичної, філософської чи релігійної доктрини. За допомогою них ми купуємо не потрібні нам товари, йдемо і підтримуємо на мітингах можливо не тих, кого варто було б підтримати, приймаємо карколомні рішення, які вирішують долю зовсім не на краще не лише для нашої сім’ї, а й для країни загалом.
Ми звикли, що ЗМІ використовують як засіб, де можна застосувати теорію «промивання мізків», але знаючи про це, все ж потрапляємо під їхній вплив. ЗМІ працюють зовсім не з переконанням, а з навіюванням, що становить ключову загрозу для нашої підсвідомості.

Якщо зачепити теорію «промивання мізків», то постає питання чи й справді це теорія, адже Американська психологічна асоціація визнала її не доведеною, отже на звання теорії вона претендувати не може, радше може виступати у ролі гіпотези.
Короткий екскурс в історію. У 1983 році Американська психологічна асоціація запросила психолога Маргарет Сінгер, одну з провідних прихильниць теорій примусового переконання, очолити спеціальну Комісію з питань обману і непрямого методу переконання і управління (DIMPAC ) для дослідження: чи грає «промивання мізків» або «примусове переконання» вагому роль у вербуванні різноманітними суспільно-політичними рухами своїх нових прихильників. Перш, ніж спецкомісія запропонувала заключну доповідь, 10 лютого 1987 АПА представила своє експертне резюме. Резюме заявляло: «Методологія докторів Сінгер і Бенсон була відкинута науковим співтовариством», висунуті Сінгер гіпотези «були дещо більше, ніж просто некомпетентною спекуляцією, заснованою на перекручених даних, а теорія примусового переконання – це нічого не значуща наукова концепція».
Резюме характеризувало теорію промивання мізків як не доведену з наукової точки зору. У ньому також пропонувалася гіпотеза: методи вербування культу могли виявитися примусовими для деяких підгруп, в той час як відносно інших підгруп примус міг не використовуватися . 24 березня 1987 АПА подала запит, щоб відкликати свій підпис з цього резюме, вирішивши, що їх висновок був передчасним. Однак експертне резюме було збережено, тому що лише АПА відкликала свій підпис з усіх тих, хто підписалися. Серед них залишалися вчені Джефрі Хедден, Ейлін Баркер, Девід Бромлі і Джон Гордон Мелтон. Коли звіт DIMPAC нарешті з’явився, Рада АПА з соціальної та етичної відповідальності за психологію (BSERP) 11 травня 1987 відхилила його через «відсутність наукової строгості і неупередженого критичного підходу, необхідного для санкції АПА». Рада порахувала, «що в наявності немає достатньо інформації, щоб визначитися з позицією з приводу даного питання». Згодом Сінгер визнала, що відхилення звіту з боку АПА було запереченням наукової обґрунтованості теорії «примусового переконання».
Влив інформації на людей та їх діяльність
Десятки науково-дослідних центрів, особливо у США, розробляють теорію і практику так званого зомбування людей. Основна мета даних практик полягає у створенні слухняної, пасивної людини. Вони мають за мету перетворити народ у масу ,створивши з нього легко керовану спільноту.

Засоби масової інформації стали найпотужнішою політичною та ідеологічною зброєю за допомогою якої у народу можуть стерти історичну пам’ять, натомість запропонують щось, типу американської жуйки, зробивши усе так, що народ на це погодиться, ще й буде задоволений.
Телебачення та Інтернет (а раніше і радіо, особливо у СРСР) породили свого роду інформаційну наркоманію. Згадуючи про СРСР варто зазначити, що за допомогою ЗМІ (газети, журнали, радіо) велась наполеглива спроба за рік-два перебудувати тип мислення більш, ніж дев’яноста відсотків населення країни.

Інформаційна наркоманія поширена і нині. Досить підрахувати кількість інформації, яку ми щодня опрацьовуємо, переглядаючи новини в Інтернеті, читаючи газету чи журнал по дорозі додому, дивлячись телевізор за сніданком чи за вечерею, то можна з упевненістю твердити, що ми інформаційні наркомани, які вже не можуть без дози новини чи корисної статті і дня прожити.

Щодня, сідаючи за телевізор, з метою розслабитися і відпочити, ми з вами навіть не підозрюємо, що в той час, коли дивимося фільм, сміємося над чиїмись жартами, насолоджуємося появою на екрані улюблених акторів, співчуваємо героям ток- шоу і вгадуємо каверзні питання в інтелектуальних шоу, нас зомбують за допомогою сучасних технологій і новинок технічного прогресу, вселяючи нам правильні думки і зручні сценарії поведінки. І немає ніякої гарантії, що, подивившись перед сном улюблену комедію, ми не відкриємо балкон і не зробимо крок на зустріч смерті – це за гіршим сценарієм, а за більш оптимістичним – просто витратимо гроші чи власний голос зовсім не на те, на що хотіли б насправді.

Цікаво, що не лише кандидати та доктори психологічних наук, а й звичайні люди вважають, що вулицями ходять справжні зомбі, якщо не кожен другий, то кожен третій. Зомбування – це вплив на підсвідомість, підпорядкування людини своїй волі, тобто застосування маніпулятивних методів з метою змінити мислення, поведінку, вірування, емоції або процес прийняття рішень людини, не зважаючи на його волю чи бажання.

Практично будь-який журналіст – це інтуїтивний зомбіст , якщо можна так сказати. Така у них вже професія: вселяти читачеві істину, якою б вона не була. Чим більш журналіст є дивакуватішим, тим він більш талановитий; він тонко відчуває, як краще впливати на співрозмовника та свого читача.

Десь з 30- х років, з моменту винаходу звукового кінематографу і телебачення, можна вважати, що пішло масове зомбування . У цей час в Америці в якості експерименту в кінотеатрах демонструвалися фільми, в які між художніх кадрів були вмонтовані кадри з рекламою товарів. Діяла така реклама дуже ефективно. Винахідником методу був виданий патент James Vicary, але ці експерименти відразу ж заборонили, оскільки визнали вплив на психіку людей злочинним.
Це так званий ефект 25 кадру. Але сам James Vicary хоч і говорив, що цей кадр має вплив на людську психіку, все ж визнав у декількох інтерв’ю, що наявність психологічного впливу на людей була ним же і сфабрикована, шкоди чи впливу воно не має, хоча ряд країн методику сублімінальної реклами заборонив.

Все ж можемо відслідкувати чи справді це так. Нам відомо, що у секунді 24 кадри. Під час монтажу підклеюється 25-ий кадр з інформацією, яку очі побачити не встигають, але мозок спроможний її зафіксувати на підсвідомому рівні і видати як власну думку людини у майбутньому.

25- й кадр можна використовувати тільки в кіно, на кіноплівці, а от у телебаченні є інші методи з подібними хитрощами. В пошуках інформації з приводу цього не погребуємо пошуковою системою в Інтрернеті і спробуємо віднайти приклад.

На одному з російських каналів знімали програму Сергія Доренка. Її записали, обробили в комп’ютері і що побачили: йде відеоряд Лужкова – глядачі бачать Юрія Михайловича, який жваво розмовляє. Якщо ж сюжет розбити на кадри, то виявляється, що поруч з головою мера Москви проступають якісь плями: в одному кадрі – одна, а в наступному – інша. Якщо ці плями накласти одна на одну, то виходить обличчя дитини, що плаче. Під час перегляду сюжету мозок фіксує ці плями і сам складає в образ. Асоціація не дуже приємна, особливо для сентиментальних людей. В результаті наявний певний психологічний вплив за допомогою «дитини» до того ж, яка ще й «плаче», тобто вплив на психіку колосальний. Кого може залишити байдужим не просто невдоволена дитина, а та, яка плаче?
Інший же російський політик Примаков , в тій же програмі виявився взагалі в купі фекалій. Ось така передвиборна гонка виходить. Якось ходили чутки, що і Віктор Ющенко у недалекому 2004 році використовував різноманітні методи психологічного впливу у своїй політичній агітації, подібні до вищезгаданих, які потім заборонили транслювати на телебаченні.
3762_900
Але так званий вплив можемо зустріти не лише у політичній гонці за пост мера чи президента, а й у звичайному кліпі якогось музичного виконавця чи групи. Важливо тільки, щоб кліпмейкер був якісним і ти не шкодував йому коштів. Досить часто можна спостерігати текстову рекламу самих співаків. Текст – це прямий вплив , однозначне і конкретне, адже образ, часом, може спрацювати невірно. Доволі часто наші та зарубіжні виконавці, замовляючи кліп, просять кліпмейкера вставити таку рекламу. У цьому і весь секрет, що абсолютно безголоса співачка з кінською фізіономією, не встигнувши з’явитися на екрані, відразу стає популярною. А по закінченню ефірів, співачку відразу забувають. Але упевнений, що не у всіх виконавців вистачає грошей на таке задоволення. Думаю, що декількахвилинний ролик потягне на декількатисячний гонорар у доларах, якщо зважати на те, що технологія виробництва даного ролика дуже складна, а комп’ютер, який ладен це зробити коштує мільйони. Цікаво, а чи можуть бути такі комп’ютери у наших спецслужб для впливу на нас, громадян? Залишимо це питання для роздумів.

Цікаво, що звукове зомбування – це взагалі страшно! Тобою зможе керувати будь-хто за допомогою телефону, радіо, телебачення чи відео, яке ти переглядаєш в Інтернеті. Існує апарат, який, записуючи якесь звернення, обробляє його і видає з чистотою нижче 16 герц. Це чистота, яку вухо не чує, зате дуже добре сприймає мозок. Можна слухати радіо, де паралельно з піснею звучатиме заклик: «Іди на мітинг!» . Мозок цю інформацію зрозуміє і ймовірність того, що Ви підете на барикади є дуже високою.

Технічні методи це добре, але не від бабусь і матусь, а й на власному досвіді ми пересвідчились із тим, що зомбування чи гіпноз застосовують по відношення до нас – просто неба. Так звані циганки чи просто якісь лохотронщики. Діємо за таким сценарієм: вони підішли, поговорили з тобою, ти втратив голову, як результат – віддав свої гроші. У науково-публіцистичній літературі я надибав на термін «нейролінгвістичне програмування». Цьому «мистецтву» можна легко навчитись, навіть в Україні! Хоча, не виняток, що цигани діють просто інтуїтивно, так як і лохотронщики, а сюди можна додати ще й ловеласів та звичайних вуличних шахраїв.

Але яка ж цікава техніка! Можемо попрактикуватись, використовуючи таку інструкцію: по-перше, при такому способі важливо насамперед встановити контакт з клієнтом (зачепити його поглядом , почати розмову); потім вловити, які слова викликають у співрозмовника інтерес і розвивати розмову навколо цієї теми, а вже переходячи до третього етапу можна акцентуватися на якихось словах, які в ході бесіди в голові у клієнта складуться у певну команду і спонукатимуть до дії, яка вигідна, власне, нам.

Наприклад , я можу розповідати про зомбування , а попутно вкладати Вам у підсвідомість фразу: мені подобається ця дівчина, я хочу з нею провести вечір. І Ви самі не помітите як прийдете до цієї думки. До речі цим методом користуються не тільки цигани , а й більш популярні люди, вселяючи нам з екранів та трибун свої інтереси.

Зомбування чатує на нас на кожному кроці, а чи можна від нього якось захиститись? Чи є якісь методи захисту? Звичайно, що як вихід є з будь-якої ситуації, так і методи захисту від зомбування теж наявні. Якщо ти знаєш, що тебе зомбують, то ти не потрапиш на вудку. Бінго! Але ж кожен випадок є особливим і знати про це просто неможливо, тож варто обережно ставитись до телебачення та незнайомих зустрічних просто неба, постійно бути напоготові. У такому разі, під час перегляду ток- шоу, треба сидіти і говорити собі: це все дурниця , неправда, це геніальна задумка редактора, який усе вигадав, а я не піддамся, ви не доб’єтеся від мене жалості і я не перерахую грошей на ваш благодійний рахунок на користь голодних дітей Київщини, адже їх немає (так мені підказує здоровий глузд).

Але з такою позицію ми можемо прийти до того, що станемо останніми циніками. Все ж варто залишитись людиною, не треба ставати бездушною машиною, просто не варто розвішувати вуха і вірити у все підряд. Варто бути напоготові і все!

Варто пам’ятати, що у розслабленому, особливо у стані напівдрімоти, медитації, наркотичного сп’яніння нам легко щось втовкмачити у наші світлі голови. До речі в такий розслаблений стан легко можна ввести людину не тільки за допомогою спокійної музики або монотонного голосу, досить погладити його потилицю, ближче до шиї. До прикладу, так можна заспокоїти дитину, що плаче.

А кращий захист від зомбування – стан пофігізму. Насправді, щоб людину загіпнотизувати, необхідно, щоб він до цього був готовий, сам цього хотів і не пручався . Зазвичай, ми знаходимося в стані «прийому інформації» і легко підхоплюємо «вірус зомбі», тож варто увімкнути критичне сприйняття інформації та певний вищезгаданий пофігізм.

Отже, за допомогою інформаційного впливу на людську підсвідомість, можна з легкістю керувати як людиною, так і групою людей. Вчені постійно працюють над різноманітними теоріями не лише для того, щоб товар купувався чи не купувався, а для того, щоб запобігти якомусь масовому заворушенню чи навпаки створити його. Використання різноманітного технічного оснащення всіляко їм у цьому допомагає.

Але поряд з науковцями на умінні психологічно впливати на соціум прагнуть здобути наживи і шахраї. Тож нам залишається лишень постійно бути на сторожі і дбати про те інформаційне поле, яке нас оточує і критично сприймати тих, хто його монтує.

 

 


comments powered by HyperComments