Їх батьківщиною є заборонена зона

Козік Ірина - 14.10.2015
переселенці

В тіні Сирійської війни відбувається наступна хвиля біженців. При цьому 1,4 мільйони жителів східної України є переселенцями у власній країні.

Вікторія Перепелиця втікала вже два рази. Перше рішення втечі вона прийняла, проживаючи у квартирі в Горлівці, на сході України.

З дев’ятого поверху у неї був гарний вид на місто, можливість його оглядати та насолоджуватись.

Але одного дня в липні 2014 вона сиділа у вітальні на дивані і побачила жахіття війни: обстріли гранатами, хмари диму, що наближалися, а також відчула поштовхи.

Тоді вона вирішила втекти з міста зі своїм трирічним сином. Вона хотіла лише втекти, щоб вижити. «Ладою» вона поїхала до своїх батьків у Дебальцеве.  Але навіть там вона не була впевнена у безпеці.

Потім був час облоги: години та дні у підвалі. «У мене був страх не пережити це все», — каже вона. В один з моментів затишшя Вікторія втекла вдруге.

«Швидше!», кричав солдат, коли вона їхала у напрямку Харкова, до Миколаєва і потім до Одеси.

Незважаючи на це 28-річна Вікторія Перепелиця каже: «Я не відчуваю себе біженкою, і я не просила прального порошку, підгузок та провіанту. У мене було трохи грошей».

Зараз у неї є робота. Українка знайшла місце вчительки з німецької  мови у Одесі, і тут вона вирішила залишитися. Вона може оплачувати орендовану квартиру, і вже це робить її щасливою. Інші переселенці й цього не мають.

Переселення понад двох мільйонів українців

Хвиля біженців з Сирії до західної Європи нарешті перекрита тим, що Україна також стоїть на межі перенавантаження. Понад два мільйони українців з початку війни на Сході стали вимушеними переселенцями. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) понад 650 000 людей втекли до Росії, близько 80 000 в Білорусь та більше десяти тисяч в Польщу. Офіційно Україна має майже 1,4 мільйони внутрішніх переселенців.

На даний час країна знаходиться на порозі економічного колапсу, а на додачу ще й сепаратисти за кілька днів спалили у своїх народних республіках усі великі організації з допомоги. З оглядом на зиму, що наближається, Андрій Васькович, президент Карітасу України, попередив ЄС про нову хвилю біженців.

Місцева підтримка незначна, тому не вистачає провіанту, ковдр, ліків, одягу та засобів особистої гігієни. Країна перевантажена забезпеченням переселенців.

Проте не всі біженці однакові. Хто походить з анексованого Росією Криму, офіційно вважаються біженцями, а хто з Донецька та Луганська – це переселенці. Якщо Донбас буде відвойований і вирішиться питання щодо його відновлення, тоді два мільйони людей, які стали вимушеними переселенцями, зможуть повернутися у свої домівки.

Поняття «внутрішньо переміщені особи (ВПО)»  підходить до багатьох українців в буквальному значенні та є інтернаціональним терміном.  Багато підприємств та університетів припинили свою діяльність у зоні бойових дій і розпочали її на заході, забравши з собою своїх службовців. Підприємці перенесли свої організації на пару сотень кілометрів західніше.  Країна виплачує фірмам компенсацію, якщо працівникам відновили робочі місця, адже вони не можуть працювати у хаосі.

Всі інші, хто залишився – це просто люди в біді. Пенсії та заробітні плати продовжують виплачувати, якщо людина зареєструвалась як біженець чи внутрішньо переселена особа із зони АТО. Але процес реєстрації є досить  довготривалим і бюрократичним. Багато зазнають розчарувань через тривалі терміни затяжних реєстрацій. Приблизно 20 доларів на місяць отримує біженець як основне забезпечення, і це лише на обмежений час.

Ті, які бідні, хворі, самостійно виховують дитину,  або самотні, втратили фірму чи майно, чиї будинки розбомблено, усі вони вважають своє життя зруйнованим. За даними міжнародної організації міграцї (МОМ) до цього часу більше як 90% біженців розміщені у друзів та родичів або живуть в орендованих квартирах, а решта в центрах для біженців.

«У багатьох закінчуються зекономлені гроші», каже Варвара Жлуктенко, представник МОМ в Києві, і через драматичне знецінення гривні ціни на популярні медикаменти в середньому в три рази вищі ніж в минулому році.

На дивані у друзів

Необ’ємна економічна криза робить працевлаштування складним для переселенців. «Є дуже мало робочих місць, а заробітні плати низькі», каже Жлуктенко. Багато хто з біженців мав добре оплачуване робоче місце в індустріальних центрах сходу, на фабриках місцевих олігархів, чи в численних шахтах.

Нині вони працюють чорноробочими, мешкають у друзів на диванах чи в дитячих садках та таборах відпочинку, які змінили своє призначення, і знають: навіть якщо перемир’я триватиме, про повернення в області під облогою сепаратистів не можна і думати. Занадто багато невпевненості, анархії, насилля та бідності. Там немає роботи, а основне – там немає майбутнього.

МОМ за підтримки  ООН, Норвегії та ЄС допомагає як тільки може – різного виду заняттями для безробітних, одягом, ліками, провіантом, іграшками для дитячих садків, книгами для шкіл. Також УВКБ ООН надали близько 23 мільйони доларів на допомогу українським внутрішнім переселенцям, але необхідна вдвічі більша сума.

Проблема вибору

Велику частину допомоги в Україні надають на добровільних засадах. Поряд з участю волонтерів, яких стає дедалі більше, зростає також і ненависть людей до переселенців.

Влітку ООН опублікувала дослідження, за результатами якого відмова від допомоги переселенцям серед громадян нашої країни стрімко зростає. Автомобілі з донецькими номерами були понищені. Переселенців з Луганська звинуватили у шпіонажі.

Олексій Рябчин, депутат партії «Батьківщина», який родом з Донецька засвідчує, що є і винятки із правил. Скрізь відбуваються глобальні програми реінтеграції, які проходять добре. «Наступна проблема, яку ми повинні розв’язати – це муніципальні вибори. За три тижні люди будуть голосувати, але це не зможуть робити біженці. Хоча так як Луганська та Донецька області – це територія України, то переселенці мають право голосу і можуть йти на вибори.

Оригінал sueddeutsche.de


comments powered by HyperComments

bnbbnbn
2015-11-04 09:33:36
mjhghghg