Євромайдан: ми таки можемо?

preview_1be74e4464db04e172a92e16303d4b79

За ці декілька днів я не раз збирався сісти та написати великий матеріал про події, які зараз відбуваються і які відбулися 9 років тому, проте кожного разу я боявся, що мої висновки можуть виявитися поспішними, а від цього неточними, так як події розвиваються доволі швидко і непередбачувано. Останні дні і ночі я нервово переглядаю останні оновлення в Facebook. І кожного разу нові враження.

Ще 21-го числа я хотів написати до 9 річниці помаранчевої революції, написати свою думку щодо того як і чому це сталося і як я бачу цю подію зараз, проте одна ніч кардинально змінила все. 21 листопада ми почали євромайданити.

У своєму матеріалі про помаранчеву революцію я хотів згадати за так звану теорію циклів, у цьому випадку революційних чи протестних циклів. І диво: новий цикл настав!

Ті самі 25 тисяч, які нарахувала наша міліція

Ті самі 25 тисяч, які нарахувала наша міліція

Народ таки вийшов. І якщо у перші дні (21-23 листопада) його було не так багато, то 24-го, як би там не рахувала наша міліція, було близько 150 тисяч чоловік.

Досить важко зараз давати обдумані коментарі щодо цих подій, адже я, як і всі, хто там був присутній, весь у полоні емоцій. Очевидно, що це не єдина причина того, аби не намагатися давати зараз об’єктивну оцінку подіям останніх днів. Доля цього Майдану вирішуватиметься вже наступними днями. А поки трохи вражень.

Початок.

21 листопада почався наш народний рух за європейську Україну. Уже в ту ніч багато моїх знайомих поїхали на Майдан, а ще більше заявили про своє скоре приєднання до протестів.

22-23 листопада ми протестували. Не надто масштабно, проте з душею, без політики.

24 листопада сталося те, на що ми довго чекали: масовий народний рух (хоча не будемо заперечувати могутнє стимулювання опозиції).

Учора, коли я прибув на станцію метро Площа Льва Толстого я був приємно здивований незвичною картиною: більшість людей на станції збиралися на вихід з неї, а не на перехід на іншу гілку метро.

Піднявшись наверх, я побачив масу людей із національною та європейською символікою: це був лише початок.

 

Нова революція?

Мушу сказати, що дуже приємно, що це був акт самовираження українського населення, акт вияву його волі, а не проплачений мітинг, та і проплатити скільки людей — марна справа. Було помітно, що люди йшли не тому, що їх хтось вигнав, а тому, що свідомість їх кликала на майдан.

Можливо, мої оцінки зараз виглядають надто заангажовано, проте я собі і не ставлю за мету здійснювати аналітику останніх подій, я пишу як звичайний учасник події.

Кількість людей, які були на мітингу просто вражає, захоплює і піднімає дух, а головне — надає віру у те, що все це не марно.

Звісно, хотілося б бачити менше партійних прапорів та піару, але, треба визнати, без партійної підтримки з боку опозиції, я гадаю, таку кількість людей не вдалося б зібрати.

Дуже радісно, що люди йшли сім’ями, ішли старі і малі.

Дуже добре, що протест не обмежився мітингом на Європейській площі, а й розповсюдився під стіни кабміну: потрібно постійно створювати резонанс навколо цієї події — тоді буде зиск від цього протестного руху. І ніякі «тітушки» з Беркутом цьому не завадять. До речі, було прикро вчора бачити, що будинок уряду у нас захищала якась гопота… Навіть Беркут ще не встиг підбігти до нього (а я підійшов туди у перших рядах), а ці «пацанчики» вже там стояли з дурнуватими посмішками.

Один із найгарячіших моментів вчорашнього дня

Один із найгарячіших моментів вчорашнього дня

Протест має продовжуватись і не зменшувати свої обороти: інакше події вчорашнього дня стануть лише приводом для того, щоб сказати «от як воно гарно тоді було!», і нічого більше. Поки опозиція не зробила конкретних кроків у цьому напрямку.

Я не бачу різниці у мотивах людей, які виходили на майдан у 2004 році і які вийшли зараз: адже ті гасла євроінтеграції, які панують зараз, аналогічні тим гаслам добробуту, які панували у 2004-тому, так як євроінтеграція в українців асоціюється із добробутом.

Тоді в 2004 році всі, хто виступив за Ющенка, вірили, що тим самим виступають за євроінтеграцію, за добробут.

Учора більшість учасників виступали не скільки за євроінтеграцію, скільки проти Януковича (це було помітно з вигуків натовпу), за умов правління якого інтеграція, на думку більшості, неможлива.

Що ж буде далі?

Попри ейфорію від вчорашніх подій не факт, що ці події можуть стати початком нової революції, проте така можливість є. Усе буде залежати від подальших дій опозиції та мітингувальників. Ясно лише одне: протест необхідно продовжувати з тією ж силою, інакше все це не матиме сенсу.

Отже, сьогодні о 18:00 (та і взагалі протягом наступних днів) ми маємо продовжити справу, яку почали 21 листопада і конвертувати її у конкретні зміни. От якими ці зміни мають (підписання договору про асоціацію чи навіть імпічмент Януковича) нехай вирішує кожен сам. 


comments powered by HyperComments