Євромайдан, або «буря з соцмережі»

ліх

Соціальні мережі останнім часом все глибше інтегруються у всі сфери нашого життя. І якщо в Америці за їх допомогою вже проводять вибори, то в Україні вони поступово стають інструментом громадянського суспільства, за допомогою якого можна швидко і ефективно мобілізувати населення з усіх куточків країни. Правильно складене повідомлення, яке провокує емоції в людини чи містить примітивні маніпуляції-ультиматуми, може швидко перетворитись на вірус, який інфікує величезні маси людей.

Коли 21 листопада Віктор Янукович не підписав угоду про асоціацію з ЄС, в українців зникла остання надія на європейське майбутнє. Їх заполонило розчарування, відчай і навіть злість. Чаша терпіння населення по відношенню до влади переповнилась, і потрібно було тільки подмухати, щоб розпалити полум’я загальнонародного незадоволення.

Призупинення Януковичем євроінтеграції було передбачуваним сценарієм розвитку подій, тому лідери опозиційних партій, ймовірно, наперед готувались до організації мітингу, спираючись на технології, які використовувались під час Помаранчевої революції.

Слід зазначити, однак, що існує як мінімум дві суттєві відмінності між Євромайданом та Помаранчевою революцією: по-перше, опозиція не має єдиного лідера; по-друге,  за часів Помаранчевої революції соцмережі тільки починали з’являтися, а доступ до Інтернету мав тільки кожний десятий житель України, тоді як сьогодні – кожний другий.

Доки опозиціонери вирішували, як реагувати на результати Вільнюського саміту, в соціальних мережах вже зароджувався народний рух. Згідно українських ЗМІ, Євромайдан у Києві розпочався із запису у Facebook відомого журналіста і критика влади Мустафи Найєма. У вечір 21 листопада на Майдані Незалежності зібралось близько 200 людей. Сьогодні їх кількість зросла у 1000 разів.

Євромайдан широко представлений у соцмережах. Наразі налічується близько 1200 тематичних спільнот Вконтакте. Найбільша з них називається «Українська революція | Євромайдан» і має 140 тисяч послідовників. 160 тисяч послідовників є у спільноти «ЄвроМайдан – EuroMaydan» у Facebook, 20 тисяч – у твіттера @EuroMaydan. Кількість користувачів у соцмережах, які підримують Євромайдан, приблизно дорівнює кількості людей на центральній площі Києва, що наштовхує на певні висновки.

Таким чином, акція протесту була ініційована громадськістю досить оперативно за допомогою соціальних мереж, і лідери опозиції (Яценюк, Кличко, Тягнибок) втратили шанс на першість і лідерство. Окрім того, будь-яка спроба опозиційних партій «пропіаритись» серед протестуючих мас сприймається негативно: для Євромайдану принциповим  є використання прапорів тільки України і ЄС.

Аналізуючи події Євромайдану, не можна не оминути питання: за що боремось? Спочатку люди зібрались, щоб показати свою прихильність до євроінтеграції. Однак 30 листопада, коли підзвітні владі спецвійська насильницькими методами розігнали мітингуючих,  народ усвідомив, що першочерговим завданням Євромайдану є зміна влади. Українці виступають проти Януковича і його злочинного уряду,  сподіваючись на допомогу Європи у подоланні корупції та забезпеченні захисту прав людини. Прагнення українського народу підтримують європейці та американці, по всьому світу проходять акції на знак солідарності, що лише підсилює патріотизм українців.

Що ж робить в цей час Янукович? Своїми почерговими візитами та переговорами то з Росією, то з ЄС, він лиш підтверджує думку про те, що наразі проводяться торги за Україну, і Янукович прагне зірвати якнайбільший куш. Така поведінка різко критикується представниками ЄС, адже, не виконуючи основні вимоги до підписання угоди про асоціацію, Президент України ще й хоче нав’язати ЄС свої умови і нажитися на цьому.

Станом на сьогодні важко вгадати, чим все закінчиться. Володимир Фесенко, політичний аналітик, бачить три можливі сценарії розвитку подій: мирне завершення протесту в зв’язку із святами; застосування владою сили для розгону протестуючих мас; компроміс між Януковичем і населенням шляхом звільнення Прем’єр-міністра і формування нейтрального уряду технократів. Окрім того, існує ймовірність дострокових президентських виборів – такий хід подій підтримує Захід. В будь-якому випадку, будемо сподіватись, що українці вистоять «разом і до кінця», і врешті-решт Україна позбудеться негативної комуністичної спадщини!


comments powered by HyperComments