Ємен. Боротьба за святу землю

Ілія Куса - 28.12.2013
ekakaka

13 грудня 2013 року черговий ракетний удар з повітря у містечку Радда на півдні Ємену вбив 13 та поранив ще 22 чоловік. За останній тиждень це вже друга атака американського безпілотного літака по території Ємену. За різними даними загиблі були членами «Аль-Каїди», хоча деякі місцеві джерела повідомляють, що то було лише весілля, яке й поцілив безпілотник, помилково прийнявши його за «купку терористів». Один єменський політик з комітету з національної безпеки назвав ці події «трагічною помилкою». Так чи інакше, черговий повітряний удар по черговим терористам в Ємені викликав нові політичні дебати в країні. Однак цього разу урядовці були жорсткішими й завершили обговорення подій одностайним прийняттям в парламенті закону про заборону використання США безпілотних апаратів над Єменом. Рішення було важливим сигналом Білому Дому та новому єменському уряду президента Абд Раббо Мансура Хаді. Проблема американських безпілотників, які вільно літають повітряним простором ряду арабських країн, вже давно непокоїть єменську владу та місцеве населення. «Кривавою платнею за війну з тероризмом» називають мешканці країни превентивні дії США в Ємені.

Саудівська «Аль-Каїда»

Історія війни американців з терористами в Ємені  почалася ще з моменту формування «Аль-Каїди на Аравійському півострові» (АКАП) у 2009 році. Тоді її «федаїни» рішуче вирушали у священні землі Аравії з тим, щоб поширити свій вплив на весь регіон, нагадуючи про себе численними терактами. Сполучені штати виступили «місцевим шерифом» для протидії загрозі, яка, за словами президента Б. Обами «становить небезпеку національним інтересам США». Проте на початковому етапі контртерористична програма мала скорочений вигляд та не була пріоритетною у ті часи, як наприклад Афганістан чи Ірак. Сполучені штати сподівалися зберегти старий вплив, а по можливості й нав’язати нові правила гри у цій арабській країні, якій судилося стати «штаб-квартирою» для терористів Аравії. У кінці серпня 2009 року відбулася подія, яка підштовхнула США до більш рішучих дій у Ємені. У королівському палаці в Ер-Ріяді на прийомі на честь завершення священного мусульманського місяця Рамадан терорист-смертник ледь не вбив принца Мухаммеда бін Найафа – заступника міністра внутрішніх справ Саудівської Аравії та голову відповідних органів по боротьбі з тероризмом. Після цього присутність США в регіоні та безпосередньо на кордоні Саудівської Аравії та Ємену стала імперативом. В свою чергу Ер-Ріяд швидко мобілізував необхідні матеріальні та людські ресурси для допомоги єменському урядові. Анти-саудівська спрямованість «Аль-Каїди» в Ємені серйозно непокоїть, бо йде боротьба не так за території, як за ідеологію. Посилаючись на слова пророка Мухаммеда про «початок ісламського відродження у славних містах Адана та Аб’ян» фанатики з АКАП вважають своїм святим обов’язком повернення Аравії, зокрема – Мекки та Медини, до рук «істинних мусульман». Королівська сім’я Саудів аж ніяк не бажає поступатися місцем, за яке міцно тримається вже понад 80 років, навіть якщо на нього посягають ті ж мусульмани, яких вони захищають та фінансують в Сирії, Лівії та Єгипті. Не дивлячись на провал замаху на члена королівської родини у 2009 році, фанатики все ще становлять серйозну загрозу для Саудів, особливо у світлі початку масових заворушень в регіоні у 2010-2011 роках. Неконтрольоване пересування добре-озброєних та фінансованих «хлопців з автоматами» по території Аравійського півострову викликає необхідність в саудівської влади посилити контроль на кордонах. Однак в даній ситуації це виявляється трохи парадоксальним, зважаючи на тісні зв’язки Ер-Ріяду із повстанцями та ісламістами Сирії, які за їх гроші ведуть боротьбу проти уряду Б. Асада. Маючи на шиї таке «ярмо», як купка фанатиків, які мріють про все-мусульманську ісламську державу, саудівці самі загнали себе в рамки «холодної співпраці» із терористами. З одного боку, побратимська риторика Ер-Ріяду по відношенню до ісламістів придає останнім більше сил, натхнення та доларів для війни проти ворогів Саудів. З іншого боку, постійна потреба в нейтралізації агресивних фанатиків поза межами інтересів саудівців не дає розслабитися спецслужбам та прикордонникам. Наскільки довго зберігатиметься такий баланс сил? Що ж, принаймні поки в саудівців, так само як і в єменців, є спеціальний «антитерористичний щит» — американці та їх «ангели смерті».

Американці та джихад

ekakaka1

Жителі Сани спалюють макет американського безпілотного апарату на знак протесту проти авіаударів у серпні 2013 року.

Попри зростаюче напруження в Ємені, терористи ще не забули про проголошений Заходу джихад, про який час від часу вони мають нагадувати, аби не втратити свого психологічного впливу на решту світу. Одним з основних інструментів боротьби «Аль-Каїди» проти Західних демократій залишаються транснаціональні теракти, можливість здійснення яких є головним стимулом політики адміністрації Обами у Ємені. Операція з підриву авіалайнера з Детройту 25 грудня 2009 року лише підтвердила побоювання Білого Дому. Ще декілька терактів в Європі та США остаточно запевнили Вашингтон у доцільності використання програми безпілотників у повітряному просторі Ємену, давши американцям черговий привід вторгнутись на територію іншої країни. Занепокоєння загрозою, яку становлять єменські радикали підштовхнули Вашингтон й до надання фінансової допомоги уряду в Сані в їх боротьбі проти тероризму. З кожним роком ця допомога зростала, набуваючи ширших та більш конкретних рис: в країні було дислоковано американських військових радників, посилено контроль території безпілотними апаратами, залучено ЦРУ та, в деякий випадках, особовий склад армії США.

Та разом з приходом американців постали й нові проблеми. Сполучені штати не користуються популярністю у місцевого населення, яке в кращому випадку дивиться на іноземців з підозрою. Будь-які провокації дуже чутливі для відносин центральної влади в Сані та їх американських друзів з одного боку та єменських племен з іншого, які є ресурсною базою та опорою для АКАП. Отже, погіршення відносин периферії та центру є згубним не лише для місії США в Ємені, а й для репутації самого єменського уряду. Крім того, за останні роки, що налічують більше 80 повітряних ударів та майже 500 загиблих внаслідок них людей, зусилля американців були по-справжньому успішними лише двічі: ліквідація духовного лідера «Аль-Каїди» Анвара аль-Авлакі та редактора англомовного журналу АКАП «Inspire» Саміра Хана у вересні 2011 року. За таких умов місцеве населення справедливо обурюється «наглістю» США, а єменський уряд шукає шляхи заспокоїти народний гнів. Найкращим для США сьогодні було б спрямування зусиль не на сіяння паніки та масового розстрілу Ємену з повітря, а скоріше на стримування терористів в межах цієї країни. Зосередження уваги останніх виключно на внутрішній боротьбі в країні є ідеальним варіантом для нейтралізації «єменської загрози». В цьому випадку у далекій перспективі урядові війська безперечно візьмуть верх.

Ми не терористи

Ємен існує як самостійна політична одиниця лише з 1990 року. Тоді Єменська Арабська Республіка (Північний Ємен) та Єменська Народна Демократична Республіка (Південний Ємен) об’єдналися під проводом харизматичного та сильного лідера Північного Ємену Алі Абдалли Салеха. Президент одразу посилив свої позиції та заявив про себе, як про автократа, вже у 1994 році, коли силою придушив сепаратистські заворушення у Південному Ємені. У 2011 році, під час масових протестів проти Салеха та замаху на його життя, АКАП успішно маніпулювала настроями все ще ворожих до центральної влади племен на периферії: єменських зейдитів на півночі, сепаратистів на півдні та численних войовничих кочових племен в інших частинах країни. Якщо раніше ці райони не особливо відчували державного контролю над собою, то після повалення уряду Салеха там здійнялася справжня анархія. Це дозволило окремими угрупованням захопити свої шматки територій, а АКАП – посилити напади на урядові структури, військових, блокпости, нафтові установки тощо.

ekakaka2

Масові антиурядові демонстрації в Ємені. 2011 рік.

Новий уряд Абд Раббо Мансура аль-Хаді наразі все більше зосереджує увагу на боротьбу з тероризмом, однак йому все ще бракує політичної та народної підтримки для того, щоб міцно стояти на ногах. Деяка частина урядовців та військових все ще лояльні екс-президенту Салеху. Навіть ті частини, які знаходяться під командуванням офіційної Сани, повні тих, хто симпатизує ідеям ісламістів з АКАП. Внутрішньополітична боротьба, економічна криза, складні стосунки із Заходом та сусідніми країнами, гонка за легітимністю – все це не дає єменському уряду Хаді нормально функціонувати в умовах серйозної загрози національній безпеці. Таким чином, поки є США, є невеликий відсоток стабільності та можливість перепочити для Сани й набратися достатньо сил. На жаль, останні події свідчать про інше. Сполучені штати не в змозі витримати на собі тягар неоднорідного, корумпованого та гнилого з середини єменського уряду, й тим самим самі погіршують ситуацію, втрачаючи легітимність в очах місцевих мешканців. Невизначеність у відносинах між Вашингтоном та Саною, так яскраво продемонстрованою єменським парламентом 13 грудня, є драматичним уособленням моменту сили «Аль-Каїди» в регіоні.

Що лишається?

Нейтралізація ісламської опозиції, представленої АКАП – першочергова умова нормального існування Ємену як держави. Сьогодні АКАП є доволі потужною силою, яка через пару років буде спроможна кинути виклик центральній владі, спричинивши масштабну війну в країні. Фрагментарність політичних кіл в Ємені унеможливлює забезпечення національної безпеки та породжує нові проблеми, аніж рішення. Уряду як ніколи необхідно знайти опору, яка може підперти його в часи кризи. Навряд чи військові, особливо ті зі старої гвардії Салеха, будуть до кінця захищати крихкий, малодосвідчений та не міцний уряд Хаді. Особливого спротиву не буде й серед значної частини населення через його різноманіття поглядів та поліетнічність самої країни. Сепаратисти півдня тільки й чекають моменту, який надасть їм шанс вирватись з-під державного контролю. Терористи, які користуються популярністю у племен сходу та півдня, згодом матимуть змогу кинути виклик центральній владі, що мобілізує значну частину їх прихильників. Хаос, який може виникнути внаслідок загострення протистояння може справити вплив й на північні райони єменських зейдитів, які й собі спробують «урвати куш». В таких умовах, єменський уряд має перестати грати у «заробляння балів» та зосередитися на боротьбі з внутрішніми загрозами, при цьому співпрацюючи із зовнішніми силами, наголошуючи на наявність спільного для всіх ворога. Саудівська Аравія є цінним фінансовим партнером. АКАП має чимало способів для дестабілізації саудівського режиму – провокації на кордонах, особливо у районах розселення зейдитів, роздмухування внутрішньо релігійного конфлікту між шиїтами та сунітами, атаки на саудівську нафтову інфраструктуру тощо. Для саудівців втратити Ємен означатиме мати за пазухою терориста з вибухівкою. Навряд чи капітал Ер-Ріяду допоможе у разі встановлення АКАП власного емірату в Ємені, що, на їх погляд, є першим кроком до «звільнення» мусульман. Адже другим кроком є якраз «паломництво» у святі землі Аравії, що безперечно становитиме пряму загрозу саудівському режимові. Відсутність точок дотику із Сполученими штатами ставить Ємен у важке становище. Уряд Хаді, піддаючись тиску з боку населення через непопулярні дії американців проти терористів, здає назад у політиці спільних інтересів із США. «Набираючи бали», А. Хаді лишається без суттєвої підтримки, сам на сам із купою озброєних та досвідчених фанатиків. Таким чином, Ємен знаходиться на грані того, щоб називатись «failed state», і кожний крок єменського уряду робитиме вагомий внесок у майбутнє Ємену.

 

Використана література:

1)      http://www.foreignpolicy.com/articles/2013/10/21/this_is_not_how_a_protection_racket_is_supposed_to_work#sthash.TceaJhro.6FkN6vnn.dpbs

2)      http://mideastafrica.foreignpolicy.com/posts/2013/12/13/apparent_us_drone_strike_hits_wedding_convoy_in_yemen#sthash.OW6w3rFp.qWNfx19o.dpbs

3)      http://www.aljazeera.net/programs/pages/83ab380b-67f6-4714-87f4-151651214fea

4)      http://www.huffingtonpost.com/tag/yemen-drones

5)      http://www.bbc.co.uk/news/world-us-canada-24618701


comments powered by HyperComments