Як повторюється історія: катастрофи і великі конфлікти сучасності

боїнг

Сьогоднішня трагедія на Донбасі вже встигла викликати величезний резонанс у світі. Особливо багато коментарів щодо збитого терористами малайзійського «Боїнгу» можна знайти у «Фейсбуці». Головна думка щодо цієї події – катастрофа має вплинути на Європу у її позиції щодо війни в Україні. Водночас із цим у мережі вже кишить багато порівнянь цієї події за значенням із подіями давнини. «Нова Лузитанія, нове Сараєво, 11 вересня» і тому подібне – ось такі епітети пишуть у своїх коментарях користувачі «Фейсбуку».  Досить важко передбачити, які наслідки матиме цей терористичний акт у цій війні і чи зміниться у зв`язку з ним «глибока стурбованість Європи» щодо ситуації в Україні. Думаю, пацифізм Європи знову візьме гору, проте на хоча б матеріальну військову допомогу (а не людську) спромогтися таки може. Проте це все ще прогнози, можливо, через декілька навіть годин ми отримаємо перші більш-менш серйозні підтвердження тих чи інших догадок. Але в одному всі коментатори мають правоту – в історії подібні катастрофи/терористичні акти не один раз ставали приводом для початку великої війни і майже завжди це означало серйозне загострення відносин між великими державами. 99% ймовірності, що катастрофа під Торезом призведе щонайменше до другого.  Тож я пропоную згадати такі випадки з історії. Іноді для війни достатньо було вбити одну людину, іноді – 1000, це вже залежало швидше від геополітичних факторів, ніж від самого вбивства.

Почну з найвідомішого. Думаю, всі, хто хоч трішки вчив історію в школі знають, що стало приводом для початку Першої світової. Вбивство австрійського ерцгерцога Франца Фердинанда та його дружини герцогині Софії Гогенберг сербським терористом Гаврилом Принципом 28 червня 1914 року у Сараєво за своєю відомістю, мабуть, поступається лише вбивству Кеннеді. А Франц був на той час лише спадкоємцем престолу, а вбивства таких людей у той час не було чимось рідкісним, просто так був заплетений клубок протиріч між великими державами, що вбивство призвело через місяць до спалаху Великої війни, яка пізніше ввійде в історію під назвою Перша світова війна. Цей терористичний акт сербських націоналістів є, мабуть, найулюбленішим у прихильників теорії всесвітньої змови.

А от іще один терористичний акт під час Першої світової, вже державного рівня, відбувся 7 травня 1915 року. Тоді німецькі підводники торпедували лайнер «Лузитанія», що курсував за маршрутом Нью-Йорк — Ліверпуль. В результаті атаки через 18 хвилин човен затонув разом із 1198 людьми на борту. На борту перебувало 128 американців. Після цієї події «глибока стурбованість» Америки війною в Європі зміниться на військове втручання США в конфлікт на боці Антанти, яке, щоправда, відбулось аж через півтора роки – все ж війна не була популярною серед населення штатів, яке підтримувало ізоляціонізм (простіше кажучи не втручання) попередніх урядів (то-то діло зараз!).

Але не завжди резонансні терористичні акти викликали таку реакцію і, як виявилося, дарма.

Ось такий випадок стався 9 жовтня 1934 року у Марселі, коли болгарський терорист Владо Черноземський убив короля Югославії Александра І Карагеоргієвича та міністра іноземних справ Франції Луї Барту (терористичний акт відомий ще під назвою операція «Тевтонський меч»). У вбивстві було звинувачено хорватських усташів, болгарських націоналістів та італійських фашистів, лише після війни встановлять причетність до цієї події нацистської Німеччини. Вбивство спричинило фурор в Європі, загострилися відносини Югославії з Італією та Угорщиною, Франції —  з Італією. Проте далі цього справа не пішла. Франція продовжила умиротворяти агресора, поки він не «умиротворив» її  у 1940-му, а з Югославією трапиться теж саме вже через рік.

Під час Другої світової сторони вже не церемонилися перед початком вторгнення – подібних актів не було.

А от у час Холодної війни були випадки доволі ідентичні до того, що стався сьогодні на Донбасі. Щоправда, тоді таке відбувалося через помилки або команди літака, або апаратури, яка збивала ці літаки.

Найвідоміший випадок – збиття радянським винищувачем південнокорейського Боїнгу 1 вересня 1983 року, у результаті якого загинули 269 людей, на борту були американські громадяни. Як бачимо, росіяни мають вже багатий досвід збиття Боїнгів L Літак значно відхилився від курсу і залетів на радянську територію, за це його вирішили і збити. Інцидент (так прийнято його називати) загострив і до того непрості відносини між СРСР та США (Рейган тоді називав СРС «імперією зла» та погрожував своєю системою «Зоряних війн»), але до війни справа не дійшла – і добре.

Але американці теж у цій справі молодці – 3 липня 1988 року вони збили над Перською затокою іранський Аеробус, загинуло 306 чоловік. Літак помилково був ідентифікований як винищувач, хоча іранці стверджують, що літак було збито навмисне. Відносини це, звісно, загострило, але в цьому випадку все обійшлось цивілізовано – через Міжнародний суд Іран добився компенсації від США.

Але не завжди інциденти з літаками так просто обходилися винуватцям. 2 квітня 1986 року на борту американського авіалайнера, що летів над Грецією, відбувся вибух, у якому було звинувачено Лівію. Загинуло 5 громадян США. У відповідь США у ніч з 14 на 15 квітня провели операції «Каньйон Ельдорадо», піддавши бомбардуванню Тріполі та інші міста Лівії, під бомби потрапив навіть палац Каддафі.

Помста Лівії буде ще жахливішою і настане 21 грудня 1988 року над Локербі (Шотландія), на борту Боїнга загине 270 чоловік. Ця подія призвела до введення Радою безпеки ООН санкцій проти Лівії (ну, нам цього чекати не варто і здогадайтеся, хто їх заблокує).

Ще один відомий епізод з літаком, який призвів до військового втручання стався 27 червня 1976 року, коли палестинські бойовики захопили літак компанії «Ейр Франс» з 105-ма ізраїльтянами на борту. Як не дивно, цей терористичний акт призвів до вторгнення… в Уганду. Справа в тому, що режим Іді Аміна, який панував тоді в Уганді, активно підтримував Палестину у боротьбі з Ізраїлем, тому бойовикам було наказано направити літак в Уганду. Але Ізраїль це не налякало. Уже 4 липня ізраїльські спецпідрозділи (бл. 100 чоловік) на 4 літаках здійснять вторгнення в Уганду і в результаті операції «Шарова блискавка» визволять 102 заручники. Дійсно, вражає.

І насамкінець «найсвіжіший» приклад терористичного акту, що спричинив військове втручання – це події 11 вересня 2001 року. Уже в жовтні того року почнеться американське вторгнення у Афганістан, а самому перебуванню США там, здається, не буде кінця-краю – Аль-Каїду шукають.

Як бачимо, таки часто такі інциденти призводять до дуже серйозних наслідків, будемо сподіватися, що такими ж вони будуть і для Росії зараз.

Те, що трапилося сьогодні під Торезом – це радше знак небезпеки, яка нависла над нами, таке собі попередження для всіх. Знак того, що насправді проблема стосується не лише Донбасу, Росії та України, а і всього світу. Загиблі американці, голландці – дуже страшне свідчення цього.


comments powered by HyperComments

Oleksandr Kyrychenko
2014-07-17 22:59:33
дуже цікаво...але дивуюсь як тобі в такі трагічні моменти вдається писати вдається говорити не про саму подію, а історичні факти, які просто схожі на неї, але її самої не стосуються
Роман Кириченко
Роман Кириченко
2014-07-17 23:03:27
інстинкт історика - порівнювати, знаходити спільне і відмінне, робити паралелі